Не секрет, що в усьому світі середній вік людей, зайнятих у секторі рибальства та аквакультури, зростає. Залучення молодих фахівців є чи не найважливішим завданням для підтримки динамізму галузі. Для досягнення цієї мети освіта має вирішальне значення. Eurofish поспілкувався з Русланом Кононенком, деканом факультету тваринництва та водних біоресурсів Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП).
Це перша з серії статей журналу Eurofish про освіту в галузі рибальства та аквакультури.
Україна багата на водні ресурси, і кваліфіковані фахівці для сектору рибальства та аквакультури завжди користувалися високим попитом. Київський НУБіП, один з найстаріших університетів країни, що має понад 120-річну історію, відіграє важливу роль у забезпеченні галузі компетентними кадрами.
Якою стане моя дитина
Батьки абітурієнтів часто запитують мене, – розповідає пан Кононенко, – що моя дитина буде робити після закінчення навчання – до кінця життя тягати рибальську сітку?! Я пояснюю, що наші випускники стануть лідерами галузі: будуть керувати бізнесом, впроваджувати нові технології, просувати інновації, розширювати виробництво, працювати в експорті та імпорті, впливати на економіку своїх компаній, а ширше – на економіку своєї країни. Ті, хто не бачить себе в бізнесі, можуть продовжити навчання, отримати науковий ступінь, стати дослідниками, розробниками нових технологій або відкрити нові об’єкти для культивування.
Наші випускники працюють в державній адміністрації та інших органах влади, вони мають ідеальний бекграунд для працевлаштування за кордоном – багато наших випускників працюють в Європі, Америці та інших країнах.
Руслан Кононенко, декан факультету тваринництва та водних біоресурсів Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП)
Факультет тваринництва та водних біоресурсів пропонує програму ‘Водні біоресурси та аквакультура’ для студентів, які вирішили здобути професійну освіту в цій галузі. Щорічно на програму вступає до 75 студентів, з яких 50 отримують освіту безкоштовно після складання вступних тестів, а решта – платно. Отримання ступеня бакалавра займає чотири роки для студентів, які закінчили середню школу, і три роки для випускників коледжів. На факультеті також можна отримати ступінь магістра та доктора філософії.
Генетичні дослідження вчених факультету в науково-дослідній лабораторії геноміки та транскриптоміки.
На факультеті функціонують сучасні науково-дослідні та навчальні лабораторії, земляний ставок, а також система RAS з шістьма резервуарами об’ємом 16,6 куб. м кожен для різних етапів рибництва, в тому числі один для маточного стада і один для карантину, для вирощування 11 видів риб загалом. Також є 30 акваріумів об’ємом від 300 до 500 літрів кожен і один на 1000 літрів, в яких утримуються декоративні риби, осетрові, африканські соми, тиляпія, креветки Macrobrachium і каліфорнійські червоні раки (Procambarus clarkii). Всі ці об’єкти в сукупності дозволяють навчати студентів програми ‘Водні біоресурси та аквакультура’ як теорії, так і практиці, а також дають їм професійні навички в обраній ними професії.
Спільні зусилля призводять до кращого улову… і випуску
Сам пан Кононенко закінчив НУБіП з дипломом з відзнакою, має ступінь магістра
ветеринарних наук, став доцентом, а три роки тому був призначений деканом факультету. Ділячись своїми спостереженнями за студентами, він каже, що нинішні студенти здаються більш вмотивованими, їхній вибір майбутньої професії став більш усвідомленим, а їхня впевненість у тому, що вони роблять правильний вибір, зростає.
Аспіранти разом з фахівцем з аквакультури декоративних риб оглядають нові аквасистеми для цих об’єктів
Усе це було б неможливим, якби НУБіП намагався тримати студентів у вежі зі слонової кістки. Натомість університет працює в тісному контакті з Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, державними установами та приватним бізнесом. Вебінари, круглі столи, семінари, організовані державними установами, відкривають студентам реальний світ і допомагають їм будувати відносини. Стажування, організоване бізнесом, дає молодим людям глибоке розуміння того, якою може бути їхня майбутня робота. Буває, пояснює пан Кононенко, що потенційний роботодавець саджає чотирьох студентів у машину, везе їх на підприємство, а двоє з них повертаються – з пропозицією роботи! Близько 70% випускників факультету залишаються відданими рибному господарству та аквакультурі. Навіть двієчники, які часто обирають іншу професію після закінчення навчання, іноді повертаються до свого коріння, бо знання та навички, закладені досвідченими та небайдужими викладачами, врешті-решт проростають у них.
Виклики COVID-19 були лише початком
Університет пропонує студентам не тільки висококласних викладачів – він пропонує сучасні лабораторії та інші професійні умови, призначені для ознайомлення студентів з умовами праці, з якими вони зіткнуться у своїй кар’єрі. Найважливішим з точки зору довгострокової перспективи є те, що академічні стандарти, яких дотримується університет, збігаються з тими, що зараз вимагаються в ЄС. Ці стандарти не лише полегшать майбутній вступ України до ЄС, але й студенти, яких зараз випускає університет, вже відповідають стандартам освіти та кваліфікації ЄС, каже пан Кононенко. Однак без фізичної присутності студентів ці кваліфікації послаблюються. Пандемія COVID-19 стала першим ударом, який сильно вплинув на життя студентів. Онлайн-лекції були, але контакт з викладачами та однокурсниками, а також фізична, освітня та соціальна активність були призупинені. Такі речі мають вирішальне значення для молодої людини, яка не лише вивчає необхідну дисципліну, але й вчиться взаємодіяти з однолітками та співробітниками, спілкуватися на різних рівнях і вписуватися в суспільство – як професійно, так і соціально.
RAS для вирощування осетрів у факультетський лабораторії
Інша проблема була з абітурієнтами – виклик і хвилювання, пов’язані з особистим вступом, зменшилися, коли все стало дистанційним. Загальним побоюванням було те, що молодь розчарується і відкладе вступ до кращих часів. Однак НУБіП розробив спеціальні програми для дистанційного навчання, які згодом, коли все повернулося на круги своя, супроводжувалися навчанням на практиці. Як наслідок, під час пандемії університет не зазнав значного відсіву студентів, хоча ситуація вимагала додаткових зусиль для забезпечення безперебійності навчального процесу.
Половина робочої сили пішла – що далі?
Війна додала ще більше викликів. Протягом перших двох місяців війни частина Київської області перебувала під російською окупацією, а майбутнє столиці країни було невизначеним. На навчальний процес вплинули обстріли, порушена логістика і транспортне сполучення, нестача продуктів харчування і просто людський страх. Проте студенти виявили бажання навчатися очно, бажання бути частиною групи; і через два місяці після початку бойових дій вони повернулися до своїх аудиторій. Для студентів, які вивчають рибне господарство та аквакультуру, ця частина навчання – на місці, у фермерських господарствах та навколо них – є особливо важливою, оскільки саме тут вони вчаться ‘бруднити руки’. На щастя, в НУБіП є укриття часів Другої світової війни, і під час сирен викладачі та студенти ховаються там. Спочатку, сміється пан Кононенко, деякі студенти старших курсів уникали спускатися до сховища і йшли ‘на чашку кави’. Але згодом, коли сховище відремонтували і зробили придатним для навчання, у них не було виправдань. Набирати нових студентів у воєнний час стає все важче: більшість потенційних абітурієнтів у віці 16-18 років втекли за кордон. Деякі коледжі та гімназії, які були одними з основними постачальниками студентів до університету, або припинили свою діяльність через бойові дії, або мають низьку кількість студентів. Сьогодні студенти все ще приходять переважно зі старших класів, але їхня кількість все ще невелика. До війни кількість людей, зайнятих у рибному господарстві, становила близько 3000, а зараз близько 50% з них були призвані до армії. Це створило 1500 робочих місць, які потрібно заповнити, але без ‘свіжої крові’ це дуже складне завдання.
Реклама – рушій прогресу
Пан Кононенко переконаний, що популяризація рибальства та аквакультури має вирішальне значення для залучення молоді до професії: Ті, хто працює в секторі, мають можливість виробляти якісну продукцію, продукцію, яка робить населення здоровішим. Ми повинні зробити рибу та морепродукти популярними. Має змінитися менталітет людей, вони мають дбати про здоровий спосіб життя та здорову їжу – і це потрібно робити на державному рівні. Приватний бізнес, як потенційний роботодавець, повинен більше залучатися до освітнього процесу. Йдеться не про те, щоб прийти і взяти готового працівника, а про те, щоб прийти в аудиторію і розповісти молодим людям про бізнес, про роботу, про зарплати, про соціальні пільги. Факультет також працює зі школярами, запрошуючи їх на рибогосподарські та переробні підприємства. Дітям показують підприємства, розповідають про те, як виростити рибу від ікринки до дорослої особини, про роботу в рибному господарстві та аквакультурі, про її переваги.
Земляний ставок і лабораторія. На базі об’єкту проводяться польові лабораторні заняття для студентів старших курсів, навчальна сільськогосподарська практика та всеукраїнські студентські конкурси.
Турбота про людей та країну мотивує студентів та викладачів
Одного дня війна закінчиться, багато юнаків і дівчат повернуться з фронту, і багато з них потребуватимуть реабілітації. Жодна державна установа не зможе впоратися з цим самотужки, тому кожна інституція має зробити свій внесок. У НУБіП є лабораторія віртуальної реальності, яка розробила нові тактильні програми, тож навіть якщо боєць повернеться без обох рук, його можна буде навчати, використовуючи сучасні технології. Але поки що війна триває, і студенти та їхні викладачі поспішають до укриттів та з них. Але, пояснює пан Кононенко, ми намагаємося сприймати це як сьогоднішнє життя. Ми повинні змиритися з цим, у нас є робота, і тому ми ‘ігноруємо’ війну. Ми її сприймаємо, вона навколо нас, ми нікуди від неї не дінемося. Але ми повинні працювати і робити свою роботу добре, не просто на 100%, а на 200%. Тому що від цього залежить майбутнє країни – не можна підвести свою країну, свій університет і студентів, які прийшли до вас вчитися.
Aleksandra Petersen
Посилання на оригінал журналу Eurofish Magazine Issue 1 2025 (January / February)
