Білий товстолобик (Hypophthalmichthys molitrix)

Інші назви: белый толстолобик, Silver carp

найбільша довжина тіла до 1,5 м;
маса тіла 50 кг;
тривалість життя 20 років;
вселенець. В Україну завезений на початку п’ятидесятих років XX ст.;
традиційний об'єкт ставової аквакультури.

Морфологічні ознаки:

Тіло видовжене, відносно високе, товсте, слабко сплощене з боків, вкрите дуже дрібною лускою. На череві, від горла до анального отвору, є кіль, частково вкритий лускою лише спереду. Голова широка, очі маленькі, розташовані нижче поздовжньої осі тіла. Довгі, дуже численні зяброві тичинки зростаються між собою в суцільну стрічку. Спина зеленкувато- або блакитно- срібляста, боки і черево сріблясті. Спинний і хвостовий плавці сіруваті, іноді з рожевим вилиском, інші жовтуваті або безбарвні.

Довжина тіла до 1 м, маса до 16 кг і більше, тривалість життя до 20 років.

Поширення виду:

Ріки і озера від басейну Амуру на півночі до басейнів Янцзи і Сидзяну на півдні.

Екологія виду:

Прісноводна зграйна річково-озерна риба, яка тримається звичайно у товщі во­ди на ділянках з невеликою або відсутньою течією; здатна витримувати солоність води до 5-7 ‰; дуже полохлива, при небезпеці високо вистрибує з води.

Розмноження та розвиток:

Плодючість самиць віком 7-10 років і завдовжки 61-62 см складала 470-540 тис. ікринок. Нерест відбувається на швидкій течії в місцях з піщаним або кам’янистим ґрунтом. Ікра пелагічна. Викльов ли­чинок з ікри при температурі води 18-19 °С відбувається за 52 год., при 25 °С – за добу після її запліднення.

Живлення:

Личинки завдовжки 7-13 мм живляться дрібною ма­лорухливою їжею, а молодь завдовжки 15 мм і більше переходить майже цілком на споживання планктонних водоростей. Дорослі риби вживають планктонні во­дорості, відфільтровуючи їх з води, та детрит.

Господарська цінність:

Цінна промислова риба з високими смаковими якостями. Може використову­ватися як біологічний меліоратор у водоймах, які влітку вкриваються плівкою з нижчих водоростей («зацвітають») і яку активно споживає ця риба.

В Україну завезений на початку п’ятидесятих років XX ст. Вирощують у різноманітних внутрішніх водоймах, використовують для одерження зарибку при штучному розведенні за допомогою гіпофізарних ін’єкцій, оскільки у водоймах України умов для природнього нересту ця риба не знаходить.

Джерело:

  • Мовчан Ю.В. Риби України Київ: Золоті ворота, 2011. — 444 с.