РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАЛЕЖНИХ ПРАКТИК УПРАВЛІННЯ ЗДОРОВ’ЯМ РИБ

Регламент (ЄС) 2016/429, також відомий як Закон про здоров’я тварин (AHL), забезпечує загальну правову базу та диктує гармонізовані принципи для всього сектору охорони здоров’я тварин, переглядаючи та скасовуючи попереднє законодавство Європейського Союзу (ЄС) у світлі стратегії ЄС щодо здоров’я тварин на 2007-2013 роки: “Профілактика краще, ніж лікування”.

AHL запроваджує ризик-орієнтований підхід, підкреслюючи важливість профілактики для належної практики ведення сільського господарства шляхом застосування адекватних заходів біозахисту на фермах та поглибленого регулювання підходу до нагляду.

AHL враховує перспективу “Єдиного здоров’я” (зв’язок між здоров’ям тварин і здоров’ям населення), навколишнє середовище, безпеку харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин, антибіотикорезистентність, а також виробничі та економічні аспекти. Його загальною метою є забезпечення високого рівня здоров’я тварин та громадського здоров’я в ЄС шляхом підтримання та покращення поточного стану здоров’я тварин.

Профілактика хвороб тварин ґрунтується на застосуванні належних практик біобезпеки фермерами, ветеринарами та суміжними спеціалістами у галузі охорони здоров’я тварин, які пройшли перевірку та підлягають контролю з боку органів охорони здоров’я відповідно до правил, встановлених Регламентом (ЄС) 2017/625 про “офіційний контроль”. Зокрема, стаття 25 передбачає регулярні ветеринарні візити на основі оцінки ризиків з метою профілактики захворювань шляхом забезпечення біобезпеки та сприяння ранньому повідомленню про захворювання. Делегований Регламент (ЄС) 691/2020, який доповнює Регламент (ЄС) 2016/429 Європейського Парламенту та Ради щодо правил, які стосуються підприємств аквакультури та перевізників водних тварин, чітко визначає заходи біобезпеки, які необхідно вживати на підприємствах аквакультури для запобігання інтродукції занесених до переліку та нових захворювань.

Аспекти, пов’язані зі здоров’ям тварин і не тільки, повинні враховувати, як очікується, інші регламенти ЄС, які нещодавно набули чинності (наприклад, Регламент (ЄС) 04/2019 про лікарські корми та Регламент (ЄС) 06/2019 про продукти ветеринарної медицини) або перебувають на стадії перегляду, такі як нормативно-правова база щодо добробуту тварин, на основі дорожньої карти, розробленої ЄК.

1. Належні практики управління здоров’ям риби та заходи з біобезпеки

Залежно від структури аквакультурного підприємства, заходи біобезпеки, що застосовуються на місцях, можуть дуже відрізнятися. Для забезпечення контролю над факторами, ризиками та шляхами поширення патогенів і хвороб, включаючи нові хвороби, заходи біобезпеки повинні застосовуватися в один і той самий спосіб одночасно на всіх типах об’єктів аквакультури і забезпечувати активну участь усіх зацікавлених сторін. Досвід показує, що найчастіше порушення в програмах санітарного нагляду відбуваються тоді, коли один або кілька учасників (не тільки фермери і технічні працівники ферм, а й місцеві ветеринарні органи) не мають необхідних знань про правила біобезпеки, що застосовуються при вирощуванні риб, або не мають фінансових можливостей для забезпечення розробки і дотримання належного плану біобезпеки.

Особливо з точки зору біобезпеки, заходи повинні бути узгоджені з аналізом ризиків, пов’язаних з об’єктом, таких як структура виробництва, виробничий план і управління фермерським господарством, а також умови навколишнього середовища. Власний план епіднагляду компанії та план епіднагляду, що здійснюється службами охорони здоров’я, також повинні бути побудовані на основі результатів аналізу ризиків.

Законодавство ЄС та національне законодавство є основою, в якій розглянуто більшість питань, пов’язаних з біобезпекою в системах аквакультури. Ця інформація повинна бути доступною і зрозумілою для відповідних органів влади та посадових осіб професійних організацій, а також повинна бути легко зрозумілою для більшості виробників у цій галузі, які часто мають дуже різні форми технічної підтримки в залежності від розміру, управління та типу середовища ферми або культивованих видів.

Необхідний ефективний контроль за переміщенням живих водних тварин. Законодавча база для цього існує, але численні випадки переміщення живих водних тварин (особливо з країн, що не входять до складу ЄС) все ще недостатньо добре документуються і контролюються..

Розгляд (аналіз) відповідних законів ЄС та національних законів показав, що більшість аспектів біозахисту розглядаються в нормативно-правових актах. Основним критичним кроком є впровадження рекомендацій та зобов’язань на місцях, на рівні фермерських господарств та на регіональному рівні. Необхідно звернути увагу на наступні моменти:

• Офіційні ветеринарні інспектори та суміжні спеціалісти зі здоров’я тварин. Залежно від країни-члена, централізований орган відповідає за проведення обстеження сектору аквакультури з точки зору управління охороною здоров’я та біобезпеки; в інших країнах-членах людські ресурси розподілені в кожній місцевій адміністрації з офіційними ветеринарними інспекторами, відповідальними за різну кількість підприємств аквакультури. У деяких випадках офіційним інспекторам бракує знань і досвіду щодо законодавчої бази з охорони здоров’я та біобезпеки та її практичного застосування на рибницьких господарства.
• Посередницькі органи. Більшість великих рибницьких господарств мають власні відділи якості та охорони здоров’я, персонал яких відповідає за плани та заходи з біобезпеки. Однак більшість малих підприємств аквакультури не можуть дозволити собі виділити персонал і ресурси для розробки плану біобезпеки або для впровадження заходів для ефективного виконання плану. Двома прикладами посередницьких органів (виходячи з особливостей різних країн-членів ЄС) є асоціації/організації виробників та групи захисту здоров’я. Ці посередницькі органи відіграють ключову роль у впровадженні ефективних заходів біобезпеки на фермах, виділенні достатніх людських і технічних ресурсів та забезпеченні фермерів навчанням і підтримкою з цією метою.
• Інформування виробників та зацікавлених сторін про біобезпеку та навчальні матеріали. У країнах-членах ЄС були ініційовані різні заходи з інформування та навчання виробників аквакультури з питань біобезпеки. Однак наразі існує дуже обмежена інформація щодо аналізу витрат і вигод від впровадження біобезпеки в рибницькому бізнесі, що є ключовим фактором для заохочення виробників до впровадження планів з біобезпеки. Розробка спеціальних інструментів аналізу витрат і вигод для біобезпеки, подібних до тих, що розроблені для інших видів діяльності з управління рибницьким господарством, значно сприятиме підвищенню рівня біобезпеки. У різних країнах-членах ЄС були розроблені посібники з належної практики управління охороною здоров’я. Подібні матеріали необхідно розробити, щоб допомогти промисловості, ветеринарам і суміжним фахівцям у галузі охорони здоров’я тварин впроваджувати біобезпеку, передавати інформацію виробникам і підтримувати їх навчання.
• Переміщення живих тварин. Необхідно приділити особливу увагу переміщенню живих тварин, у тому числі декоративних риб, і пов’язаним з цим ризикам для біобезпеки. Необхідно терміново запровадити ефективний контроль за переміщенням живих водних тварин. Законодавча база для цього вже створена, але процедури дезінфекції, контролю та сертифікації все ще не гармонізовані на рівні держав-членів, а часто і на місцевому рівні, що створює нерівність між операторами, яка також може створити проблеми щодо конкурентоспроможності та підтримки рівних умов на рівні ЄС.
  

  2.  Рекомендації

Виходячи з вищевикладеного, Дорадча рада з аквакультури (ААС) рекомендує Європейській Комісії та її державам-членам,  щоб гарантувати належний стан здоров’я риби, вирощеної відповідно до положень АНL та законодавства, яке регулює всі пов’язані з цим аспекти, наступне:

• Процедури, що регулюють підтримання належних стандартів біобезпеки, нагляд за здоров’ям тварин на основі аналізу ризиків в аквакультурі шляхом регулярних перевірок ветеринарами, а також плани дій у надзвичайних ситуаціях для боротьби з новими хворобами повинні бути адаптовані, розроблені, впроваджені та гармонізовані на рівні ЄС та держав-членів, як того вимагає стаття 25
• Існує нагальна потреба у забезпеченні належного навчання ветеринарів та пов’язаних з ними спеціалістів у галузі охорони здоров’я тварин в секторі аквакультури (приватних та офіційних ветеринарів, менеджерів охорони здоров’я, проміжних органів та компетентних органів) з питань біобезпеки, оскільки вони є ключовими консультантами виробників та впроваджують біобезпеку на місцях разом з ними. Крім того, всі зацікавлені сторони повинні бути залучені до процесу, включаючи суб’єктів, що займаються транспортуванням і торгівлею рибою, а також наукову спільноту (наприклад, на курсах “Підвищення кваліфікації для безпечніших продуктів харчування”).
• Європейська Комісія повинна поширювати посібники з належної практики управління охороною здоров’я, розроблені в різних країнах-членах, а також загальні або спеціальні керівні принципи, розроблені та опубліковані нею, через Механізм допомоги ЄС у галузі аквакультури.
• Європейська Комісія повинна доручити державам-членам (зокрема, посередницьким органам, визначеним вище) включити до переліку заходів, що підлягають фінансуванню через Європейський фонд мореплавства, рибальства та аквакультури (EMFAF), розробку, впровадження та підтримку планів біобезпеки в рамках сервісних контрактів між асоціаціями/організаціями виробників або професійними асоціаціями та ветеринарами, які пройшли підготовку з цього питання.

Aquaculture Advisory Council (AAC)

Rue Montoyer 31,1000 Brussels, Belgium

Tel: +32 (0) 2 720 00 73

E-mail: secretariat@aac-europe.org

Twitter: @aac_europe

www.aac-europe.org