Автори: Bestin, F. Enez, J. Doerflinger, A. Lebeau, E. Mazeiraud, M. Vandeputte, V. Petit, P. Haffray
Райдужна форель (Oncorhynchus mykiss) є ключовим видом для європейської прісноводної аквакультури: у 2020 році було вироблено майже 185 000 тонн (EUMOFA 2022).Наразі в Європі діє щонайменше 7 програм селекційного відтворення райдужної форелі (Oncorhynchus mykiss). Ці програми в основному спрямовані на покращення показників росту та забійних характеристик, а деякі з них займаються питаннями статевої зрілості. Перші результати щодо генетичної основи нерестової продуктивності датуються 1970-ми роками. Зараз існує потреба зрозуміти генетичні зв’язки між ознаками плідності, показниками росту та якістю тушки. Наш експеримент був зосереджений на 1600 самках з відібраної комерційної лінії райдужної форелі (Aqualande, Франція). Вони були отримані шляхом часткового факторіального парування 100 самців та 84 самиць [Факторіальне спаровування – це система випадкового спаровування, коли батьків обох статей спаровують з більш ніж однією особою протилежної статі. Це на відміну від ієрархічних схем спарювання, де самки спаровуються лише з одним самцем, але один самець може спаровуватися з кількома самками. Таким чином, факторне спарювання призводить до меншого ризику відбору багатьох тварин з однієї і тієї ж повнорідної сім’ї- сібсу]. Самки були індивідуально мічені та зареєстровані за масою тіла (BW) у віці дев’яти місяців (355 г), шістнадцяти місяців (1700 г), двадцяти місяців (2600 г) та під час нересту (2600 г, двадцять один місяць). Коефіцієнти теплового росту (TGCs) оцінювали в шість періодів до нересту.
Вміст жиру у філе (Fat) реєстрували тричі, включаючи нерест. Нелетальний предиктор виходу тушки (PCY) вимірювали у шістнадцяти- та двадцятимісячному віці за допомогою ультразвукової томографії. Під час нересту реєстрували такі ознаки: вага ікри (в середньому 342 г), кількість ікринок (~7100), вага ікринки (~48 мг), відносна плодючість (~3300 ікринок на кілограм живої самки) та гонадо-соматичний індекс (~13%). Спадковість та генетичні кореляції між TGC, BW, Fats, PCY та нерестовими ознаками були оцінені за допомогою лінійних моделей тварин. Генетичні кореляції між BW та нерестовими ознаками або не відрізнялися від нуля, або були позитивними (залежно від ознаки, від 0,05 ± 0,12 до 0,70 ± 0,06), як і для TGCs (-0,20 ± 0,13 до 0,63 ± 0,07) та PCY у шістнадцятимісячному віці (-0,03 ± 0,14 до 0,24 ± 0,14). Навпаки, PCY у двадцятимісячному віці генетично негативно корелював з ознаками плодючості (від -0,16 ± 0,14 до -0,47 ± 0,11). Генетичні кореляції між Fats та нерестовими характеристиками варіювали від -0,20 ± 0,11 до 0,32 ± 0,10.
У цій популяції селекція на ріст до двадцятимісячного віку не повинна впливати на нерестові показники. Це може навіть сприяти його незначному покращенню. Підвищення виходу тушок не повинно погіршувати плодючість, якщо цільовий вік не перевищує двадцяти місяців. Навпаки, селекційний тиск, спрямований на збільшення виходу тушок у пізньому періоді розвитку яєчників, може бути шкідливим. Ми не виявили чіткого впливу на еволюцію Fat під час вирощування до нересту. Це може бути пов’язано з тим, що комбікорм відповідає вимогам, які є досить високими для гарної плодючості. Ми рекомендуємо, щоб у програмах селекції райдужної форелі, які не спрямовані на поліпшення ознак плодючості, проводилося спостереження за індивідуальними нерестовими показниками. Це дасть змогу спостерігати за змінами в генетичних кореляціях між ознаками, а потім адаптувати індекс селекції, тиск на різні ознаки, що становлять інтерес, і те, в якому віці вони мають бути застосовані.
FranceAgriMer (Національний інститут сільськогосподарської та морської продукції) та Європейський фонд морського та рибного господарства виступили співзасновниками цієї роботи в рамках проекту Best’Ov (n°2014-0823). Автори щиро дякують Marc Vandeputte і Mathilde Dupont-Nivet за корисні мозкові штурми.
Посилання на повний збірник тез: AQUA2024 ABSTRACRS
