Джерела: Позиційний документ Федерації європейських виробників аквакультури (FEAP) від 1 червня 2026 р. щодо оцінки Європейською Комісією Регламенту про Спільну рибогосподарську політику. Переклад та аналітична адаптація виконані фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Європейська аквакультура опинилася на порозі чергового роздоріжжя. Опублікована Європейською Комісією оцінка Регламенту (ЄС) № 1380/2013 про Спільну рибогосподарську політику (CFP), що охоплює період із 2014 до 2024 року, викликала хвилю обурення та розчарування серед професійної спільноти. Федерація європейських виробників аквакультури (FEAP), яка представляє інтереси рибників Євросоюзу, виступила з офіційною позиційною заявою, де звинуватила Єврокомісію у структурній упередженості, фрагментарному підході та повній нездатності розв’язати проблему десятилітньої стагнації сектору.
- Десятиліття застою: чому реформа 2013 року не спрацювала
Ще під час оцінки впливу у 2011 році зазначалося, що виробництво аквакультури в ЄС не зростало протягом попередніх 15 років, а рівень зайнятості в галузі скоротився на 16%. Щоб виправити цю депресивну динаміку, чинний Регламент CFP запровадив механізм координації політики, який передбачав необов’язкові стратегічні керівні принципи, багаторічні національні стратегічні плани (MNSPA) та Відкритий метод координації (OMC).
Проте офіційна оцінка за 2014–2024 роки підтвердила найгірші побоювання: жодна з поставлених цілей не була досягнута. Галузь продовжує тупцювати на місці, а урядовий аналіз Комісії містить структурний дисбаланс — логіка втручання та схеми оцінювання побудовані виключно навколо промислового вилову дикої риби, тоді як аквакультура згадується лише побіжно та не має власної логіки дій.
- Провал «м’якої сили»: неефективність добровільних інструментів
Опора на добровільне співробітництво та політичні рекомендації виявилася повністю неефективною за задумом:
- бюрократичні глухі кути: такі механізми, як MNSPA та OMC, мали «обмежений вплив» на складні й тривалі процедури ліцензування та не забезпечили фермерам реального доступу до простору й водних ресурсів;
- кадровий дефіцит: загальна зайнятість у секторі не зросла, а зайнятість молоді стрімко скорочується із 2017 року;
- економічне відставання та загроза продовольчій безпеці: номінальне зростання заробітної плати не встигає за інфляцією, а відносна оплата праці в рибництві залишається суттєво нижчою за середній показник по країні та навіть нижчою, ніж у сільському господарстві. Крім того, ігнорування проблем галузі призвело до того, що рівень самозабезпечення ЄС продуктами рибальства та аквакультури знизився до 38,1%, а торговельний дефіцит у цій сфері зріс до 21,6 млрд євро у 2024 році.
Головною причиною такого стану є недостатня політична увага на національному рівні та надзвичайна складність впровадження екологічного законодавства ЄС. Зокрема, FEAP наголошує, що Комісія у своїй оцінці неприпустимо проігнорувала вплив Регламенту про відновлення природи, Стратегії біорізноманіття 2030 та Директиви про птахів, які накладають прямі обмеження на виробників.
- Вимоги FEAP: від добровільних порад до обов’язкових механізмів
Федерація європейських виробників аквакультури наголошує, що майбутня Візія Комісії щодо рибальства та аквакультури на період до 2040 року є остаточним шансом виправити ці структурні помилки. Для цього Європейська Комісія, Європарламент та Рада ЄС мають вжити рішучих законодавчих кроків:
- переробити оцінку з початкового етапу: розробити узгоджену, спеціальну логіку дій для аквакультури в межах CFP;
- запровадити обов’язкові вимоги для країн ЄС: замінити Відкритий метод координації (OMC) дієвим і підзвітним механізмом управління, створивши обов’язкову Систему оцінки показників з кількісними цілями, а також запровадити мінімальні стандарти гармонізації для отримання дозволів та ведення діяльності в аквакультурі;
- забезпечити стратегічний статус: визнати аквакультуру стратегічним сектором виробництва продуктів харчування та підпорядкувати її розвиток цілям статті 39 Договору про функціонування Європейського Союзу (TFEU), гарантуючи продовольчу автономію спільноти.
Висновок
Десятиліття застою довело: розпилення відповідальності та необов’язкові рекомендації нищать конкурентоспроможність європейського рибництва. Якщо Брюссель прагне забезпечити продовольчу безпеку та кліматичну стійкість, аквакультура має отримати жорсткі, гармонізовані та обов’язкові до виконання законодавчі рамки.
