Кефаль піленгас (Liza haematocheilus)
Інші назви: кефаль червоногуба, пиленгас, красногубая кефаль, Soiyu mullet
найбільша довжина тіла 70 см;
найбільша маса 6 кг;
тривалість життя 15-16 років;
вселенець Азово-Чорноморського басейну;
перспективний об’єкт марикультури.
Морфологічні ознаки:
Тіло видовжене, невисоке, трохи стиснуте з боків, вкрите досить великою лускою. Голова коротка, верхня її частина вкрита однаковою за розмірами, як і на спині перед першим спинним плавцем, лускою, яка доходить до передніх ніздрів або ще далі вперед. Жирові повіки майже не помітні. Хвостовий плавець з невеличкою, ледь помітною виїмкою. Спина і верхня половина голови темно- сірі або попелясті із зеленкуватим або синюватим вилиском. Нижня поверхня голови, боки і черево сірувато-сріблясті. Спинні, грудні і хвостовий плавці темно-сірі, черевні і анальний сірувато-білі.
Найбільша довжина тіла 60- 70 см, маса 3- 6 кг, тривалість життя 15-16 років.
Поширення виду:
Басейни Японського і Жовтого морів.
В Україні ця риба натуралізувалася і увійшла до складу іхтіофауни Азово-Чорноморського басейну. Зараз ця риба відзначається вздовж майже усіх берегів, зокрема і в лиманах, опріснених приморських озерах тощо Чорного моря від Дунаю до Керченської протоки, а також в басейні Азовського моря.
Екологія виду:
Морська зграйна пелагічно-придонна, швидка і ляклива риба, для якої характерна широка екологічна пластичність. Вона добре переносить різну солоність води (від прісної до води із солоністю 35-40 ‰), стійка до низьких температур (при достатній аерації взимку витримує зниження температури води до 0,4-0,5 °С), на відміну від інших кефалей нашої фауни, які при похолоданні мігрують у відкрите море, ця риба при зниженні температури води до 8-5 °С збивається в косяки і йде на зимівлю в опріснені ділянки, естуарії і пониззя річок, і, крім того, вона розмножується в лагунах, лиманах і прибережних опріснених мілководдях при солоності води 12-15 (до 20 ‰) (інші кефалі нерестять у відкритому морі).
Розмноження та розвиток:
Самці досягають статевої зрілості у віці 4-х, самиці 5-ти років (Далекий Схід), в наших водах відповідно самці в 2-3, самиці в 3-4 роки. Розмноження з травня до початку липня при температурі води 16,6-20,7 °С і солоності 29,9- 32,7 ‰ на глибинах 5-35 м (Японське море), або на глибинах 0,5-1,5 м при 19-24 °С і солоності 12-15 ‰ (оз. Тальми, Далекий Схід). В Україні природний нерест відзначався в лиманах Молочному, Шаболатському, в Сиваші, в оз. Донузлав тощо, звичайно з травня до кінця червня (вперше був зафіксований в 1986 р. в Азовському морі). Плодючість 449,2-4136,3 тис. ікринок (Далекий Схід). Ікра пелагічна. При температурі води 23 °С личинки викльовуються з ікри за 1,5, при 17 °С за 2,5 тижні після її запліднення.
Живлення:
Живляться планктоном, восени переходять на харчування детритом. Дорослі особини, як і інші кефалі, споживають детрит, збагачений органікою, а також червів, гамарид та, мабуть, інших донних мешканців.
Господарська цінність:
Цінна промислова риба з високими смаковими якостями м’яса.
Вперше її почали завозити в Україну в 1970 р. (солонуваті водойми Присивашшя), в 1972-1978 рр. цьоголіток і річників розселяли в лиманах північно-західної частини Чорного моря, але всі ці спроби були невдалими. З 1978 р. в умовах Молочного лиману проводилася робота по створенню маточного стада і відпрацюванню біотехніки штучного розведення за допомогою гіпофізарних ін’єкцій, що дозволило в штучних умовах отримати перше потомство (1984 р.) і, пізніше, численний зарибок, який випускався в природні водойми.
Джерело:
- Мовчан Ю.В. Риби України Київ: Золоті ворота, 2011. — 444 с.