АНАЛІЗ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ «МЕТОДИЧНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР З АКВАКУЛЬТУРИ» У 2021 РОЦІ

Відповідно до Положення бюджетної установи «Методично-технологічний центр з аквакультури» працівники установи в межах своєї компетенції здійснювали роботу з надання консультаційної та методичної допомоги усім зацікавленим особам. Фахівцями установи надавалась різнопланова інформаційна допомога з питань аквакультури.

Слід зазначити, що кількість консультацій наданих у 2020 та 2021 роках зменшилась приблизно на 50% від загальної кількості в попередні роки. Ми пов’язуємо це зі станом економіки України, зменшенням купівельної спроможності громадян та відсутністю стратегі розвитку цього сектору економіки.  Не сприяють розвитку і карантинні заходи проти вірусу COVID-19.

Всього в журналі обліку зареєстровано 56 консультацій, з яких 37 було надано телефоном, 12 – письмово, 7 – особисто (мал.1). У 2021 році в порівнянні з минулими роками збільшилась кількість особисто наданих консультацій, що вказує на велику зацікавленість роботою фахівців установи.

Рис. 1. Відсоток наданих консультації

Найбільш поширеним питанням протягом 2021 року було питання створення рибницьких господарств, особливо з використанням рециркуляційних аквакультурних систем (РАС),  що склало майже 25 відсотків від загальної кількості наданих консультацій.

Також одним із найпоширеніших залишається питання оренди водних об’єктів, що у 2021 році склало більше 16 відсотків. На початку року деяку зацікавленість викликало питання державної підтримки аквакультури, адже відповідно до змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», прийнятих наприкінці 2020 року, суб’єкти аквакультури отримали можливість відшкодування витрат на придбання обладнання, будівництво та реконструкцію рибницьких господарств, розведення, утримання, вирощування об’єктів аквакультури.

Серед поширених питань були і питання методики та нормативів з вирощування риби, хвороб риб та їх профілактика, більше 7 відсотків   цікавились придбанням рибопосадкового матеріалу, зокрема можливістю придбання веслоноса цікавились представники Грузії.

Крім того здійснювались консультації і по іншим напрямкам, зокрема щодо здійснення любительського рибальства на орендованих ставках, порядку оформлення спеціального товарного рибного господарства (СТРГ), питання аерації ставка, запуску біофільтра, щодо права загального водокористування та інше. Щодо законодавства у сфері аквакультури та вдосконалення статистичної форми 1-А риба надавалась консультація представникам офісу ефективного регулювання BRDO.

Дані по напрямкам наданих консультацій у відсотках у 2021 році приведені нижче (Рис.2).

Рис. 2. Відсоток наданих консультації у 2021 році

У розрізі суб’єктів господарювання окремих регіонів, у 2021 році найбільша зацікавленість відзначена, як і у попередні роки, серед підприємців Київської області та міста Києва, в основному з питань орендних відносин та створення ставкових рибницьких господарств та РАС. Найбільш активними серед інших областей України були підприємці Одеської області з питаннями щодо створення рибницьких господарств, отримання державної підтримки, та суб’єкти господарювання Черкаської області, яких особливо цікавили питання орендних відносин, хвороб риб та їх профілактики, придбання рибопосадкового матеріалу. Дещо активними були Полтавська, Дніпропетровська, Миколаївська області – по 5 відсотків від загальної кількості, Вінницька, Кіповоградська та Івано-Франківська області – по 4 відсотки.

Також було проведено діалоги з представниками інших країн, зокрема Грузії – щодо придбання рибопосадкового матеріалу, та Казахстану – щодо технології вирощування нефритового окуня.

Рис. 3. Кількість наданих консультації по областях

В загальному, не дивлячись на діяльність за умов та обмежень пандемії, викликаної вірусом COVID-19, відзначалась зацікавленість громадськості у подальшому розвитку аквакультури в Україні. Однак пандемія, викликана вірусом COVID-19, впливала як фактор стримування на активність пошуку суб’єктами аквакультури нових рішень з розвитку бізнесу або оптимізації діяльності у сфері аквакультури. Як свідчать результати нашого аналізу, суб’єкти аквакультури мусили адаптуватися до нових умов ведення аквакультури, зокрема у тому, що стосується маркетингу та логістики. Звичайно слід згадати і той факт, що запроваджені урядом заходи з протидії пандемії негативно вплинули на купівельну спроможність населення.  Люди менше стали купувати необробленої продукції, і, відповідно, продажі живої та свіжої (охолодженої) риби теж впали. Як наслідок свою діяльність призупинили такі потужні рибницькі підприємства як ПрАТ «Чернігіврибгосп», ПрАТ «Сумирибгосп», ПАТ «Черкасирибгосп». Це негативно впливає на весь ринок аквакультури в Україні.

Аналіз проблем, з якими найчастіше звертаються суб’єкти аквакультури за допомогою в розрізі років.

Таблиця 1

Аналіз проблем, з якими найчастіше звертаються суб’єкти аквакультури за допомогою в розрізі років. У таблиці 1 наведені основні теми наданої практичної допомоги суб’єктам аквакультури за три останні роки (у відсотках). Відразу можна відзначити є коло питань, які найбільше і найчастіше хвилюють бізнес: такі як, організація бізнесу, будівництво рибницьких господарств, юридичні питання, орендні відносини, державна підтримка, біотехнології, придбання рибопосадкового матеріалу тощо. Є тенденція до збільшення різноманітності тем консультацій, що можна пояснити намаганням суб’єктів аквакультури пошуком нових ефективних форм ведення бізнесу.

Для порівняння:

2019 рік 

Рис. 4. Відсоток наданих консультації за напрямами у 2019 році

2020 рік

Рис. 5. Відсоток наданих консультації за напрямами у 2020 році

2021 рік

Рис. 6 Відсоток наданих консультації за напрямами у 2021 році

Якщо порівняти напрямки наданих консультацій за останні три роки (з 2019 по 2021), традиційно суб’єктів господарювання найбільше цікавить питання саме організації рибницького бізнесу, що включає в себе створення бізнес-плану, аналіз ризиків, оформлення документів та інше. З одного боку це гарна новина, адже цікавість до  рибогосподарської справи в українців не зникла, і цей напрямок агрокультури має певну перспективу розвитку. З іншого боку така статистика також свідчить про складність процедур оформлення необхідних документів дозвільного характеру для ведення аквакультури, а намагання держави спростити ці процедури та мінімізувати їх потенційну корупційність поки що не досягає результатів. Так у 2019 році 37% консультацій наданих спеціалістами центру – питання організації бізнесу або створення рибницького господарства, у 2020 році цей відсоток складав 15,4%, а в минулому дещо збільшився і складає 21,4%.

Аквакультура має відповідний потенціал до розвитку, і саме цим пояснюється постійний інтерес з боку бізнесу щодо нових біотехнологій, інновацій та культивування нових об’єктів аквакультури (диверсифікація). Фахівцями центру надаються рекомендації з культивування нетрадиційних для України об’єктів аквакультури, а саме нових видів риб, молюсків, ракоподібних тощо. У 2019 році відсоток таких консультацій становий 13%, у 2020 році – 17,3%, а в 2021 – 8,9%.

Стабільний відсоток консультацій припадає на роз’яснення юридичних аспектів ведення аквакультури: відповідно 15%; 15,4%  та 7,2%. Зменшення відсотку юридичних консультацій у 2021 році пояснюється не спрощенням правового поля або підвищенням рівня юридичної грамотності населення, а, скоріше, загальним зменшенням бізнес — активності цього року. Цей фактор фахівці пов’язують із загальним станом української економіки, впливом карантинних заходів у зв’язку з пандемією COVID-19, впливом на внутрішнє виробництво імпорту у великих обсягах продукції аквакультури тощо.

Також традиційно великий відсоток консультацій протягом останніх трьох років     надавався нашими фахівцями у сфері орендних відносин в аквакультурі. У 2019 році таких запитів було 13%, у 2020 році – 15,4%, а в 2021 році – 16,1%. Збільшення кількості консультацій з питань оренди пояснюється правовою колізією законодавства щодо оренди гідротехнічних споруд водойм, що надаються для аквакультури та складністю процедур отримання в оренду водойм. До цього часу проблему не вирішено, тому інтерес бізнесу до роз’яснень порядку отримання в користування гідроспоруд залишається значний.

Роз’яснення аспектів державної підтримки аквакультури пояснюється в першу чергу тим, що нещодавно законодавчо була закріплена можливість надання такої підтримки для суб’єктів аквакультури (крім підприємств державної форми власності). І хоча урядом кошти для аквакультури 2021-го року не були виділені, і питання не вирішено і на 2022-ий рік (станом на кінець травня), жвавий інтерес до цього питання очікувано буде лише зростати.

Послуги з придбання рибопосадкового матеріалу залишаються актуальними завжди. Така інформація становила 4% запитів суб’єктів аквакультури у 2019 році, у 2020 році -1,9%, а в 2021 році цей відсоток склав 7,1%.

Вже традиційно високий відсоток консультацій припадає на створення господарств з використанням рециркуляційних систем аквакультури (РАС) і комбінування різних форм та напрямків аквакультури і оптимізації технологічних процесів. Господарники розуміють необхідність запровадження інновацій та нових технологічних рішень в актуальну аквакультуру, які дозволяють підвищити економічну ефективність діяльності. В Україні поширення відповідної інформації, на відміну від ЄС, Норвегії та інших провідних рибницьких держав світу фактично відсутнє як на державному рівні, так і приватному.  Рибогосподарська наука теж не в повній мірі залучена до цих процесів і недостатньо контактує з бізнесом. Всі ці процеси потребують запровадження нових підходів в організації співробітництва та комунікації.

Слід зауважити, що деякі проблеми уряду вдається вирішувати. Наприклад до недавнього часу проблемним питанням в аквакультурі було отримання дозволу на спецводокористування. У поточному році ця проблема не була серед тих, яку порушували суб’єкти господарювання перед БУ “МТЦ з аквакультури”. Жодної консультації  з цього приводу не надано. На нашу думку це пояснюється просто – запровадженням Держводагенством електронного сервісу Е-дозвіл, за допомогою якого бізнес отримує дозволи в режимі on-line. Очевидно, що такий досвід необхідно активно запроваджувати і в інших процедурних моментах. Європейський досвід показує перспективність і надзвичайну ефективність електронних державних сервісів, особливо у сферах: отримання дозвільних документів, збір статистики, запровадження систем дистанційного моніторингу, наприклад спостережуваності продукції аквакультури.

В 2021 році значно збільшилась кількість консультацій щодо боротьби із захворюваннями об’єктів аквакультури. Якщо у 2019-2020 роках таких запитів було одиниці, то в поточному році таких консультацій було надано 5,4% (в тому числі і в інші країни). Пояснюється це просто: в Україні фактично відсутня державна іхтіопатологічна служба, не існує затвердженого переліку лікувально-профілактичних заходів, направлених на зменшення захворюваності риби та інших гідробіонтів. В період динамічних кліматичних змін на планеті і необхідності адаптації до наслідків підвищення температури, поширенням у зв’язку з цим раніше рідкісних хвороб та їх збудників українська аквакультура матиме підвищені ризики ведення бізнесу, що в майбутньому негативно впливатиме на конкурентоздатність продукції  і інвестиційну привабливість.

Незначний відсоток консультацій в 2021-му році стосувався вдосконалення маркетингу продукції вітчизняної аквакультури, виставкової діяльності, створення ланцюжків доданої вартості. Однозначно, цим напрямкам необхідно приділяти більше уваги: проводити семінари, тренінги, роз’яснювальну роботу, і це питання має стати одним з головних для дорадчих служб, зокрема і для територіальних органів Держрибагентства як органу виконавчої влади, відповідального за впровадження державної політики у сфері рибного господарства. Україні взагалі необхідно створити стратегію розвитку рибного господарства, зокрема аквакультури, в якій варто приділити окрему увагу розвитку рибопереробки, маркетингу, брендингу в контексті створення ланцюжків доданої вартості продукції аквакультури. З досвіду країн Східної Європи переліченими вище проблеми вирішуються в співпраці між бізнесом та владою. А для цього суб’єкти аквакультури мають створити  свій представницьких громадський орган.

Значно зменшився інтерес бізнесу в консультаціях щодо обладнання, машин та механізмів, кормів, добрив, витратних матеріалів та інших виробничих витрат, що може свідчити про деякі кризові явища у сфері рибного господарства, які пов’язані з впливом факторів, що вказані вище, а також поширенням відповідної ознайомчої та рекламної інформації виробниками продукції для ведення аквакультури через різні інформаційні мережі та Інтернет. На зменшення активності бізнесу може впливати відсутність стратегії розвитку галузі та дієвих механізмів державної підтримки аквакультури. Загалом проблема розвитку  аквакультури носять комплексний характер, тому і рішення проблем мають бути багаторівневими.

Певними змінами споживчого ринку для найбільш розвиненої підгалузі вітчизняної аквакультури – коропівництва, які мають ознаки стаґнації та подальшого зменшення обсягів видимого споживання, можна пояснити і постійне зменшення звітних обсягів виробленої продукції  за статистичними даними по формі 1А-риба (річна). У минулому році суб’єкти аквакультури (приблизно лише 40% від зареєстрованих підприємств) звітували про виробництво рекордно  малих обсягів продукції – менше 17 тис. т риби.

ВИСНОВКИ 

1. За результатами аналізу тем наданих центром консультацій та їх кількості у порівнянні з минулими роками, можна зазначити наступне: традиційно найбільший відсоток консультацій припадає на питання щодо створення бізнесу у сфері аквакультури, орендні відносини в аквакультурі, юридичні питання, технології вирощування нетрадиційних об’єктів аквакультури, послуги в пошуку зарибку, питання державної підтримки рибництва.
2. Потрібна додаткова робота з рибницькою спільнотою з питань розвитку рибопереробки продукції прісноводної аквакультури, маркетингових досліджень та створення ланцюжків доданої вартості. До цього переліку можна віднести диверсифікацію об’єктів рибництва, урізноманітнення продукції, кооперацію виробників. Це допоможе підприємцям, зацікавленим у розвиткові рибництва, подолати період стаґнації розвитку традиційного коропівництва, розвинути інноваційні як для української аквакультури технології виробництва, зайняти рибництву належне місце у наданні екосистемних послуг тощо і підвищити конкурентність вітчизняного виробництва
3. Необхідно приділяти належну увагу продовженню зусиль із законодавчого спрощення дозвільних процедур для початку та продовження ведення аквакультури у всій її сучасній різноманітності, переведення процесів адміністрування сектору на електронні державні сервіси з одночасним розвитком системи державної підтримки, усе це — відповідно до заходів з розвитку рибництва, які відбуваються та запроваджуються у ЄС.
4. Незважаючи на певні негативні явища у розвитку вітчизняного рибництва в тому, що стосується його традиційних форм та технологій, в української аквакультури залишається достатній потенціал для розвитку  та значний виявляється значний інтерес українців до цього виду діяльності у формі сімейного бізнесу. Тому маємо прогноз на майбутнє української аквакультури: остаточний перехід від потужних повносистемних рибницьких господарств, створених за часів СССР, яких вже практично не залишилось, до невеликих господарств сімейного типу (фермерські господарства), які будуть спеціалізуватись на вирощуванні товарної продукції та розташовуватимуться якнайближче до ринків збуту, тобто у передмістях. Великих комплексних повносистемних господарств залишаться лічені одиниці. Очікується також подальший розвиток закритих рециркуляційних систем, які дають можливість культивувати нові для українського рибництва, іноді і екзотичні, об’єкти аквакультури, впроваджувати новітні технології, використовувати сучасне обладнання та устаткування.