СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН З АМБІТНИМИ ЦІЛЯМИ (EUROFISH, 4, 2023: 24-27)

Виробництво рибної продукції в Литві має значно зрости протягом наступних семи років завдяки впровадженню положень національного стратегічного плану. План включає в себе заходи, серед інших цілей, щодо виробництва, створення доданої вартості, підвищення опірності до збурень, а також здоров’я і добробуту риби, , і повинен привести до створення більш конкурентоспроможного і сталого сектору.

ЄС є одним з найбільших ринків збуту морепродуктів і одним з найбільших торговців рибою та морепродуктами у світі. Однак блок сильно залежить від імпорту риби та морепродуктів, оскільки внутрішнє виробництво є недостатнім для задоволення попиту. У дослідженні Finfish Study, щорічній публікації AIPCE-CEP, за 2022 рік, імпортна залежність ЄС від риби та морепродуктів у 2021 році була вищою за 65%. Оскільки виробництво продукції рибальства не змінюється або навіть зменшується, сектор аквакультури ЄС відіграє важливу роль у зменшенні залежності блоку від імпорту за рахунок збільшення пропозиції вирощеної риби.

Виробництво аквакультури в ЄС відстає від світового

Наразі, хоча чверть усіх морепродуктів, що споживаються в ЄС, виробляються в аквакультурі, лише десята частина надходить від внутрішнього виробництва, що свідчить про наявність значного потенціалу для зростання. Збільшення виробництва продукції аквакультури також відповідає цілям інших ініціатив ЄС, таких як Європейський зелений курс (Зелена угода) та стратегія “Від ферми до виделки”. Водночас рибництво може сприяти виробництву здорових продуктів харчування з низьким вуглецевим слідом, забезпечувати засоби до існування у віддалених прибережних і внутрішніх (віддалених від моря) районах, а також впроваджувати інноваційні та креативні технології для підвищення продуктивності в секторі. Однак, в той час як виробництво аквакультури в інших частинах світу збільшилося в чотири рази з 1990 року, в ЄС воно зросло на 11%,  і згодом, з 2018-го року, знизилося на 8% ( згідно з останнім звітом STECF про аквакультуру в ЄС). Намагаючись змінити цю тенденцію, а також досягти вищезазначених цілей, у 2021 році ЄС прийняв нові стратегічні керівні принципи для сектору аквакультури. Керівні принципи мають чотири цілі, що перетинаються:

— розбудова опірності та конкурентоспроможності

— участь у зеленому переході

— забезпечення соціяльного сприйняття споживачами та належною інформацією – спорживачів, та

— підвищення рівня знань та інновацій і включення пропозицій щодо конкретних дій, наприклад, щодо доступу до простору в середині країни (на суходолі) і вздовж узбережжя, добробуту тварин, сталого розвитку, а також вдосконалення нормативно-правової та адміністративної бази.

Стратегічні настанови (Стратегічне керівництво) були інтегровані в національні стратегічні плани країн, реалізація яких підтримується Європейським фондом мореплавства, рибальства та аквакультури (EMFAF) та іншими фінансовими програмами. Інший інструмент, Механізм сприяння аквакультурі (AAM), також підтримує держави-члени у впровадженні стратегічних настанов шляхом надання логістичної, адміністративної та технічної допомоги. AAM (https://aquaculture. ec.europa.eu/) є платформою для збору та обміну інформацією про сталу аквакультуру в ЄС, розробляє навчальні та електронні навчальні інструменти, а також організовує заходи та відповідає на запитання держав-членів та зацікавлених сторін аквакультури щодо розроблених керівних документів.

Ieva Zundiene, директор Департаменту рибного господарства, Міністерство сільського господарства Литви

Виробництво продукції  RAS стрімко зростає

Продукція сектору аквакультури в Литві виробляється у ставках, резервуарах і проточних басейнах, а також системах рециркуляційної аквакультури. У той час як виробництво в ставках залишалося в основному стабільним протягом п’яти років до 2022 року (хоча в 2021 році спостерігався сплеск), виробництво в рециркуляційних системах аквакультури (RAS) зросло більш ніж утричі за той самий період, досягнувши майже 25% від загального обсягу виробництва аквакультури у 2022 році. Виробництво у резервуарах та проточних басейнах становило менше 2,5% від загального обсягу того року. Таким чином, у виробництві переважає риба ставкової аквакультури, зокрема, короп звичайний, на який в середньому припадає понад 70% загального обсягу виробництва аквакультури протягом останніх п’яти років. Однак частка виробництва коропа зменшилася з близько 80% у 2018 році до 62% 2022 року. Інший вид, африканський сом, становив п’яту частину виробництва у 2022 році порівняно з 6% у 2018 році. Загальна вартість литовської продукції аквакультури, призначеної для споживання, неухильно зростала протягом 2018-2022 років з 11 мільйонів євро у 2018 році до 18 мільйонів євро у 2022 році, що на 64% більше, ніж у 2018 році. Вартість продукції африканського сома (без урахування продукції інкубаторів та розплідників) демонструє найбільший розвиток – з 0,9 млн євро до 3 млн євро (зростання на 233%) за той самий період. Однак середня ціна на африканського сома у 2018-2022 роках знизилася з 4,23 євро/кг до 3,45 євро/кг, в основному через збільшення пропозиції та конкуренцію. Багаторічний національний стратегічний план Литви з розвитку сталої аквакультури на період 2021-2030 рр. має амбітні цілі. Обсяг виробництва має майже подвоїтися з 4400 тонн у 2022 році до 8500 тонн у 2030 році, а вартість – зрости до 27 мільйонів євро з майже 13 мільйонів євро. Інвестиції, необхідні для забезпечення такого зростання, будуть підтримані EMFAF, якщо вони спрямовані на досягнення однієї або декількох цілей, зазначених у національному стратегічному плані. Ieva Zundiene, директор Департаменту рибного господарства Міністерства сільського господарства, вказує на інвестиції в інноваційне обладнання для збільшення потужностей, модернізації та підвищення ефективності рибних господарств, а також на проєкти, які приносять користь фермерським господарствам шляхом розвитку більш тісної співпраці між фермерами та науковцями, як на приклади, де можна очікувати підтримки з боку EMFAF.

Продукція рибництва у Литві (тонн)

Використання можливостей EMFAF для збільшення виробництва органічної рибопродукції

Органічна аквакультура також є серед пріоритетів, і литовський стратегічний план передбачає, що виробництво продукції органічної аквакультури досягне 1200 тонн у 2030 році порівняно з 860 тоннами у 2020 році. Увага до органічної аквакультури пояснюється тим, що її відповідальне використання енергії та ресурсів відповідає стратегіям ЄС, і тому Європейська Комісія заохочує держави-члени до збільшення органічного виробництва. План дій щодо прискорення розвитку органічної аквакультури був запущений у 2021 році, і він підкреслює важливість інформування про переваги органічного виробництва у вигляді високоякісних продуктів харчування, вироблених з меншим впливом на навколишнє середовище та вищим рівнем добробуту тварин – питань, які все більше турбують споживачів. План дій також заохочує місцеву та дрібномасштабну переробку риби для забезпечення ефективних ланцюгів постачання органічної продукції. Кампанії ЄС з просування органічного виробництва, а також заходи, спрямовані на поліпшення простежуваності та боротьбу з незаконними практиками, також є частиною плану дій. Ще однією особливістю є сприяння збільшенню використання органічних продуктів у громадських їдальнях та школах.

Оздоблені бетоном резервуари використовуються у форелівництві. Резервуари та проточні бласейни – один з трьох основних методів виробництва у литовській аквакультурі. Іншими є земляні ставки та рециркуляційні системи аквакультури tems (RAS).

Литва є одним з основних виробників органічного коропа в ЄС, але його обсяги відносно невеликі. Наразі, однак, органічний короп купується у виробників за нижчою ціною, ніж можна було б очікувати від органічного виробництва, або за такою ж ціною, як і неорганічний, і пані Zundiene прагне скликати зустріч з представниками роздрібної торгівлі, щоб обговорити, чому це відбувається і що з цим можна зробити. Загалом, передбачається, що органічне виробництво буде компенсуватися за ставкою 0,80 євро за кілограм проданої продукції. Ідея підтримки полягає в тому, щоб допомогти фермерам покрити зростаючі витрати на сировину та утримати ціну в межах бюджетів споживачів. Після того, як споживачі звикнуть до споживання органічної риби, вони можуть бути готові платити за неї, навіть якщо підтримку буде поступово скасовано.

Зазвичай вугрів вирощують у рециркуляційних системах аквакультури. Такі системи є дорогими у купівлі та встановленні і зазвичай використовуються лише для високоцінних видів.

Рециркуляційні системи аквакультури є ключовими для досягнення цілей у частині обсягів виробництва та вартості продукції

Передбачається, що зростання в секторі відбуватиметься переважно за рахунок систем RAS – для виробництва більш цінних видів – і за рахунок підвищення продуктивності існуючих ставкових господарств, які вирощують рибу в полікультурі. Не передбачається створення нових ставкових господарств, а також не розглядається можливість розвитку морського фермерства в Балтійському морі через і без того напружений стан його довкілля. Заходи з адаптації та пом’якшення наслідків зміни клімату, що є другою метою стратегічних орієнтирів, включають заходи зі зменшення забруднення, стимулювання інновацій, підвищення енергоефективності та сприяння використанню сталої енергії. Як рибницькі, так і переробні компанії інвестують у сонячну енергетику, щоб зменшити свою залежність від викопного палива, ціни на яке різко зросли минулої зими. EMFAF надає підтримку для переходу на відновлювані джерела енергії, але більшість компаній залежатимуть від комбінованих джерел енергії, оскільки вони не зможуть генерувати достатньо сонячної енергії, щоб покрити всі свої енергетичні потреби. Викиди від виробництва і транспорту також мають бути скорочені, а потенціал ставкової аквакультури для пом’якшення наслідків зміни клімату має бути краще використаний. Цей метод ведення аквакультури (ставкове рибництво), серед інших супутніх переваг, сприяє біорізноманіттю, боротьбі з повенями та збереженню водно-болотних угідь. Вплив зміни клімату в короткостроковій перспективі може призвести до втрати виробництва через екстремальні погодні явища, такі як посухи або повені, цвітіння водоростей, появу нових патогенів і паразитів, йдеться у звіті Консультативної ради з аквакультури. Очікується, що глобальне потепління, підкислення океану, підвищення рівня моря та зміни в характері опадів впливатимуть на виробництво аквакультури в довгостроковій перспективі. Включення заходів з адаптації та пом’якшення наслідків у стратегічний план є кроком до вирішення цих проблем. У звіті зазначається, що адаптація до зміни клімату може також запропонувати такі можливості, як диверсифікація за рахунок видів нижчих трофічних рівнів та інтегрована мультитрофічна аквакультура (IMTA). Стратегії адаптації можуть також включати покращення біобезпеки на фермах та селективне відтворення для підвищення опірності сектору. Що стосується пом’якшення наслідків зміни клімату, то скорочення викидів парникових газів у видобувній та переробній галузях по всьому ланцюгу постачання і, зокрема, використання сировини з низьким вмістом вуглецю для виробництва аквакормів, матиме вирішальне значення для цих зусиль. Відповідно до третьої цілі щодо суспільного визнання та інформування споживачів, план передбачає створення визнаних в ЄС організацій виробників аквакультури (РО). Серед обов’язків цих організацій – створення та впровадження графіків виробництва та маркетингу, деталі яких включають в себе те, як РО буде досягати певних цілей, таких як сталість, простежуваність тощо. План також рекомендує аквакультурним компаніям та асоціаціям представляти свою продукцію та досягнення на міжнародних та місцевих виставках і ярмарках. В даний час національна асоціація виробників риби та аквакультури діє як РО з аквакультури в Литві, реалізуючи план виробництва та маркетингу з вищезазначеними завданнями.

Стратегічний план фінансуватиметься через EMFAF, національний бюджет

У плані також згадуються контроль, екологічні показники, добробут тварин, а також знання та інновації з кількома заходами по кожному пункту. Наприклад, розробка схем якості харчових продуктів, відтворення риби для зариблення природних водойм, розробка належних практик щодо вирощування, транспортування та забою, а також сприяння використанню інноваційних технологій, таких як RAS для відтворення риби. Ці ініціативи, а також згадані вище, фінансуватимуться через EMFAF та національний бюджет; інші можливості фінансування включають Європейський фонд сільського розвитку, Європейський фонд регіонального розвитку та програму ” Horizon Europe” (Обрій Європа) (для досліджень та інновацій).

Асортимент товарів з доданою вартістю, що продаються в рибному магазині, який спеціалізується на продуктах з литовської риби, вирощеної в аквакультурі. Збільшення доданої вартості продукції є однією з цілей національного стратегічного плану розвитку аквакультури.

Хоча в аквакультурі Литви все ще переважає виробництво коропа звичайного, виробництво цінних видів риби, таких як африканський сом, райдужний пструг та вугор, у системах RAS демонструє тенденцію до зростання. Іншою тенденцією є вертикальна інтеграція, коли фермери інвестують у переробні потужності, щоб збільшити додану вартість своєї продукції. Наразі близько половини виробників риби переробляють свою продукцію. Додана вартість продукції створюється шляхом підготовки зручних для споживача порцій (стейки, філе, порційні шматки), упакованих в MAP або вакуумну упаковку, що збільшує термін придатності. Гаряче та холодне копчення, приваблива упаковка, якісні етикетки та бренди, а також продаж через мережі супермаркетів або спеціалізовані магазини також підвищують цінність продукції. Існують додаткові можливості для диверсифікації джерел доходу за рахунок запуску підприємств громадського харчування та прямого продажу споживачам. Більшість продукції аквакультури (86% у 2021 році) продається на внутрішньому ринку, тоді як Латвія та Польща є основними експортними ринками. Експорт до Польщі скоротився через обмеження на продаж живої риби, одного з основних експортних продуктів. Зайнятість у секторі залишається в основному стабільною, коливаючись на рівні 430 працівників протягом п’яти років (2018-2022). Однак існує реальний брак працівників зі спеціалізованими навичками, необхідними для розвитку сектору, наприклад, інженерів з технологій аквакультури та ветеринарів, що спеціалізуються на хворобах риб. Щоб спробувати виправити цю ситуацію, програма “Farmed in the EU” знайомить школярів із галуззю, що може сприяти тому, що більше дітей обиратимуть кар’єру в рибному господарстві. Проект, що пропонує безкоштовне тестування вирощеної риби на захворювання в Національному інституті оцінки харчових і ветеринарних ризиків, триватиме протягом п’яти років, починаючи з 2023 року. В рамках цього проекту рибоводи можуть надсилати зразки для тестування на різноманітні патогени, знаючи, що результати будуть зберігатися в таємниці. Проект розпочався з придбання інститутом необхідного діагностичного обладнання, і хоча він охоплює лише тестування (діягностику захворювань), він не поширюється на лікування хвороби, яке фермери повинні оплачувати самостійно. Реалізація положень національного стратегічного плану розвитку квакультури має створити в Литві сталий, конкурентоспроможний, опірний і диверсифікований сектор, який сприятиме забезпеченню продовольчої та економічної безпеки.

Вартість продукції рибництва Литви (EUR)