Україна завжди значною мірою залежала від імпорту риби, яка становить близько 85% морепродуктів, що споживаються в країні, а імпортери відіграють важливу соціально-економічну роль у забезпеченні постачання риби та морепродуктів. Eurofish поспілкувався з Василем Даналакі, генеральним директором групи компаній “УкрРиба” – одного з найбільших імпортерів риби та морепродуктів в Україні – який пояснив, як правильний баланс між торгівлею рибою та м’ясною продукцією допомагає групі підтримувати бізнес.
Це восьма стаття із серії статей журналу Eurofish, присвячених підприємствам, що займаються виробництвом морепродуктів в Україні, а також про їх роботу та виживання під час війни.
Наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років українські споживачі віддавали перевагу дешевшій рибі, і близько 50% ринку складали оселедець та скумбрія. До 2005 року купівельна спроможність українських споживачів зросла, що призвело до зростання попиту на більш дорогі види риби, такі як донні риби та лососеві.
У переліку – більш як 500 продуктів
УкрРиба (УкрФіш) була заснована в 2005 році у Львові, на заході України, приблизно за 70 кілометрів від кордону з Польщею. Сочатку це була невелика компанія, яка займалася імпортом та торгівлею замороженою рибою. Пізніше, відповідно до попиту споживачів, до асортименту додалося м’ясо та птиця. Протягом багатьох років УкрРиба диверсифікувала свій бізнес, додавши нові види діяльності, такі як переробка риби та м’яса, транспортування, а також розширилась географічно, відкривши філії в різних частинах країни.
Пан Василь Даналакі, генеральний диретор групи компаній УкрРиба
З невеликого імпортера «УкрРиба» перетворилася на групу компаній, що займаються закупівлею, переробкою та логістикою. Риба та морепродукти постачаються з усього світу: Аргентини, Канади, Китаю, Ісландії, Норвегії, Іспанії, Уругваю та інших країн. Група фокусується на продукції середнього цінового сегменту; хек, оселедець, скумбрія і кілька становлять близько 80% імпортованої риби, а також інші види, такі як сайда, путассу, минтай, хокі, тілапія і пангасіус. До пандемії ареал також включав лососеві та ікру [мається на увазі ікра як сировина для виробництва кав’яру]; однак цей імпорт припинився, оскільки споживачі перейшли на більш придатну для споживання «столову рибу», як її називають місцеві, — рибу, яку традиційно готують і споживають вдома. М’ясо та птицю імпортують лише тоді, коли імпортні ціни кращі за місцеві, але це трапляється не дуже часто, тому сегмент на 90% базується на внутрішніх поставках, тоді як решта імпортується переважно із сусідньої Польщі — коров’яча та куряча печінка, і м’ясний фарш. Асортимент продукції включає заморожену рибу, заморожене та свіже/охолоджене м’ясо та курку, рибу та морепродукти, солону та копчену рибу, м’ясні ковбаси та консерви, мариновану курку та курячу нарізку, салат з ламінарії, м’ясні та пташині субпродукти та більше — всього понад 500 найменувань. Група «УкрРиба» входить до ТОП-10 українських імпортерів морепродуктів і м’яса, а також до ТОП-20 найбільших переробників країни. До початку війни у групі працювало близько 300 осіб і вона мала дев’ять філій: Івано-Франківськ на заході, Київ на півночі, Черкаси та Кропивницький у центральній частині країни, Одеса на півдні, Дніпро, Запоріжжя і Маріуполь на сході. Група мала близько 100 фургонів-рефрижераторів і близько 10 000 м2 офісних, виробничих і складських приміщень.
Війна – не що інше, як палиця в колесах
Війна вплинула на всі аспекти бізнесу групи — імпорт, виробництво, продажі, ринки, логістику та зайнятість. П’ять із дев’яти її відділень було закрито, і працювали лише Львів, Одеса, Черкаси та Дніпро. Кількість клієнтів скоротилася з 1200 до 800. Багато співробітників поїхали або були призвані в армію, і зараз штат становить 250 співробітників, з яких 10% – біженці, а близько 50 вакансій ще чекають на заповнення. Перебої в електропостачанні на складах створили високий ризик, зокрема, для заморожених продуктів. Серед проблем були прямі збитки: на початку війни вибух російської ракети, націленої на сусідній аеропорт, знищив вікна технологічного підрозділу УкрРиба, а в жовтні 2023 року безпілотник упав приблизно за 50 метрів від головного офісу і згорів склад групи— пожежа тривала три доби.
Ці вантажівки-рефрижератори доставляють продукцію групи по всій країні — незважаючи на війну
Багато що негативно вплинуло на зовнішню торгівлю. Коли Одеський порт був обстріляний, близько 20% імпорту групи, що йшов через порт, почали спрямовувати через литовський порт Клайпеда. Зараз цей хаб відповідає за близько 95% обсягів імпорту риби групи. На імпорт також сильно вплинули ціни на енергоносії та страйки робітників на польському кордоні. Крім того, група має близько 40 іноземних партнерів по всьому світу, пояснює пан Даналакі, і близько половини з них боїться вести бізнес з Україною, вважаючи це небезпечним. Жодна зі страхових компаній ЄС не буде видавати страхові сертифікати на експорт в Україну.
Допомога понад 2000 біженців у регіоні протягом місяців
З початком вторгнення тисячі біженців з різних регіонів України релокувались в її західні райони. Допомогло те, що люди підтримують одне одного, — каже пан Даналакі, — я не знаю жодного українця, який замкнувся в ізоляції і нічого не робив. Протягом кількох місяців ми підтримували близько 12 шкіл, де розмістили біженців, — від 100 до 300 осіб у школі. Їм усім була потрібна їжа, і ми щодня або щодва дні безкоштовно постачали по 300 -500 кг риби. Навіть пошук достатньої кількості водіїв був величезною проблемою, і нам знадобився близько місяця, щоб її вирішити. Я не можу назвати точні цифри загальних обсягів поставки, оскільки ми не робили це «для протоколу». Наразі «УкрРиба» має кілька контрактів із Збройними Силами України та постачає їм, а також іншим підрозділам, задіяним в обороні, рибу, м’ясо та іншу продукцію.
Змінюйте те, що можете змінити, облиште те, що не можете змінити, і розрізняйте це
Війна занурила всіх у ступор і створила численні проблеми. Щоб мінімізувати збитки й утримати бізнес на плаву, доводилося вживати заходів, інколи жорстких. Перш за все, необхідно було переконати людей повернутися на свої робочі місця або знайти нові кадри і забезпечити їм роботу та заробітну плату. Потім забезпечити електропостачання шляхом придбання електрогенераторів. Але найважливішим було змінити структуру торгівлі. За місяці війни, посміхається пан Даналакі, ми фактично перейшли з UkrFish на UkrMeat. Співвідношення 60/40 між рибою та м’ясом було змінено. Завдяки такій гнучкості «УкрРиба» не втратила загальні обсяги продажів, а навіть трохи збільшила їх. Власні обсяги переробки зростають, і група близька до виробництва в 1000 тонн на місяць. Наша сила, пояснює пан Даналакі, полягає в нашій здатності адаптуватися до ринку, бути гнучкими та балансувати.
Чи може війна когось чомусь навчити?
Війна викликає великий стрес, і кризи виявляють у людях найкраще та найгірше. Це лакмусовий папірець, який показує, хто є хто, каже пан Даналакі. Ми навчилися не зберігати всі яйця в одному кошику — наприклад, тепер у нас є кілька менших складів для зберігання замість одного великого. Ми стали більш свідомими щодо наявності резервного джерела живлення на випадок надзвичайної ситуації, заходів безпеки, доступності вогнегасників і десятків дрібниць. Ми не приділяли достатньої уваги цим речам до війни, але вони стали набагато важливішими. Такі уроки коштують дорого. Коли закінчиться війна, мріє пан Даналакі, я сподіваюся, що люди почнуть балувати себе смачними продуктами, що у них буде більше приводів для святкування. А головне — зі святковим настроєм, бо свято без святкового настрою — не свято.
Aleksandra Petersen, aleksandra@eurofish.dk
Посилання на оригінал журналу Eurofish Magazine Issue 4 2024 (August)
