СИТУАЦІЯ З КОРМАМИ ДЛЯ РИБ В УКРАЇНІ

Більшість сучасних оглядів щодо розвитку аквакультури зазначають, що вже протягом тривалого часу саме аквакультура є тим сектором виробництва продуктів харчування у глобальному вимірі, що розвивається найстрімкіше. Як зазначають у своїй фундаментальній монографії китайські експерти та науковці [1], саме наявність в країні якісних кормових ресурсів була та залишається одним з рушіїв стрімкого розвитку аквакультури Китаю — найбільшої рибницької економіки світу. Не секрет, що основа сучасної аквакультури – це якісні і збалансовані корми. В одному з останніх оглядів стану та тенденцій розвитку аквакультури [2] чітко відстежується динаміка паралельного зростання обсягів виробництва продукції аквакультури за видами/групами видів та обсягами виробництва корму. Як зазначають у згаданому оглядові китайські експерти [1], протягом трьох десятиліть ефективність перетворення кормів (кормовий коефіцієнт) значно зросла — градацію було здійснено за кормами, які виробляються для окремих груп видів.

Крім того, як відзначають фахівці, значну роль, крім властивостей, якісних показників корму як виробу відіграє і режим годування- він впливає як на вгодованість риби, так і на ефективність як використання корму, так і його засвоєння.

Із висновків згаданих вище робіт, а також з висновків останнього глобального огляду ситуації в аквакультурі [3], можна однозначно виснувати, що збільшення обсягів виробництва у рибництві можливо лише за використання інтенсивних та напів інтенсивних методів вирощування, що пов’язано з годівлею риби ззовні, а не лише з використанням природних кормових спроможностей водойм/місткостей, у яких вирощують рибу.

У цілому світове виробництво кормів для аквакультури сягнуло станом на кінець 2018-го року 40 млн.тонн [4], що можна порівняти з обсягами виробництва продукції аквакультури  у цілому [2, 3].

Саме система годівлі відіграє головну роль у створенні конкурентної, здорової, безпечної до вживання та корисною за вмістом поживних речовин продукції, забезпечує її оптимальну собівартість. Сьогодні значна частка собівартості продукції риби, яку вирощують за інтенсивними або напів інтенсивними  технологіями, припадає саме на корми, тому важко переоцінити актуальність проблеми, пов’язаної з годівлею риби. Ця частка значно коливається залежно від об’єкту рибництва та використовуваних технологій, але лишається доволі відчутною навіть у традиційному, але напів інтенсивному та інтенсивному коропівництві [5].

Маємо відзначити, що сучасні корми для риби мають враховувати і екологічну складову, тобто вплив технологій виробництва кормів, походження складових кормів, вплив залишків кормів, та власне кормів на стан довкілля, у якому перебуває об’єкт рибництва, та вплив на довкілля, що межує з виробничими потужностями тощо. Сучасні методи аналізу компонентів кормів призвели до відкриття так званих антинутриціональних факторів, тобто компонентів, хімічних речовин, які неґативно впливають на ступінь засвоюваності кормів, вплив таких речовин на стан органів травлення риби, опірності риб до захворювань тощо. Сучасні фабричні рецептуровані корми виготовляються з урахуванням виду об’єкту аквакультури/породи об’єкту аквакультури, стадії життєвого циклу гідробіонту, ступеню статевої зрілості тощо.

З огляду на роль кормів у сучасному рибництві спеціалісти бюджетної установи «Методично-технологічний центр з аквакультури» вирішили дослідити за допомогою наявної загальнодоступної інформації ситуацію з  кормами для риб в Україні з метою визначення основних трендів, можливості розвитку цієї сфери та оцінки перспектив розвитку вітчизняного виробництва кормів.

Дослідження проводилось шляхом опитування основних зацікавлених сторін сектору: суб’єктів аквакультури, виробників та трейдерів кормів, науковців. Крім того, було проаналізовано статистичні матеріали, доступні наукові роботи оглядового характеру, та проведено анкетування суб’єктів підприємницької діяльності. Особливу увагу під час дослідження фахівцями було приділено саме інформації про світові тренди кормовиробництва і тому питанню, наскільки ситуація в українському рибництві відповідає цим тенденціям.

Результати анкетування та опитування усіх зацікавлених сторін  виявили вкрай низьку активність суб’єктів аквакультури до дослідження, що свідчить про високий ступінь “закритості” даної сфери, а також про значну конкуренцію, особливо серед трейдерів кормів іноземного виробництва.

В опитуванні взяли участь суб’єкти аквакультури які представляють всі виробничі напрямки: ставкову, садкову, басейнову (проточні системи) та рециркуляційну аквакультуру.  Структура опитаних суб’єктів аквакультури показана нижче:

За наданими відповідями опитаних суб’єктів аквакультури, структура виробництва гідробіонтів, які відгодовуються кормами для риб, наступна: 50 %  – коропові; 23 %  – осетрові; 10 % – сомові; 10 % – лососеві; 7% – інші.

Найбільш популярними об’єктами аквакультури залишаються  коропові риби (звичайний короп, білий та строкатий товстолобики, білий амур) – це рівно половина опитаних.  Близько четверті респондентів вирощують осетрові види, по 10% займаються виробництвом сомових та лососевих видів, а решта опитаних (7%) культивують “інші” види риб.

З іншого боку, за результатами аналізу інформації про виробництво товарної риби за формою звітності 1А-риба (річна) за 2020 рік можна відзначити, що минулого року на звичайного коропа припадало 46 % від загального обсягу вирощеної товарної риби, тобто дані з опитування та статистичної форми фактично збігаються. З аналізу цієї ж форми випливає, що обсяги кормів, що використовуються під час культивування риби, за низку років практично не змінились. Оскільки обсяги виробництва звичайного коропа низки останніх років мали чітку тенденцію до зменшення, можна дійти висновку, що зростає частка використання інтенсивних методів культивування гідробіонтів, які в Україні пов’язують з форелівництвом (вирощування пструга райдужного та гольців), сомівництвом (кларієві соми) та осетрівництвом.

За співвідношенням об’єктів аквакультури та обсягом кормів, що використовуються, можна припустити, що інтенсивне (з використанням складних рецептурованих кормів фабричного виробництва) виробництво коропових здійснюється лише в 7 – 10 % українських господарств. Відповідно до даних опитування можна створити профіль української аквакультури за таким важливим параметром, як годівля риби. З діаграми видно, що 42 % респондентів використовують збалансовані рецептуровані комбікорми фабричного виробництва, здебільшого імпортні. Все більшою популярністю користуються невеликі виробничі комплекси з виготовлення власних кормів на рибницьких господарствах. Наразі опитування вказало на 17 % суб’єктів аквакультури, які власноруч виготовляють корм. Здебільшого це потужні рибгоспи. Ще 8 % опитаних годують рибу зерном, що насправді, враховуючи наявність у збіжжі антринуціональних факторів, не дуже ефективно. Проте третина суб’єктів аквакультури (33 %)  надали інформацію, про годівлю об’єктів аквакультури зерновідходами (зерно низької якості, макуха, пивна дробина тощо). З цього можна зробити висновок, що приблизно половина українських суб’єктів аквакультури не використовує сучасні, збалансовані за складом та напевно безпечні для довкілля та риби (в основному це коропівництво) корми і згодовує рибам зерно або зерновідходи.

У той же час доволі промовистою є діяграма, наведена у роботі Albert G. J. Tacon [2] щодо значного зростання кормовиробництва та паралельного зростання обсягів виробництва продукції коропових риб у світі (рис.12), де чітко видно значне зростання обсягів виробництва відомих в Україні об’єктів аквакультури, таких як звичайного коропа, білого амура (рослиноїдна риба), чорного амура, сріблястого карася. У відгодівлі білого амура, наприклад, активно використовуються екструдовані корми на основі сої, що дозволяє і надалі виробляти значні обсяги цього об’єкту (як відомо, білий амур — у трійці лідерів об’єктів аквакультури за обсягами виробництва у світовому масштабі; [1].

Виробництво кормів на власних господарствах у світі характерно для малотоварних господарств, здебільшого сімейної форми власності, які домінують у країнах Південної та Південно-Східної Азії. При цьому, за висування останніми роками споживачами продукції з цих країн вимог щодо якості та безпечності вирощуваної продукції, і такі маленькі, здебільшого сімейні, підприємства мусять переходити на рецептуровані корми, щонайменше користуючись допомогою держави у частині визначення харчових потреб гідробіонтів (у частині складу кормів): у Китаї, наприклад, створено загальнодоступні та загальнодержавні сайти з переліком необхідних для окремих видів риби поживних речовин за результатами найсучасніших хімічних та біохімічних аналізів та надаються рекомендації щодо їх використання [1]. Якщо потужності з кормовиробництва створюють у рамках виробничих комплексів з аквакультури, то такі потужності устатковуються сучасним лабораторним обладнанням для контролю за вмістом кормів, їх якістю та безпечністю, та власними науковими підрозділами для вдосконалення кормосумішей. У той же час, варто відзначити динаміку кількості заводів з кормовиробництва у Китаї [1]: якщо на початку 1980-х років налічувалось 1589 заводів, то 2001-го року — лише 600, тобто спостерігається абсолютна чітка тенденція до концентрації виробництва, адже у рамках великих потужностей легше розвинути дослідницькі підрозділи, які необхідні для постійного вдосконалення кормів та забезпечення їх ефективності та безпечності та корисності готової продукції.

Якщо порівняти ринок комбікормів для риб в світі та Україні за даними Держстату України, то в Україні на обсяги кормів для об’єктів аквакультури припадає менше 2% , тоді як у світі ця частка становить 7%. На малюнках нижче зображена структура виробництва кормів для тваринництва [6].

Структура виробництва  комбікорміву світі та структура виробництва комбікормів в Україні

В останні роки в Україні з’явились потужні підприємства, які спеціалізуються на виробництві комбікормів для тваринництва, у тому числі для об’єктів аквакультури.  Зараз лише невелика кількість українських рибницьких господарств відгодовує коропа якісними фабричними рецептурованими кормами, але помітною стає тенденція щодо поступового переходу вже не поодиноких, а багатьох українських коропівників на інтенсивні форми виробництва з використанням сучасних кормів. Тому потенціал виробництва в Україні кормів для коропа є надзвичайно високий, і кормовиробники неодмінно мають скористатися цією можливістю.

Серед українських виробників комбікормів для об’єктів аквакультури слід виділити наступні підприємства:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Golden Food». Товариство виготовляє рибні  корми під ТМ «Ройчер Аква рибний» – це молодий і доволі успішний український бренд у сфері кормовиробництва в аквакультурі. Товариство виготовляє сухі екструдовані повноцінні корми для коропових, сомових, лососевих та осетрових видів риб, що виготовляються на сучасному високотехнологічному обладнанні. Корми ТМ «Ройчер Аква рибний» на 90% складаються з вітчизняних складових.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось». Потужності підприємства дозволяють виробляти до 150 тонн високоякісного комбікорму для тваринництва та птахівництва на добу, що становить понад 50 тис тонн комбікормів за рік з перспективою до 100 тис. тонн за рік. Гарантією безперебійної роботи підприємства є наявність власного потужного елеватора для якісної переробки та зберігання зернових та олійних культур, що вирощуються на майже 8 тис. гектарів власних посівних площ. Комбікормовий завод знаходиться у селі Ташлик Смілянського району Черкаської області, постійно модернізується та проводить переоснащення виробництва, встановлюючи сучасне обладнання від однієї з найавторитетніших у світі компаній – BUHLER.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕВАНА» — це виробничо-консультаційне підприємство, що спеціалізується на розробці технологій максимального використання кормових ресурсів у промисловому птахівництві й тваринництві. Комбікормовий завод розташований у місті Бориспіль.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбел» спеціалізується на виробництві якісно нового та екологічно чистого продукту: престартерів, концентратів, преміксів для сільськогосподарських тварин і птиці TM BEST MIX. Підприємство робить головний і незмінний акцент на якості продукції, ретельному аналізі сировини, що закуповується, мінералів, вітамінів, дотриманні рецептур, якості санітарного контролю, надійності сучасного високотехнологічного обладнання. Ця торгова марка виробляється на новітніх і сучасних заводах «Новакор» і «Аргоком», що в Дніпропетровській області.

Приватне акціонерне товариство «Вільшанка». ПрАТ «Вільшанка» повносистемне рибницьке господарство, одне з кращих не лише на Черкащині, а в Україні, налагодило  виробництво гранульованих комбікормів для  аквакультури не лише для власного виробництва, а й для реалізації суб’єктам аквакультури.

Варто зазначити, що всесвітньо відомий виробник кормів для риб – голландська компанія Skretting, – побудувала і ввела в експлуатацію завод комбікормів для аквакультури який діє на Вінничині. Один із напрямків роботи заводу – корми для коропових видів риб.

Це лише незначна частка вітчизняних виробників комбікормів для риб, які активно рекламують свою продукцію у засобах масової інформації.

Щодо використання імпортних кормів, що українські рибники перевагу надають перевіреним продуктам, це Biomar, Aller Aqua, Scretting. 58 % опитаних відзначили, що використовують комбікорми на постійній основі, а 42 % ще не визначилися і експериментують з кормами.

Ми розібрали проблематику вітчизняного кормовиробництва та навели приклади успішних закордонних технологій.

Питання кормів для української аквакультури гостро стоїть вже не перший рік. Сам процес годівлі є не просто важливою ланкою під час вирощування того чи іншого виду риби, це — один з важливих лімітуючих факторів, що безпосередньо впливає на добробут риби, стан її здоров’я, рибопродуктивність, а врешті-решт — на економічні показники підприємства та задоволення потреб споживача у якісній, здоровій та безпечній їжі. Проблема полягає в тому, що в рибній галузі України дуже слабо розвинений сектор саме спеціалізованого кормовиробництва для потреб рибництва. З перерахованих вище виробничих потужностей лише Skretting та ПрАТ «Вільшанка» є спеціалізованими саме на виробництві кормів для об’єктів аквакультури, для решти потужностей це лише другорядний, побічний продукт, у чому можна пересвідчитись на сайтах цих компаній. З усіх підприємств лише Skretting може похвалитися наявністю сучасної науково-дослідної та експериментальної бази (розташованої, щоправда, в інших країнах), що дозволяє за результатами сучасних наукових досліджень у нутрицевтиці створювати найбільш ефективні та безпечні корми, які створюються, до того ж, відповідно до сучасних трендів, з використанням альтернативних до рибного борошна та рибної олії джерел протеїнів та жирів. За часів СССР існувала невелика лабораторія у складі Інституту рибного господарства НААН України, але з відходом лічених фахівців вона припинила своє існування. Суб’єктам аквакультури доводиться користуватися імпортною рецептурованою та належним чином тестованою для використання як саме кормів для рибництва продукцією, яка для невеликих господарств може видаватись доволі дорогою.

Період росту більшості об’єктів рибництва – кілька років (як правило,
1-3). За час зростання до товарного розміру риба проходить кілька стадій «дорослішання», на кожній з яких у неї особливі потреби у харчуванні. А, відповідно, і корм в різні періоди життя рибі необхідний різний — за формою, складом тощо.

Корми для коропів використовуються найбільше, так як цей гідробіонт найбільш поширений в аквакультурі України. Про це свідчать статистичні дані за попередні роки.

Короп відмінно росте у наших кліматичних умовах і користується значним попитом у споживачів. Цей вид досить живучий, невибагливий, його можна культивувати практично у будь-яких водоймах України. Сьогодні це об’єкт аквакультури в Україні № 1!

З сомовими видами риб ситуація дещо краща. Говорячи про сомові види в аквакультурі, ми в першу чергу маємо на увазі африканського або кларієвого сома, який вирощується в рециркуляційних господарствах. Багато господарств, що займаються культивуванням цього виду,  використовують вітчизняні корми або продукцію власного кормоцеху. Для вирощування європейського сома здебільшого використовують природну кормову базу.

Корми для осетрових видів риб є популярними, продукція осетрівництва є вартісною і має високу харчову цінність, відповідно і корм для осетрових має бути збалансований та якісний, власне як і для лососівництва. Вітчизняні осетроводи та форелеводи здебільшого використовують імпортні корми відомих виробників. Осетрові корми для різних вікових груп включають в себе достатній рівень білків, жирів та інших макро- і мікроелементів. Україна залежна від імпорту рибних кормів для осетрів та форелі. Зокрема в Україні бракує власного кормового борошна з риби та рибної олії для використання у кормах щонайменше для певних стадій розвитку форелей — без наявності у кормах для мальків та молоді певних речовин ріст форелей та осетрових гальмується, відзначаються відхилення у розвиткові органів, настанні статевої зрілості тощо

Найбільша кількість господарств використовує рецептуровані фабричні комбікорми, тому що вони є більш збалансованими, поживними, багатими на вітаміни, що містять велику кількість протеїну (не менш 26-28%) та жирів (не менше 5-7%). Такі корми зазвичай вартують дорожче як витратний матеріал, але вони  багато більш ефективні ніж “звичайний” для українського коропівництва  комбікорм з суто рослинної сировини без додаткової переробки (наприклад ферментування, що одразу призводить до здорожчання корму) та додавання мікро- та макроелементів, необхідних для більш швидкого росту та статевого дозрівання, досягнення товарної ваги та розміру, а зернові – це дешева сировина, яка, тим не менше, за надмірного використання може і негативно впливати на середовище водойми, а отже, гальмувати процеси росту.

Більшість рибоводів відійшли від використання гранульованих кормів, що є загальносвітовою тенденцією. Їх застосовують у деяких господарствах, які вирощують коропових. А ось для годування лососевих і осетрових видів використовуються екструдовані корми. Вони краще перетравлюються і засвоюються, так як в них протеїн в більш доступній формі, а також, завдяки застосуванню спеціальних методів обробки, можуть мати різний час занурення.

В процесі збору інформації встановлено, що українські рибоводи скаржаться, що якість кормів українського виробництва продукції нестабільна, що пов’язано з відсутністю власних конструкторсько-дослідницьких підрозділів, відповідної (доволі недешевої) контрольної апаратури та масштабами виробництва. Фактично виробники кормів орієнтуються не на склад речовин, потрібних гідробіонтам різного виду на різних стадіях життєвого циклу, а на так званий “здоровий глузд”, що не зажди дозволяє виробляти сучасні ефективні з різних точок зору та оцінювання корми, та на загальні показники вмісту поживних речовин, які є у вільному доступі на сайтах провідних виробників кормів для аквакультури у світі. Особливо це стосується об’єктів аквакультури, які можуть вирощуватись у сучасній Україні лише за інтенсивними технологіями — форель, осетрові, кларієвий сом тощо. Це і є ще одним приводом в орієнтуванні вітчизняних рибоводів на  імпортовані корми. Але тоді виникає проблема здорожчання продукції аквакультури за рахунок збільшення її собівартості. В умовах низької купівельної спроможності населення вартість продукції виходить на перший план, що не завжди рятує виробника за пропозиції на ринку лише обмеженого асортименту (тобто живої або свіжої та охолодженої риби).  З іншого боку, така проблема існує не лише у вітчизняних коропівників, але й в інших країнах Центральної та Східної Європи — основного регіону виробництва коропових на континенті [7], і вибір лишається за  виробником: на локальних ринках у провінції попитом користується саме недорога риба, а от у Києві споживач орієнтується на велику та відгодовану рибу з гарним екстер’єром, хоч вона і може коштувати доволі  багато

Крім того, законодавство України, що регулює сферу якості продукції і безпеку здоров’я споживачів продукції аквакультури, зобов’язує виробників харчових продуктів користуватися кормами відповідної якості. А вітчизняні кормовиробники іноді нехтують цим правилом. Рибоводам важливо отримати корм, який би у співвідношенні ціна і якість  відповідав ринковим запитам. І мова зараз йде не про здешевлення собівартості продукції, а про існуючі стереотипи українських рибоводів. Вибір якісних кормів для риби на ринку досить великий, продукція представлена іноземними та вітчизняними виробниками. Але рибоводи-коропівники для годівлі  користуються зерном та зерновідходами, за відсутності контролю з боку держави та громадськості за екологічним станом рибогосподарських водойм та добробуту гідробіонтів, що є одним з пунктів

порядку денного розвитку аквакультури не лише у ЄС, а й по всьому світу.

Великою перешкодою на шляху розвитку українського кормовиробництва  є ціна на світовому ринку на деякі інгредієнти корму, зокрема на   рибне борошно і рибну олію. Україна не має підприємств, які б в достатній кількості виробляли якісне рибне борошно і олію. Для виготовлення корму рибне борошно імпортується, а ціна на нього є досить високою. У той же час досвід українських науковців у частині використання кормового борошна з антарктичного криля у кормах для гідробіонтів повністю втрачено. І це за умов, що Україна досі лишається однією з небагатьох держав світу, які мають власний видобуток такого ресурсу.

З іншого боку, на відміну від більшості країн з інтенсивною аквакультурою в Україні зовсім не здійснюються дослідження з використання альтернативних білків та жирів, головне походженням з рослин та комах, якими можна було би замінити рибне борошно та олію, за існування величезних можливостей українського рослинництва, що прикро. Це, як на наш погляд, також є наслідком відсутності в Україні саме вузько спеціалізованих підприємств з відповідними науково-дослідними та конструкторськими підрозділами в частині створення кормів для аквакультури, про що ми вже зазначали вище. Винятком є згадане підприємство Scretting, яке використовує рецептури та компоненти, винайдені та виготовлені материнською компанією.

Ключем розвитку вітчизняного кормовиробництва  є:

–  створення передумов для наукової підтримки виробництва кормів для аквакультури в Україні (створення належним чином устаткованої лабораторії з належним фінансуванням, доступність отриманих знань для рибоводів та кормовиробників);

– започаткування співпраці з провідними світовими спеціалізованими підприємствами з виробництва кормів для аквакультури, зокрема, можливо (як варіант), створення дочірніх підрозділів або укладення угод про придбання ліцензій на виробництво певних кормів тощо;

–  створення нормативно-правової бази кормовиробництва, яка регулювала б сферу ветеринарно-санітарного контролю, реєстрацію кормів та складових корму, тощо;

–  державна підтримка сектору кормовиробництва;

–  формування стабільного ринку кормів в Україні.

Враховуючи велику вартість НДДК робіт з кормів, не варто розраховувати на швидкі результати, на них можна чекати багато років. Тому, як видається, варто взяти до уваги досвід Туреччини — одного з провідних у світі виробників форелі, лаврака та доради — у цій сфері, та Польщі як провідного виробника продукції прісноводної аквакультури у ЄС: будівництво на території країни заводів відомих світових виробників продукції кормів для аквакультури у потрібному асортименті необхідної якості. Саме вартість кормів є чи не найбільшою статтею витрат у структурі собівартості продукції аквакультури. Якісні корми забезпечують здоров’я об’єктів аквакультури, зменшують термін вирощування і забезпечують належну якість продукції. Тому виробництву кормів у світі приділяється стільки уваги. У світі існує декілька транснаціональних компаній глобального виміру, які працюють у галузі виробництва кормів для аквакультури, і масштаб їх діяльності стало зростає.

Сучасні стратегії  розвитку виробництва кормів для аквакультури розглянемо на  прикладі всесвітньо відомої данської компанії Aller Aqua, яка велику увагу приділяє виробництву коропових кормів і яка є відомим постачальником кормів для гідробіонтів і до України. Методика визначення складу кормів для коропів компанії Aller Aqua викладена у наступному алгоритмі:

Етап 1 – отримання сировини. Для отримання сировинних компонентів для виготовлення своїх кормів компанія керується принципами: доступність, функціональність, ціна. Далі відбувається процес купівлі сировини (паралельно процес контролю якості), приймання на склад. Важлива процедура реєстрації постачальників сировинних комплексів: на відміну від вже відомих, постачальники-початківці проходять іспити згідно затвердженими протоколам. Після всіх цих процедур постачальники сировини затверджуються, а сировина направляється у виробництво.

Етап 2 –  власне виробництво кормів. Компанія виробляє понад 20 найменувань кормів для риб,  з них кормів для звичайного коропа – 8. Виробничий процес вимагає постійного контролю за параметрами корму, а також постійного пошуку нових рішень. Але виготовлений корм має відповідати контрольним вимогам. Контроль відбувається за такими параметрами:

• засвоюваність корисних речовин;
• забруднення водойми;
• смакові якості корму.

Наукова підтримка виробництва кормів Aller Aqua здійснюється окремим науковим підрозділом компанії – Дослідницьким центром Aller Aqua, що розташований у місті Бюзум (Німеччина). Політика компанії передбачає виробництво кормів окремо під кожну умову, враховуючи вікові групи риб, параметри водойми, температура води тощо. Науковцями компанії розроблені кормові таблиці, які без проблем дають можливість рибоводам зорієнтуватися і запроваджувати визначений корм в кожному окремо взятому випадку.

Етап 3 – реалізація кормів. Ще один важливий аспект роботи Дослідницького центру Aller Aqua: постійний моніторинг використання кормів по регіонах світу. Компанією запроваджено кілька каналів зв’язку, по яким споживачі невідкладно можуть зв’язатися і повідомити свої претензії, побажання і пропозиції.

Науковці проводять систематичні дослідження, таким чином постійно удосконалюючи якість кормів. Корми для коропів Aller Aqua тестують і результати тестів є відкритими для споживачів. Зокрема у специфікації корму вказуються наступні параметри:

• перелік основних компонентів корму;
• результати аналізу всіх видів сировини;
• енергетичні параметри корму;
• рекомендації по годуванню;
• вплив використання корму на навколишнє природне середовище.

Для загального інформування споживачів та можливості порівняння якісні характеристики корму з аналогами інших виробників на етикетках продукції Aller Aqua зазначають:

• характеристику продукту;
• енергетичну цінність;
• засвоюваність;
• метаболічні властивості;
• кормовий коефіцієнт.

Всі великі світові виробники з хорошою репутацією у рибоводів знаходяться на слуху. І все ж, вибираючи постачальника, в першу чергу варто звернути увагу на репутацію виробника та якість сировини, яку використовують для виробництва кормів; ця інформація має бути у відкритому доступі для споживача. Знайшовши декілька відповідних постачальників, варто замовити у них пробні партії. І звичайно, один з найважливіших критеріїв вибору – співвідношення ціни і якості.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

За результатами дослідження ринку кормів для аквакультури можна виділити кілька основних моментів.

• В Україні ринок кормів для риб лише формується. В основному представлені імпортні продукти, але починають з’являтися і вітчизняні аналоги, які поки що, на жаль, не можуть конкурувати з імпортом.
• Порада вітчизняним кормовиробникам: зверніть свою увагу на ринок кормів для годівлі коропових риб! В Україні ця ніша поки що не заповнена. Орієнтуйтесь на наявні у вільному доступі літературні дані щодо складу кормів задля забезпечення їх ефективності та якості
• Ми маємо зрозуміти просту річ: неможливо запустити ринок кормів без стимулювання сектору економіки аквакультури. В економіці все пов’язано: товар-гроші-товар. Як і сектор аквакультури у цілому, так і в кормовиробництво зокрема необхідно інвестувати значні ресурси. Як варіянт варто розглядати доцільність спільного фінансування як НДДКР у сфері кормовиробництва, так і створення пілотних проєктів з виробництва.
• За статистичними даними маємо стабільний приріст використання кормів  українськими рибоводами. Вітчизняна аквакультура переходить на інтенсивні технології і використання якісних і безпечних кормів – основа інтенсифікації виробництва та збільшення обсягів продукції.
• В секторі виробництва комбікормів є досить проблем, пов’язаних з нормативно-правовими аспектами цього напрямку. Необхідно переглянути та доопрацювати спеціяльне законодавство у цій сфері.
• Кормовиробництво також потребує державної уваги та підтримки. І Бізнес сам має ініціювати заходи, що висвітлюють проблеми виробництва кормів, їх реалізації та просування на ринки. Все в наших руках!

Ринок кормів для аквакультури в Україні сьогодні є конкурентним, представлений кормами різних виробників, і цей ринок розвивається. Корми для риб удосконалюються, адаптуються до нових кліматичних умов, еволюціонує і сфера продажів кормів, яку виробники пропонують споживачам. Але напевно можна відзначити незмінний принцип аквакультури: якісний корм – це запорука успішного бізнесу в аквакультурі.

Посилання

[1] Aquaculture in China. Success Stories and Modern Trends. © 2018 John Wiley & Sons Ltd. 730 pp.

[2] Albert G. J. Tacon (2020) Trends in Global Aquaculture and Aquafeed Production: 2000–2017, Reviews in Fisheries Science & Aquaculture, 28:1, 43-56, DOI: 10.1080/23308249.2019.1649634

[3] Rosamond L. Naylor et al. (2021) A 20-year retrospective review of global aquaculture. Nature, 591: pp.551-563

[4] Dan Gibbons (2019). Alltech: Global aquafeed production  hit 40m tons  for the first time in 2018: https://www.undercurrentnews.com/2019/01/31/alltech-global-aquafeed-production-hit-40m-tons-for-the-first-time-in-2018/?utm_source=Undercurrent+News+Alerts&utm_campaign=dd62fd6531-Americas_briefing_Jan_31_2019&utm_medium=email&utm_term=0_feb55e2e23-dd62fd6531-92441453

[5] Scientific, Technical and Economic Committee for Fisheries (STECF) – The EU Aquaculture Sector – Economic report 2020 (STECF-20-12). 389 pp. EUR 28359 EN, Publications Office of the European Union, Luxembourg, 2021, ISBN 978-92-76-36192-3, doi:10.2760/441510, JRC124931.

[6] Дисертація «Удосконалення технології гранулювання при виробництві комбікормів», Батієвська Н. О., Одеса – 2020р.: 31 – 32.

[7] Zoran Markovic, Marko Stankovic, Bozˇidar Rasˇkovic, Zorka Dulic, Ivana Zˇivic, Vesna Poleksic (2016). Comparative analysis of using cereal grains and compound feed in semi-intensive common carp pond production. Aquacult Int. (2016) 24:1699–1723 DOI 10.1007/s10499-016-0076-z. Цит. за: Zoran Markoviс (2021). Extruded feeds offer advantages to carp farmers. Eurofish Magazine 4 / 2021: 44-47.