Особливістю аквакультури в Центральній та Східній Європі є те, що більша частина риби вирощується в земляних ставках – традиція, яка сягає корінням у глибину століть. Однак сьогодні ця форма виробництва також стикається з серйозними проблемами.
Ставкова аквакультура є ключовим фактором у харчуванні людини, особливо з огляду на те, що населення планети продовжує зростати. Сектор відіграє важливу роль у забезпеченні продуктами харчування через виснаження морських ресурсів. Однак, щоб бути сталим у довгостроковій перспективі, необхідно враховувати кілька факторів та вжити відповідних заходів і дій.
Цілісний підхід – це екологічно, соціально та економічно відповідальний
Сектор аквакультури охоплюється резюме ФАО від 1999-го року щодо цілей сталого сільського господарства: внесок у продовольчу безпеку; зайнятість, генерування доходів у сільській місцевості, з особливою увагою до скорочення бідності; збереження природних ресурсів та захист навколишнього середовища. Помітно, що з 2015 року концепція сталого розвитку використовується все ширше і ширше в оцінці різних видів діяльності та форм господарювання, незважаючи на те, що в багатьох випадках наразі не існує визначення, яке можна застосувати до певного сектору чи галузі. Більше того, у більшості випадків до сталого розвитку підходять лише з вузької екологічної точки зору, тоді як його слід розуміти з урахуванням специфіки конкретного сектору.
Ставкові рибницькі господарства підтримують широке розмаїття флори та фауни, що замешкує ставки та прилеглу територію. Вони також відіграють важливу роль в управлінні водними ресурсами та якості води, зберігаючи воду, запобігаючи повеням та видаляючи надлишок поживних речовин з води.
При визначенні сталості, відповідність виробництва ставкової риби принципам сталого розвитку слід оцінювати з трьох точок зору: екологічної, економічної та соціальної. Перетин цих трьох аспектів забезпечує основу для сталої аквакультури.
Екологічні елементи сталості
Екологічні елементи сталого розвитку аквакультури в ставковому господарстві включають фактори, які спрямовані на мінімізацію впливу на навколишнє середовище та збереження природних ресурсів. Ці екологічні елементи дозволяють забезпечити довгострокову стіалість ставкового рибництва.
I. Управління водними ресурсами та якість води: щорічна потреба у воді угорських ставкових господарств (близько 26000 га) становить 16-18000 м3/га, річне водокористування – близько 400 млн м3, а рибопродуктивність – 05-0,15 кг/м3. Ставковий фермер має право запитати: чи є ставкова аквакультура водозберігаючою чи марнотратною? Щоб відповісти на це питання, важливо підкреслити, що, крім своєї виробничої діяльності, рибницькі ставки відіграють важливу роль у
- a) утриманні води – зберіганні води;
- b) захист внутрішніх вод від повеней;
- c) вплив на мікроклімат;
- d) рівень грунтових вод;
- e) іригацію;
- f) постачання прісної води – збільшення запасів водних ресурсів.
Таким чином, можна зробити висновок, що вплив на навколишнє середовище від використання води з рибних ставків є дуже позитивним, і його значення зростає в контексті зміни клімату, тобто конкретна кількість виробленої риби на кубічний метр не має значення. Іншим ключовим елементом сталості аквакультури є підтримка належної якості води. Цього можна досягти шляхом регулярного моніторингу якості води та вжиття заходів/втручань у разі необхідності.
II. Поводження з органічними речовинами та очищення стічних вод: для мінімізації впливу органічних відходів та забруднюючих речовин від аквакультури на навколишнє середовище необхідні ефективні системи очищення води. Рециркуляція [прісноводні системи IMTA (інтегрована мультитрофічна аквакультура), системи “ставок-ставок”] та використання екологічно чистих процесів водопідготовки можуть допомогти зменшити шкідливі викиди. Крім того, мікро- і макробезхребетні, хребетні тварини, рослини та їхні угруповання, що живуть у ставках, фільтрують і очищають багату на органіку воду, тобто якість стічних вод часто буває кращою, ніж якість приточної води.
III. Лікування хвороб та використання антибіотиків: Реагування на хвороби риб або профілактичні заходи є ключовими для сталого розвитку ставкової аквакультури. Офіційні дослідження, проведені в Карпатському басейні, підтвердили, що підвищення температури робить види риб, які вирощуються в різних прісноводних системах аквакультури, вразливими до збудників хвороб, з якими вони ніколи раніше не стикалися. Для забезпечення сталого розвитку необхідно переосмислити використання альтернативних методів боротьби з хворобами, таких як пробіотики або вакцини. Надзвичайно низька щільність зариблення, висока природна кормова база (бентос, планктон) і генетична різноманітність, зумовлена великою початковою кількістю нащадків, призводить до формування здорової імунної системи і запобігає поширенню хвороб, тому використання медикаментів у ставкових господарствах наразі є незначним.
IV. Сталість джерел корму: у ставковому рибництві білок, а також вітаміни, мінерали та мікроелементи, необхідні для росту риби, забезпечуються планктонними організмами. Споживання деяких видів зоопланктону також вводить у травний тракт коропа ферментну культуру, здатну розщеплювати клітинну стінку рослин, що сприяє ефективному перетравленню зернових, які вводяться як додатковий корм. Завдяки цьому технологія годівлі низькотрофних риб – коропа – відбувається виключно планктоном і з низьким рівнем використання зерна без зовнішніх джерел протеїну (наприклад, сої, рибного борошна) – є практично унікальною серед сільськогосподарських тварин і, безумовно, вражає своєю екологічністю. Використання альтернативних джерел білка, таких як корми на основі рослин або водоростей, або, можливо, корми на основі білка комах, демонструє потенціал, але існує потреба в розробці видоспецифічних кормів для риб та кормів, розрахованих на певний вік риби.
Ставкові рибоводи повинні знаходити баланс між прибутковим виробництвом і турботою про навколишнє середовище. Хижі птахи ілюструють напругу між цими двома цілями.
V. Збереження генетичного різноманіття: збереження генетичного різноманіття об’єктів аквакультури також є ключовим елементом сталого розвитку. Генетично здорове поголів’я з фіксованими рисами порід знижує ризик захворювань і екологічних порушень, а також робить конверсію корму/кормовий коефіцієнт та інші виробничі показники більш ефективними.
VI. Моніторинг та пом’якшення екологічних впливів/наслідків: використання прецизійних технологій наразі недостатньо розвинене у більшості великих ставкових господарств Угорщини. Безпека виробництва ґрунтується на необхідності регулярного моніторингу змін у навколишньому середовищі, які прискорюються і стають все більш екстремальними, щоб підготуватися до потенційних проблем і мінімізувати негативні наслідки. З цією метою доступне сучасне обладнання (наприклад, моніторинг якості води, “розумні” буї, роботизовані дрони), яке може підвищити безпеку та захищеність виробництва.
VII. Захист біорізноманіття: поширення інвазивних та чужорідних видів у ставковому рибництві розглядається як фактор, що знижує сталсть виробництва. Запобігання зростанню популяцій цих видів (білого товстолобика, чебачка амурського, коричневого сомика, ротаня-головешки тощо) та управління запасами є важливими для захисту біорізноманіття.
VIII. Зменшення наслідків для довкілля («екологічного сліду»): Хоча енергоспоживання рибницьких господарств вже є дуже низьким, його можна ще більше оптимізувати. Щоб зменшити вплив ставкової аквакультури на навколишнє середовище, господарства мають перейти на енергоефективні технології та використовувати відновлювані джерела енергії, де це можливо.
Соціяльний компонент сталості
Соціальна сталість ставкового рибництва фокусується на стосунках та впливах між місцевими та регіональними громадами та рибницькими господарствами.
- i. Підтримка місцевих громад: Рибницькі ставки переважно створювалися в сільській місцевості, часто в слаборозвинених регіонах. Часто ставкове господарство є одним з основних роботодавців у регіоні, тому важливо тісно співпрацювати з місцевими громадами та підтримувати їхній розвиток. Це може включати створення робочих місць, надання освітніх можливостей (підвищення кваліфікації та практичне навчання) та підтримку програм розвитку громади.
- ii. Врахування культурних та соціяльних аспектів: рибницькі підприємства повинні підтримувати місцеві культурні та соціальні цінності, а також традиційні практики рибальства та рибництва. При проектуванні та експлуатації нових рибницьких ставків та об’єктів обслуговування важливо поважати архітектурні традиції та характер місцевості, а також враховувати думку місцевих громад.
iii. Права робітників та безпека праці: господарства повинні забезпечувати права працівників та належні умови праці. Повага до прав людини, безпечне робоче середовище та справедлива заробітна плата сприяють соціальній сталості.
iv. Навчання та освіта: ставкові господарства повинні створювати можливості для навчання та освіти працівникам і місцевим громадам. Це сприятиме розвитку робочої сили та підвищенню соціальної мобільності. В Угорщині існує серйозна нестача кваліфікованої робочої сили в цьому секторі і одним із шляхів вирішення цієї проблеми є програми освіти для дорослих.
v. Комунікація та прозорість: рибні господарства повинні підтримувати відкриту комунікацію з місцевими громадами та іншими зацікавленими сторонами, які регулюють роботу та економічну діяльність. Прозорість може допомогти запобігти потенційним конфліктам і посилити підтримку з боку місцевого населення.
vi. Соціяльна справедливість: сталий розвиток ставкового рибництва передбачає сприяння соціальній справедливості. Підприємства повинні уникати дискримінації та соціальної ізоляції, сприяти добробуту місцевих громад і працівників, а також допомагати меншинам знайти роботу.
vii. Місцеві ринки та продовольча безпека: ставкові господарства сприяють місцевій продовольчій безпеці, забезпечуючи наявність свіжих та екологічно чистих продуктів харчування на місцевих ринках, задовольняючи потреби місцевого населення.
viii. Участь громад: рибницькі господарства повинні надавати місцевим громадам можливість брати участь у процесах планування та ухвалення рішень щодо розвитку бізнесу. Участь громади підвищує рівень сталості та соціального сприйняття.
Економіка сталості
Економічні елементи сталості ставкового рибництва мають на меті збалансувати економічний інтерес з довгостроковою сталістю.
i. Економічна ефективність:
Збільшення пролдуктивності, зменшення витрат та збільшення доходів (прибутку) є важливими цілями, яких можна досягти шляхом прецизійного годування та управлінням кормами та відповідними технічними інноваціями.
ii. Готовність до роботи на ринку: Бізнес має відповідати потребам споживачів та очікуванням ринку. Попит на екологічно чисту продукцію (сертифіковані умови виробництва) посилить позиції компанії. Ключовим викликом у цьому контексті є використання соціальних мереж для надання споживачам релевантної інформації.
iii. Якість продукту: Виробництво якісної продукції є ключем до утримання (розширення) ринків збуту та ціноутворення. Продукція ставкової аквакультури має бути свіжою, корисною та смачною у термінах якості.
iv. Ефективність використання води: ефективне управління водними ресурсами та їх очищення, а також належне утримання інфраструктури (каналів, «монахів», споруд тощо) допомагає зменшити використання води і, відповідно, витрати на неї.
v. Диеврсифікація продукції: вирощування декількох видів риби в кожному ставку (полікультура) сприяє економічній сталості. Це може зменшити виробничі ризики, пов’язані з певними видами (наприклад, видоспецифічні хвороби) і створити можливості для обслуговування ширшого ринку.
vi. Інновації та технології: використання нових технологій може допомогти підвищити продуктивність. Сумним фактом є те, що за останні 100 років у ставкових господарствах було впроваджено мало інновацій, що підвищують продуктивність. Механізація сектору значно прискорилася за останні 15-20 років, зокрема завдяки підтримці ЄС, але високі технології все ще рідко застосовуються в секторі. Краще використання знань і співпраця з університетами та науково-дослідними інститутами могли б підвищити рівень інновацій у секторі.
vii. Управління ланцюгами вартості: ставкові рибницькі господарства повинні звертати увагу на весь ланцюжок створення вартості, включаючи виробництво риби, рибопереробку та торгівлю рибою. Управління ланцюжком доданої вартості допомагає максимізувати прибуток і мінімізувати втрати, зменшуючи вразливість ставкових фермерських господарств до економічних спадів.
Виклики що постають перед ставковим рибництвом
Вплив зміни клімату з його дефіцитом води, збитками від повеней, екстремальними температурами води у ставках і, як наслідок, нестачею кисню підкреслює необхідність зваженого і раціонального управління водними ресурсами та їх очищення. Схеми підтримки ЄС не враховують екологічну та природоохоронну цінність екосистеми рибницьких ставків та екосистеми суші в однаковій мірі. Підтримка агроекологічної цінності рибницьких ставків призводить до значних втрат доходу рибоводів, але рівень підтримки, пов’язаний з цим, все ще набагато нижчий за рівень підтримки сільськогосподарських секторів. Крім того, сектор аквакультури виключений з багатьох інших форм підтримки в рамках програм розвитку сільського господарства та сільських територій, що ставить продукцію аквакультури в невигідне конкурентне становище на ринку порівняно з іншими галузями сільського господарства. Зростання цін на енергоносії та корми також вимагають впровадження нових технологій, модернізації та важливості природних кормів (планктону та біомаси водоростей). Органічне удобрення ставків для підтримки запасів планктону та водоростей є частиною технології виробництва ставків, і цей технологічний елемент поступово втрачається фермерами: за відсутності худоби органічні добрива не виробляються. Питання хижацтва бакланів – це проблема, яка триває десятиліттями і за яку власники ставків не отримують жодної фінансової компенсації. Для її вирішення необхідно розробити ефективні рішення за участю всіх зацікавлених країн-членів ЄС. Нарешті, сектор також страждає від нестачі робочої сили. Цю проблему необхідно вирішувати шляхом реформування системи освіти та використання можливостей, які пропонує освіта для дорослих.
Ставкові фермери заслуговують на особливу увагу за екосистемні вигоди, які вони забезпечують
Ставкове рибництво відповідає критеріям сталого розвитку ЄС. Риба, що виробляється в секторі, продукується в екологічно чистий спосіб і відповідає критеріям циркулярної економіки на основі вхідних та вихідних елементів системи виробництва риби. Ставкові господарства відіграють важливу роль у розвитку сільських територій. Цілісний підхід до сектору показує, що модернізація та вдосконалення є необхідними і не можуть бути відкладені, але потенціал сектору свідчить про те, що виробникам ставкової риби слід приділяти особливу увагу для їхньої діяльності з доданою вартістю та сталого розвитку.
Nándor Puskás, Biharugra Fish Farm, 5538 Biharugra, Halas utca l., Hungary
Béla Urbányi, Hungarian University of Agriculture and Life Sciences, Institute of Aquaculture and Environmental
Safety, Department of Aquaculture, 2100 Gödöllö, Páter K. u. l ., Hungary, Urbanyi.Bela@uni-mate.hu
Посилання на оригінал:Eurofish Magazine Issue 6 2023 (November / December)
