Інші назви: сибирский осетр, Siberian sturgeon
традиційний об'єкт ставової аквакультури;
максимальна довжина 2 м;
максимальна вага 210 кг;
об’єкт товарного осетрівництва
Морфологічні ознаки:
Тіло веретеноподібне з декількома поздовжніми рядами жучок. Рило коротке, трикутної форми. Перед ротом на нижній поверхні голови розташовані 4 округлих вусики без бахроми. У спинному ряду 12-19 жучок, в бічних рядах з кожного боку тіла по 37-56 жучок, в двох черевних рядах по 9-15 жучок.
Максимальна довжина тіла 200 см, а маса до 210 кг.
Поширення виду:
Живе в річках Сибіру від Обі до Колими й далі до Індигірки.
Екологія виду:
Прохідна риба, яка утворює жилі форми, зокрема у озері Байкал.
Розмноження та розвиток:
Сибірський осетер росте повільно. Статева зрілість самців у віці 11-14 років , самок – в 17-18 років. Плодючість коливається від 80 до 1420 тис. ікринок. Розмножується за температури води не нижче 14 оС.
Живлення:
Харчується личинками водних комах, крупні особини споживають рибу, молюсків, бокоплавів тощо.
Господарська цінність:
Об’єкт товарного осетрівництва.


