Кефаль гостроніс (Liza saliens)

Інші назви: остронос, Leaping mullet, Sharpnose mullet

найменший вид серед чорноморської кефалі;
найбільша тривалість життя 12 років;
максимальна довжина тіла 45 см;
максимальна маса тіла 1 кг;
перспективний об'єкт марикультури.

Морфологічні ознаки:

Тіло видовжене, струнке, дещо стиснуте з боків особливо за початком першого спинного плавця. Голова відносно велика і товста, у передній частині пригострена, рило широке, сплощене. Жирові повікі ледь помітні. Луска середніх розмірів щільно вкриває тіло і голову, на якій доходить до передніх ніздрів, іноді ще далі уперед; на передній третині голови луска дрібнішає і закінчується багатьма, звичайно до 8 і більше рядками дуже дрібних лусок. Бічна лінія відсутня, але на лусках спини і задньої верхньої частини голови звичайно є не менше 2-5 (частіше 2-3) добре помітних борозенок системи бічної лінії. Спина і верхня частина голови попелясто- або коричнювато-сірі з синюватим відтінком, боки і нижня частина голови світліші, сірувато-сріблясті з буруватим вилиском, черево сріблясте або молочно-біле. На боках до 8 сірувато-коричнюватих або сірувато-жовтуватих поздовжніх смуг із золотистим відтінком. На зябровій кришці жовтувато-бура, майже золотиста пляма, іноді їх буває дві. Спинний і хвостовий плавці темно-сірі, грудні і анальний жовтувато- або бурувато-сірі, черевні майже безбарвні.

Найбільша довжина тіла 45 см, звичайно 15-30 см, маса 1,0 кг, звичайно 50-250 г, тривалість життя 10-12 років.

Поширення виду:

Cxідна Атлантика від Біскайської затоки до Південної Африки, Середземне, Чорне, Азовське моря.

Екологія виду:

Морська зграйна пелагічно-придонна швидка і ляклива риба, яка звичайно віддає перевагу солонішій воді моря, хоча витримує й опріснені води. У весняно-літній час молодь і дорослі особини мігрують у прибережжя на нагул і розмноження. Зграї нагулюються на мілководних, добре прогрітих ділянках, заходять у затоки, лагуни, солоні і опріснені лимани тощо і зустрічаються в місцях із замуленим або багатим на органічні мули дном, серед каміння, плит і скель, вкритих рослинністю, а також серед заростей рослинності. Молодь тримається на глибинах 0,5-1,0 м у приповерхневих шарах води, часто з молодцю інших кефалей, дорослі риби вибирають придонні шари на глибинах 3-5 м і більше і періодично виходять на мілководдя. Річники мігрують на нагул з березня до червня, цьоголітки з початку липня до кінця жовтеня-листопаду, дорослі риби з кінця березня-квітня, при прогріванні води до 7-8 °С. Останні, після короткого нагулу, звичайно з кінця травня-середини червня, починають нерестову міграцію, яка триває до середини або кінця вересня. Після нересту частина  плідників, як і в лобана, повертається до місць нагулу, але вже у вересні-жовтні вони уходять на зимівлю в море. Цьоголітки нагулюються в лиманах до жовтня-листопада і при охолодженні води до 12-5 °С виходять із них у море або частково залишаються там зимувати, концентруючись у місцях виходу ґрунтових і джерельних вод.

Розмноження та розвиток:

Самці досягають статевої зрілості частково у віці одного року при довжині тіла (без хвостового плавця) понад 14 см, більшість з них у 2-3-річному віці, самиці в 3-4-річному віці. Плодючість, за різними оцінками, коливається від 527 тис. до 4,1 млн. ікринок. Нерест з червня до вересня, при відповідних умовах проходить як у відкритому морі, так і в прибережжі. Ікра пелагічна. При температурі води 23-25 °С викльов личинок з ікри спостерігається за 28-29 год. після її запліднення.

Живлення:

Молодь живиться фіто- і зоопланктоном, які доповнюються організмами бентосу, дорослі особини, як і інші кефалі, споживають переважно мікробентос, детрит, мул тощо.

Господарська цінність:

Цінна промислова риба (раніше разом із лобаном складала близько 20 % уловів всіх кефалей Чорноморсько-Азовського басейну) з високими смаковими якостями ніжного і жирного (жирність до 15-17 %) м’яса. Крім вилову дорослих особин, молодь місцями запускають у лимани і приморські озера на нагул, в кінці якого виловлюють вже товарну рибу. При вдосконаленні біотехніки штучного розведення може стати об’єктом керованого кефалевого господарства. Відносно нечисленна і раніше, ця риба в останні десятиріччя ХХ ст. помітно скоротила свою чисельність і стала досить рідкісною. Занесена до Європейського червоного списку.

В Україні зустрічається в незначній кількості майже біля всіх чорноморсько- азовських берегів.

Джерело:

  • Мовчан Ю.В. Риби України Київ: Золоті ворота, 2011. — 444 с.