Стаття від: 19 грудня 2023 року
Nick Robinson з Nifima та Diego Robledo з Інституту Росліна
Разом зі своїми колегами з Nofima, Університету Дікіна та Единбурзького університету вони створили корисний посібник для оцінки застосування генного редагування © Георг Матісен, Nofima
Новий проект буде досліджувати, чи можна використовувати генне редагування генів задля захисту атлантичного лосося від морських вошей. Партнери проекту, серед яких дослідники з Nofima, Університету Дікіна та Единбурзького університету, мають на меті використати результати генних досліджень тихоокеанського лосося, який від природи стійкий до вошей, щоб покласти їх за основу своєї роботи над генним редагуванням.
Кижуч і горбуша протистоять морським вошам природним чином, що не під силу атлантичному лососеві.
“Наші генні дослідження допомагають нам зрозуміти, які гени беруть участь у захисті від морських вошей у тихоокеанських лососів, тому наступним кроком у нашому проекті стане перевірка функції цих генів у атлантичного лосося за допомогою генного редагування. Вже на початку наступного року ми будемо готові представити відредагований ген атлантичного лосося проти морських вошей у закритому біозахищеному приміщенні. Ми хочемо побачити, чи можуть невеликі і точні зміни, що порушують функцію цих генів, змусити імунні клітини атлантичного лосося оточити вошей і вбити їх, як це відбувається у кижуча, або завадити їхньому прикріпленню, як це відбувається у горбуші”, – пояснив у прес-релізі Nick Robinson, старший науковий співробітник Nofima.
Він підкреслює, що не йдеться про те, що проект редагує гени риби, яку вирощуватимуть в океані, продаватимуть і вживатимуть у їжу. Вчені перевірять, які гени можуть впливати на здатність лосося боротися з вошами. Вони дослідять, що відбувається саме там, де воші присмоктуються до лосося, і яке значення мають гени для знищення вошей.
“Користь може бути великою в майбутньому, якщо вдасться використати знання, отримані в рамках проекту, для створення опірного до вошей лосося. Воші створюють рани, які інфікуються. Якщо ми зможемо допомогти рибі стати опірною до вошей, це матиме переваги для добробуту риби. Потенційно змінивши всю епідеміологію вошей на фермах, ми також можемо зменшити тиск вошей на дикого лосося”, – сказав він.
Етична дилема
У рамках проекту вчені редагуватимуть гени, які, за їхніми дослідженнями, допоможуть зберегти лосося здоровим і захистити його від вошей. Однак, чи безпечно використовувати генне редагування для лосося, який буде вирощуватися та продаватися?
“У будь-якому випадку необхідно провести ретельну оцінку того, як редагування може вплинути на добробут і здоров’я риби, водну екосистему та суспільство. До процесу прийняття рішень слід залучати споживачів та інші зацікавлені групи. Переваги повинні бути зважені по відношенню до будь-якої потенційної шкоди”, – підкреслив Robinson.
Тому партнери проекту написали “Посібник з оцінки використання генного редагування в аквакультурі” (A guide to assess the use of gene editing in aquaculture), який допомагає оцінити ризики генного редагування. Вони також зазначають, що редагування генів не повинно заміняти звичайну селекцію, за допомогою якої відбираються тварини з найкращими генетичними варіантами за певними ознаками.
