Стаття від: 23 квітня 2025 року
Багатщетинкові черви (поліхети) та личинки мух можуть харчуватися риб’ячим мулом, але вчені кажуть, що суворий моніторинг є ключем до збереження безпечного харчового ланцюга
Нове дослідження показало, що багатощетинкові черви та личинки чорної львинки можуть рости на рибному мулі, але для забезпечення безпеки харчового ланцюга необхідний суворий моніторинг забруднюючих речовин, таких як важкі метали та ПХБ.
В рамках проекту SecureFeed дослідники з SINTEF, Норвезького ветеринарного інституту та Норвезького інституту морських досліджень вивчили, які забруднювачі та патогени можуть передаватися через цю кругову систему. На додаток до хімічних ризиків, команда також оцінила потенціал для пріонних захворювань і передачі бактерій і вірусів з лососевого мулу.
“Поліхети та личинки чорної львинки мають великий потенціал як джерело білків та омега-3 жирних кислот для виробництва кормів”, – каже дослідник SINTEF Андреас Хагеманн (Andreas Hagemann). “Але якщо вони будуть вирощуватися на рибному мулі, дуже важливо оцінити біобезпеку процесу.”
Одним з ключових ризиків використання рибного мулу для годівлі поліхет та личинок чорної львинки є наявність шкідливих речовин – таких як важкі метали та екологічні токсини – які можуть поглинатися та передаватися по харчовому ланцюгу.
Поліхети та личинки чорної львинки можуть харчуватися риб’ячим мулом, але нове дослідження показує, що суворий моніторинг є ключем до збереження безпечного харчового ланцюга. Фото надано Norwegian Institute of Marine Research.
“Наші результати показують, що з огляду на граничні значення, більшості зразків мулу можна дати зелене світло для використання як корму для низькотрофних тварин” , – сказав Hagemann. “Але влада повинна підключитися до цього процесу, щоб адаптувати існуючі нормативні документи до цього рішення.”
В рамках проекту було проаналізовано близько 50 зразків рибного мулу з об’єктів уздовж норвезького узбережжя, з акцентом на важкі метали та стійкі забруднювачі, такі як PCB та діоксини. Незважаючи на те, що PCB (поліхлорбіфеніли) давно заборонені, вони залишаються в навколишньому середовищі і продовжують створювати ризики, накопичуючись у харчовому ланцюзі.
“Безпека використання осаду в можливому ланцюжку виробництва харчових продуктів дуже важлива”, – каже Veronika Sele, дослідниця Норвезького інституту морських досліджень. “Це речовини, які підлягають регулюванню. Це означає, що встановлено верхню межу допустимого вмісту як у кормах, так і в кормових інгредієнтах.”
Щоб оцінити ризик, команда порівняла рівні цих речовин у рибному мулі з тими, що зазвичай містяться у звичайному кормі для риб. Ці забруднювачі часто поєднуються з морськими інгредієнтами, такими як риб’ячий жир, що робить вкрай важливим розуміння їх потенційного перенесення через альтернативні джерела корму.
“Ми виявили, що рівні в мулі та кормах приблизно однакові”, – каже Sele. “Деякі зразки мулу містили забруднювачі на рівні, близькому до верхньої межі.”
Тести показали, що в кількох зразках мулу вміст кадмію та миш’яку перевищував допустимі норми, тоді як рівні міді, заліза, цинку та алюмінію значно варіювалися в широкому діапазоні. Отримані результати вказують на необхідність постійного моніторингу та чітких стандартів для забезпечення безпечного використання в аквакультурі або сільському господарстві. За словами Sele, регулярне тестування є ключовим для створення міцної бази даних і розуміння того, які речовини можуть рухатися по ланцюжку створення вартості.
“Про рівень органічних забруднювачів у мулі та можливість їх передачі комахам відомо небагато, тому проект у цьому відношенні знаходиться лише на початковому етапі”, – каже Sele. “Ми виявили підвищений рівень деяких небажаних речовин у певних зразках. Це слід дослідити далі.”
Ключове питання залишається відкритим: скільки важких металів та органічних забруднювачів насправді поглинають черви та личинки чорної львинки, коли харчуються риб’ячим мулом? Розуміння цього поглинання має вирішальне значення для оцінки безпеки використання цих організмів як кормових інгредієнтів.
“Ми помітили, що вміст деяких металів, PCB та діоксинів у личинках чорної львинки може зростати”, – каже Sele. “Їх вміст був на рівні або перевищував граничні значення, встановлені для кормових інгредієнтів.”
Поки що дослідники мають обмежені дані про те, скільки цих речовин потрапляє з мулу до червів.Майбутні дослідження будуть зосереджені на відстеженні конкретних органічних забруднювачів, щоб краще зрозуміти, що може накопичуватися в черв’яках – і, зрештою, що може прокласти собі шлях далі по харчовому ланцюгу.
“Мало що відомо про рівень органічних забруднювачів у мулі та можливість їх передачі комахам, тому в цьому відношенні проект знаходиться лише на початковому етапі”, – каже Sele. “Нам також потрібно провести більше досліджень щодо деяких органічних забруднювачів, які ми ще не досліджували.”
Отримані дані свідчать про те, що більшість зразків мулу відповідають порогам безпеки для використання в кормах для низькотрофних тварин.Однак дослідники підкреслюють, що нормативно-правова база повинна бути вдосконалена.
“Влада повинна долучитися до цього процесу, щоб існуючі нормативні акти були адаптовані для підтримки цього рішення,” – каже Hagemann.
Загалом, дослідження дає нове розуміння складу рибного мулу, проливаючи світло як на його поживну цінність, так і на потенційні ризики, пов’язані з його використанням у виробництві кормів.
“Метою було з’ясувати, чи безпечно використовувати мул у біоциклічному виробництві кормів з черв’яками та комахами”, – каже Hagemann. “Для цього потрібно було провести аналізи на кількох різних заводах і протягом тривалого періоду часу. Ми виявили, що більшість заводів можуть постачати мул хорошої якості. Але ми також бачили деякі відхилення.”
Посилання на орігінал цієї статті : Is fish sludge safe for bristleworms and black soldier fly larvae to eat?
