Стрімкий розвиток аквакультури останніми десятиліттями корелює з виснаженням природних запасів риби, які традиційно експлуатувались протягом десятиліть і століть, і рівень експлуатації яких, за неналежного урядування, перевершив можливості промислових популяцій до відновлення.
Крім того, на розвиткові аквакультури починає відбиватись певна зростаюча конкуренція за ресурси прісної води, а також за місця зручного розташування виробництв у морській воді (у першу чергу це відбивається на прісноводному виробництві – особливо у Європі та Китаї). Воду нарешті починають визнавати важливим ресурсом, за доступ до неї загострюється конкуренція. Для розвитку морської аквакультури також, як стало зрозуміло, підходять не усі поспіль акваторії. У той же час морські простори видаються дещо менше використовуваними станом на сьогодні.
В даний час є запити від українського бізнесу на предмет ведення марикультури в акваторії Чорного та Азовського морів. Дана діяльність супроводжується рядом труднощів, що можуть спіткати потенційних інвесторів як на законодавчому, так і на виробничому рівнях. Тому для подолання цих труднощів та обговорення інших проблемних моментів з подальшою розробкою дієвих механізмів щодо їх подолання, 9 грудня 2022 року у Держрибагентстві відбувся вебінар на тему: «Новий порядок надання в оренду акваторії моря для ведення морської аквакультури», на якому були представлені нові можливості для розвитку марикультури в Україні.
Вебінар було організовано: Мінагрополітики, Держрибагентством, Методично-технологічним центром з аквакультури Держрибагентства, ДП «Прозорро. Продажі».
Відкрив вебінар т.в.о. Голови Держрибагентства Ігор Клименок. Він зазначив, що наразі розроблено нове законодавство для суб’єктів аквакультури для взяття ними в оренду частини акваторії моря – «Наразі внаслідок повномасштабної агресії рф доступ до Азовського і Чорного морів тимчасово заблоковано. Але розуміючи незворотність звільнення наших морів, ми вже готуємо законодавче підґрунтя для активного розгортання проектів розвитку аквакультури і марикультури в Україні. Навіть в умовах війни бізнес виявляє значний інтерес до участі в експериментальному марикультурному проекті, який ми запускатимемо. Реалізація права на користування морськими ділянками через аукціони на абсолютно прозорих засадах виключає корупційні ризики. Цей перспективний бізнес для нашої країни, після безумовної перемоги, відкриває нові можливості для примноження морських водних біоресурсів та їх раціонального використання».
Варто відмітити, що розвитку вітчизняної марикультури можуть посприяти багаторічні напрацювання Бюджетної установи «Методично-технологічний центр з аквакультури» (далі центр з аквакультури), фахівці якої щорічно видають методичні рекомендації по вирощуванню об’єктів марикультури (мідії, кефаль, камбала калкан та ін.) та прісноводної аквакультури (судак звичайний, великоротий буфало, тиляпія та ін.).
Серед доповідачів від центру з аквакультури був Перший заступник директора Федоренко Микола Олександрович, котрий виступав з доповіддю на тему: «Міжнародний досвід ведення марикультури у Туреччині». В доповіді йшлося про те, що Туреччина є лідером по вирощуванню продукції марикультури в чорноморському регіоні. Країна має багаті та різноманітні водні ресурси: від прісних до солонуватих і морських: 8 333 км берегової лінії, 151 080 км2 економічної прибережної зони, загальну довжину річок 177 714 км, близько 900 000 га природних озер та 500 000 водосховищ. Також марикультура Туреччини має чіткий регламент «Аквакультурний регламент» (Регламент 25507). Цей регламент з аквакультури охоплює та встановлює правила щодо вибору місць для розташування підприємств з аквакультури для рибництва у внутрішніх водоймах та у морі. Та інші моменти, що дають зрозуміти, що досвід цієї країни має надзвичайно важливе значення, як орієнтир для розвитку вітчизняного сектору марикультури.
Успіху Туреччини в марикультурі було досягнуто за рахунок: інвестицій та підтримки галузі з боку держави; приведення законодавства в частині аквакультури до європейських вимог, розвиток кормовиробництва; розвиток науки; розвиток мережі риборозвідень та підприємств з виробництва сучасного обладнання, яке б відповідало вимогам галузі; створення мережі з підготовки кваліфікованих кадрів.
Перспективними об’єктами для чорного моря, які вирощуються в Туреччині – є райдужна форель великих розмірів (вагою 3-5 кг) яка реалізується під брендом «Чорноморський лосось» та «Мідії».
Варто зазначити, що Микола Федоренко про марикультуру Туреччини знає безпосередньо з виробничих потужностей цієї країни, оскільки бував на багатьох господарствах. Центр з аквакультури і досі співпрацює з турецькими колегами та підтримує дружні зв’язки, що безсумнівно сприятиме обміну досвідом та знаннями.
В питанні розробки нового порядку надання в оренду акваторії моря для ведення морської аквакультури, важлива думка громадських організації, представником одної з них на вебінарі був Віктор Скарлат. Він зазначив, що аквакультурна громадськість підтримує цю ініціативу, проте не варто забувати і ризики та проблемні моменти, що в даний час можуть спіткати її запровадження. Серед них є те, що багато територій потенційних місць для ведення марикультури є в складі природно-заповідних фондів; дорога вартість проведення робіт пов’язаних з оцінкою впливу на довкілля; забруднення моря; наслідки війни та ін. Більше того варто поновити науково-пошукові роботи з вивчення реального стану одеських лиманів та їх оцінки на предмет придатності для культурного рибальства у лиманах. Як відомо, останні десятиліття гідрологічний стан цих водойм дуже сильно змінився, і надавати рекомендації щодо ведення аквакультури, чи пропонувати ділянки для оренди підприємцям необхідно спираючись на нові актуальні дані.
Підсумовуючи, можна зазначити, що після нашої Перемоги над ворогом марикультура має місце бути, особливо в акваторіях поблизу АР Крим. Для розвитку цього напрямку аквакультури потрібно ще здійснити багато напрацювань і цей шлях вже розпочався.
