МОРСЬКІ ОБ’ЄКТИ АКВАКУЛЬТУРИ ЗРОСТАЮТЬ У ЦІНІ (EUROFISH MAGAZINE 6 / 2024:30-33)

У хорватській аквакультурі переважають морські об’єкти аквакультури, а продукція прісноводних ферм відіграє допоміжну роль.

Основними видами, що вирощуються в морі, є лаврак, дорада окунь і блакитний тунець, за ними йдуть середземноморські мідії та устриці. Крім того, фермери вирощують невеликі обсяги ще кількох видів, зокрема горбаня, зубаня, райдужну форель, атлантичного лосося, бичка, морського гребінця та морську губку. У 2023 році загальний обсяг виробництва був стабільним порівняно з попереднім роком. Зменшення обсягів тунця, лаврака та мідій було компенсовано збільшенням вилову доради, устриць та інших видів. У вартісному вираженні, однак, загальний обсяг збільшився на 14% завдяки зростанню вартості всіх окремих видів і, зокрема, тунця, який продемонстрував 30%-ве зростання (Таблиця 1). Лаврак і дорада вирощуються до стадії личинки в інкубаторах, після чого поміщаються в розплідники, а потім молодь, переміщують до плавучих вирощувальних саджалок у морі. Весь процес ретельно контролюється – від маточного стада до готової до вилову риби. Вирощування відбувається майже у всіх прибережних округах, причому основна частина продукції надходить із Задарського округу. Вирощена ‘біла’ риба продається переважно на внутрішньому ринку та експортується до Італії. Виробництво зростало протягом багатьох років завдяки зростанню попиту на внутрішньому ринку та ринку ЄС, вдосконаленню технологій та інвестиціям у виробничі потужності. Іншим важливим видом є тунець, якого виловлюють у дикій природі вагою 10-12 кг і обережно переносять до вирощувальних саджалок для відгодівлі до 30 кг і вище. Майже вся продукція постачається до Японії, хоча нещодавно відкрилися ринки збуту в США, ЄС та інших, на додаток до Японії, країнах Азії.

Lav Bavcevic, доцент факультету, вважає, що промислові рибні ресурси та зміна клімату становлять серйозну загрозу для сектору аквакультури.

Зростання цінності продукції компенсує зменшення обсягів виробництва прісноводних об’єктів аквакультури  

Виробництво прісноводних видів риб у 2023 році скоротилося більш ніж на 10% порівняно з 2022 роком – до 3 700 тонн. На це вплинуло скорочення на 40% виробництва білої кефалі (Mugil curema) та лобаня, другого за обсягами виробництва виду після коропа звичайного. Виробництво коропа звичайного, виду, на який припадало 62% загального обсягу виробництва прісноводної аквакультури у 2023 році, впало більш ніж на 7%. Виробництво білого амура та форелі дещо зросло, а група інших видів, включаючи лина, ляща, сома, африканського сома, сибірського осетра, харіуса (пира), збільшилася майже вдвічі порівняно з попереднім роком, але з низького базового показника в 55 тонн. Як і у випадку з морською рибою, продукція прісноводної аквакультури також значно зросла у вартісному вираженні порівняно з попереднім роком. Продажі коропа у вартісному вираженні зросли на 46%, а всі інші види зросли від 10 до 28%. Єдиною групою, яка зламала цю тенденцію, була група «інших» видів, вартість яких знизилася на 6% (Таблиця 2). Коропи є тепловодними видами і розводяться у великих земляних ставках, розташованих уздовж басейнів річок у континентальній частині країни. Вони вирощуються в полікультурі з іншими видами коропових, такими як білий амур, строкатий та білий товстолобики, а також з європейським сомом, судаком, щукою і лином. Виробники доповнюють природний корм у ставках зерновими, тому виробництво класифікується як напівінтенсивне. Холодноводних лососевих зазвичай вирощують у бетонних проточних басейнах у гірських регіонах, де вода має потрібну температуру і є в достатку. Райдужна форель є найбільш вирощуваним видом, і виробництво часто є повністю інтегрованим, починаючи з вирощування маточного поголів’я і закінчуючи вирощуванням риби товарного розміру. Виробництво триває два роки, і рибу годують комерційними кормами, оскільки вода позбавлена природних кормів, а швидкість росту має вирішальне значення для комерційного успіху. Прісноводна риба продається переважно на внутрішньому ринку, хоча в останні роки невелика частина продукції експортується до інших країн ЄС. Виробництво прісноводної риби, як тепловодної, так і холодноводної, з роками зменшується. Хорватська національна стратегія аквакультури до 2027 року пояснює це перебоями у водопостачанні, хижацтвом, а також відсутністю систематичного моніторингу та профілактики захворювань на рибних фермах.

Таблиця 1 Морська аквакультура Хорватії

*Горбань, зубань, райдужний пструг, сьомга, бички, гребінці, морські губки. Директорат рибного господарства Міністерства сільського, лісового та рибного господарства Хорватії

Таблиця 2. Прісноводна аквакультура Хорватії

*Лин, лящ, європейський сом, африканський сом, сибірський осетер, харіус (пир) та інші. Директорат рибного господарства Міністерства сільського, лісового та рибного господарства Хорватії

Факультет для блакитних та зелених тематик

Заснований у 2011 році факультет екології, агрономії та аквакультури є одним з наймолодших з 27 факультетів Задарського університету. Він розділений на «синю» і «зелену» частини, перша з яких охоплює агрономію, а друга пропонує бакалаврську програму з підводної науки і технологій, а також аспірантську програму зі сталого управління водними екосистемами. Бакалаврська програма була розроблена спільно з Плімутським університетом у Великобританії і є міждисциплінарною з акцентом на морську біологію, археологію, соціальні науки та аквакультуру – по суті, все, що пов’язано з морем, як надводним, так і підводним, розповідає Ivan Zupan, заступник завідувача кафедри. При цьому програма також охоплює прісноводну аквакультуру, хоча і в меншій мірі. Студенти можуть обрати напрямок, в якому вони хочуть навчатися, наприклад, аквакультура, виробництво або управління водними ресурсами. Університет також є частиною Conexus, мережі прибережних університетів ЄС, які пропонують спільну магістерську програму з морської біотехнології. Студенти проводять семестри в університетах Франції та Іспанії, а в Задарі вони можуть взяти участь у програмі з аквакультури та переробки морепродуктів. Стипендії надаються, але правила передбачають, що тільки один або два студенти з однієї країни можуть отримати допомогу, що призводить до того, що група студентів є дуже інтернаціональною. Студенти з-поза меж ЄС також мають право подавати заявки, а можливість виграти стипендію робить програму особливо привабливою для студентів з Азії та Африки; минулого року на 20 місць було подано близько 450 заявок. Університети-учасники також отримують вигоду від мереж, створених завдяки прийому іноземних студентів.

Не усе виглядає «рожевим» для сектору аквакультури

На думку Lav’а Bavcevic’а, доцента кафедри, вивчення аквакультури може бути не найкращим варіантом кар’єри в майбутньому. Він вважає, що обмеження сировини, необхідної для виробництва кормів для риб, а також підвищення температури, спричинене зміною клімату, стримуватимуть зростання галузі. Виклик буде полягати в тому, щоб зберегти те, що було створено, і не втратити його. Вирощування риби в глибині водної товщі може бути варіантом, але це вимагає складних і дорогих технологічних рішень, які піднімуть ціну на рибу за межі досяжності пересічних споживачів і зменшать розмір ринку. Проблема зміни клімату серйозно впливає на Середземне море. Атлантиці поки що це загрожує менше, але д-р Bavcevic  вважає, що щільність населення вздовж узбережжя і тиск з боку конкуруючих користувачів (туризм, транспорт тощо) перешкоджатимуть розвитку аквакультури в цьому регіоні. Технології відкритого моря можуть бути варіантом, але їх розробка, будівництво, розгортання та щоденна експлуатація є дуже дорогими. Він наводить дані ФАО, які показують, що світове виробництво м’ясоїдних видів риби стагнувало протягом останніх 15 років, що він пов’язує з обмеженнями у постачанні рибного борошна, риб’ячого жиру та сої для виробництва рибних кормів. Він бачить певні перспективи в альтернативних джерелах рибної сировини, таких як відходи рибопереробної промисловості, а також у більшій ефективності використання рибного борошна та риб’ячого жиру для виробництва кормів, але це, на його думку, не зможе суттєво змінити ситуацію. Вирощування м’ясоїдних риб на суші зіткнеться з тими ж обмеженнями і навряд чи поліпшить виробничі показники, хоча з екологічної та технологічної точки зору такий розвиток подій є цікавим, каже він.

Лабораторії факультету устатковані приладами для моніторингу стану здоров’я риб шляхом аналізу крові.

У Хорватії виробництво риби, вирощеної на морських фермах, зросло за останнє десятиліття до 20 000 тонн і, ймовірно, зростатиме й надалі. За словами д-ра Zupan’а, компанія, що стоїть за цим зростанням, має ще одну ділянку, де вже завершено оцінку впливу на навколишнє середовище, і виробництво може розпочатися, як тільки вона отримає ліцензію. Потужність ділянки становить 5 000 тонн, і він очікує, що виробництво продовжиться, незважаючи на складну логістику. Інша компанія розглядає можливість виробництва у відкритому морі, де вони випробують нову конструкцію садків для вирощування форелі на глибині, де вода досить холодна для риби. За словами д-ра Zupan’а, інша фірма вже намагається робити це в каналі Velabit, але там були випадки загибелі риби через низьку температуру. Компанія перейшла від форелі до лосося і зараз випробовує занурювальний садок, який зменшив смертність, але є складнішим в обслуговуванні. У Чорному морі турецькі компанії вирощують форель на суші, поки риба не досягне 500 г або близько того, а потім поміщають її на шість місяців у клітки в Чорному морі в зимовий період, де вона виростає до 3-4 кг. Теоретично, це можна робити і в Середземному морі, каже д-р Bavcevic, але проблема полягає в тому, щоб знайти джерело прісної води поблизу узбережжя для початкової фази росту. У Хорватії вирощують також і інші види риб, хоча обсяги виробництва все ще незначні. До них відносяться такі види, як горбань та зубань. Останній є новим видом, і ціна на ринку висока, оскільки виробництво ще не дуже ефективне, але це зміниться в майбутньому, коли знання про цю рибу зростуть. Лаврак і дорада представлені на ринку вже 50 років, і існує велика кількість досліджень, присвячених цим двом видам, і те ж саме можна очікувати і від зубаня, вважає д-р Bavcevic.

Різні штами мікроводоростей вирощують як корм для двостулкових молюсків, щоб побачити, чи спонукатиме це їх нерестувати частіше, ніж вони роблять це в дикій природі.

Важливою темою для досліджень є зростання виробництва продукції двостулкових молюсків

 Виробництво двостулкових молюсків також цікавить співробітників факультету, де дослідники працюють над збільшенням і вдосконаленням виробництва. Ми вивчаємо нові види двостулкових молюсків, – каже д-р Zupan, – і шукаємо шляхи вдосконалення існуючої технології. Він щойно завершив два проєкти, підтримані європейськими коштами, в яких дослідники працювали над випробуваннями годівлі устриць і середземноморського гребінця, який є цікавим видом з ринкової точки зору. На кафедрі є один аспірант, який працює над відтворенням цих видів, збираючи їх у дикій природі і намагаючись змусити їх розмножуватися кілька разів на рік, а не один чи два рази, як у дикій природі. Для цих випробувань потрібні кілька видів мікроводоростей як корм для двостулкових молюсків, яких дослідники намагаються виростити у великому промисловому біореакторі, єдиному в своєму роді в Хорватії. Визначення правильного водоростевого корму для двостулкових молюсків і відповідного осаду є важливими параметрами для заохочення їх до нересту, що в кінцевому підсумку може стати основою для створення інкубатора. Комерційне виробництво двостулкових молюсків у Хорватії повністю залежить від збору молюсків у дикій природі, а не від їх вирощування в інкубаторах. Адріатика, як і решта Середземного моря, є досить оліготрофною, і єдиними багатими на поживні речовини ділянками є райони біля гирл річок. Основними районами виробництва є Новіград і канал Лім в Істрії, річка Крка біля Задару та затока Малий Стон біля Дубровника, де двостулкових молюсків видобувають протягом століть. Але видобуток обмежений, оскільки ці райони часто знаходяться в природних заповідниках або парках, проблемою є хижацтво морського ляща, а також існує конкуренція з іншими галузями, такими як туризм.

Мідійні плоти – галіційські rías – тестуються в Адріатиці

Галузь також дуже фрагментована: за оцінками, 200 виробників виробляють в середньому 10-20 тонн, а окремі фермери досягають 100 тонн. Невеликі обсяги унеможливлюють використання технологій, і більша частина роботи виконується вручну. Існує багато можливостей для підвищення ефективності та продуктивності, і дослідники кафедри привезли пліт для мідій з Галіції, щоб протестувати його у виробничій зоні поблизу Задара. Пліт дозволяє фермеру використовувати 15-20 метрів водяного стовпа, а не два-три метри, як зараз. Це дозволило б їм розширити виробництво в три-чотири рази з тієї ж площі. Дослідники також протестували яруси, які використовуються в Новій Зеландії, що знову ж таки є більш інтенсивним виробництвом, але не викликало інтересу серед інвесторів. Імпортовані плоти не були традиційними дерев’яними конструкціями, а виготовлені із залізобетону. Вони мають набагато довший термін експлуатації, але й коштують досить дорого. Новий пліт розміром 24 м х 24 м з бетону коштує близько 120 000 євро. Доктор Zupan каже, що деякі фермери з Істрії зацікавилися плотами частково тому, що вони могли б використовувати сітки для захисту мідій від хижацтва морського ляща. Різноманітні випробування, які тривають у сфері вирощування двостулкових молюсків, повинні в якийсь момент привести до збільшення виробництва цих молюсків.

Науковий доробок в управлінні прибережними зонами

Рибні саджалки в морі займають 0,05% внутрішніх морських прибережних вод Хорватії, каже Rina Milosevic, аспірантка кафедри, яка використовувала новий метод для розрахунку площі рибних ферм. Ця інформація може бути корисною для менеджменту, оскільки при плануванні фермерських господарств у майбутньому можна буде уникати ділянок з великою кількістю саджалок. Робота також висвітлює той факт, що хоча площа, яку займають фермери, відносно велика, виробництво є незначним, і це є проблемою, яку необхідно вирішити.

Посилання на оригінал журналу Eurofish Magazine Issue 6 2024(November / December)