Автор: Eurofish.
Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Окрема сесія на конференції AquaFarm, яка нещодавно відбулася в Порденоне, була присвячена тому, як європейська галузь аквакультури може сприяти досягненню мети нульового рівня викидів до 2050 року.
Нагальна потреба у вирішенні проблеми зміни клімату та деградації довкілля призвела до розробки Європейського зеленого курсу – стратегії ЄС, яка має на меті зробити ЄС вуглецево-нейтральним до 2050 року. Досягнення цієї мети вимагає змін у всіх виробничих секторах, включаючи аквакультуру. Європейська комісія сприяє необхідним змінам, координуючи ініціативи між країнами ЄС, сказала Evi Lardi з DG Mare, виступаючи на сесії з декарбонізації в секторі аквакультури на виставці AquaFarm в Порденоне. Комісія може допомогти країнам у визначенні та проведенні реформ, необхідних для досягнення цілей Зеленого курсу.
Якби човни, що обслуговують морські аквакультурні об’єкти, перейшли на електричні або гібридні двигуни, це сприяло б зменшенню вуглецевого сліду рибництва.
Європейська аквакультура потребує розвитку – у сталий спосіб
Підтримка з боку Європейського фонду морського, рибного господарства та аквакультури, а також дослідницьких фондів, доступна для полегшення переходу. Вона підкреслила той факт, що в той час як аквакультура в інших регіонах світу є найбільш швидкозростаючим сектором виробництва продуктів харчування, виробництво в ЄС стагнує. За її словами, мета полягає в тому, щоб розвивати галузь у сталий спосіб, який зменшує залежність від викопного палива, що, окрім інших переваг, зменшує залежність від нестабільних цін на паливо.
Морська аквакультура, як і виробництво в прісноводних саджалках, залежить від викопного палива для живлення суден, що використовуються для операцій з обслуговування, транспорту, логістики, годівлі, тощо. У рециркуляційній аквакультурі або проточних системах електроенергія необхідна для роботи насосів та іншого обладнання. У звіті Європейського парламенту пропонується перехід на альтернативні джерела енергії (електроенергія, альтернативні види палива) для суден морської аквакультури та на енергію з відновлюваних джерел (вітер, сонце) для внутрішньої аквакультури. Пілотні проекти з повністю електричними або гібридними суднами, енергозберігаючими конструкціями корпусів, СПГ, воднем і навіть вітроенергетичними технологіями демонструють перспективність цих підходів, але також виявляють недоліки, серед яких нижча щільність палива альтернативних видів палива порівняно з судновим дизельним паливом. Щоб компенсувати це, судна потребуватимуть більших обсягів палива, що, в свою чергу, вимагатиме більше місця на борту. Нові силові установки, як правило, більші і важчі за традиційні, що створює фізичні бар’єри для модернізації суден. Відсутність необхідної портової інфраструктури, знань і технічних навичок, необхідних для роботи з цими системами, а також високі інвестиційні витрати є факторами, які необхідно вирішити для заохочення широкого впровадження цих технологій.
Різноманітні практики аквакультури потребують спеціальних рішень
Окрім вітрової та сонячної енергії, аквакультурні установки використовують або випробовують енергію хвиль, припливів і відпливів, біогаз, гідроенергію та геотермальну енергію. Різноманітність джерел енергії відображає спектр практик аквакультури в ЄС. Це багато в чому сильна сторона, але це також означає, що не існує універсальної панацеї, яку можна було б застосувати в усьому секторі. Рішення, розроблене для одного типу аквакультури, може бути нездійсненним для іншого. Більше того, старі виробничі системи можуть потребувати модернізації, перш ніж їх можна буде зробити більш енергоефективними. Першим кроком для операторів буде проведення енергетичного аудиту для збору інформації про споживання енергії та визначення шляхів його скорочення. Такий аудит дозволить визначити вуглецевий слід усіх процесів на рибній фермі або фермі з вирощування молюсків і є необхідним для встановлення базового рівня енергоспоживання. Дослідження норвезького лососевого господарства показало, що покращення кормового коефіцієнту, зміна складу корму, підвищення цінності побічних продуктів, використання морських перевезень для транспортування, а також вища енергоефективність і чистіші джерела енергії як для установок, так і для суден можуть скоротити викиди до 60%. Морські рибні ферми також можуть заощаджувати енергію, якщо використовують дистанційно керовані апарати (ROV) або безпілотні сервісні апарати (USV), які можуть заряджатися від сонячних батарей. Ці морські дрони зазвичай використовуються для моніторингу підводної інфраструктури та для виконання завдань з технічного обслуговування, таких як очищення сіток. Ферми двостулкових молюсків, що використовують припливно – відпливні системи для вирощування молюсків, також можуть скоротити викиди, перейшовши на джерела відновлюваної енергії для виконання операцій збору, очищення, депурації та пакування, а також модернізувавши судна для використання інших видів енергії, як згадувалося вище.
Викиди можна зменшити у різний спосіб
Наземні об’єкти аквакультури включають в себе стави, проточні басейни та системи рециркуляції, з яких останні використовуються як для вирощування, так і для інкубаційних господарств. Енергоспоживання пов’язане з роботою обладнання (насоси, аерація, контроль температури, системи моніторингу, фільтрація тощо). Використання енергії з відновлюваних джерел, які можуть включати сонячні панелі та вітрові турбіни на місці, де це можливо, сприятиме декарбонізації. Деякі виробничі майданчики також використовують біогаз, геотермальну енергію або гідроенергію, щоб зменшити залежність від викопних видів палива. Розташування об’єкта поблизу джерела води зменшить потребу в її перекачуванні на великі відстані. Початкове проектування установок з урахуванням енергоефективності, використання енергозберігаючого обладнання (ефективні насоси, світлодіодне освітлення) та хороша ізоляція будівель – інші фактори, які сприяють зниженню викидів. Підходи циркулярної економіки, такі як збільшення цінності відходів шляхом використання їх як сировини в інших процесах або переробки, також є ключовими для скорочення викидів. Так, мул з аквакультурних ферм або побічні продукти переробки риби та молюсків можуть бути використані для виробництва сільськогосподарських добрив та кормів для риб відповідно. Діджиталізація процесів у наземній аквакультурі з використанням динамічного моделювання, штучного інтелекту та систем підтримки прийняття рішень також сприяє скороченню споживання енергії і, відповідно, викидів. Ці інструменти можуть оптимізувати споживання енергії, води та кормів у системах рециркуляції, а також операції у проточних системах. Однак вони залежать від інвестицій у програмне та апаратне забезпечення, а також від кваліфікованого персоналу. Подальше скорочення викидів можливе шляхом переходу на гібридні або електричні транспортні засоби, де електроенергія для зарядки акумуляторів надходить з відновлюваних джерел, або шляхом змішування біодизеля зі звичайним дизельним паливом.
Організації виробників можуть сприяти зменшенню викидів своїми членами
Організації виробників (POs), асоціації виробників, які відповідають певним вимогам і визнані ЄС, відіграють важливу роль у прискоренні енергетичного переходу. Вони співпрацюють з науково-дослідними та технологічними установами, щоб інформувати своїх членів про різні технології, доступні для скорочення викидів, допомагають їм визначити операції, які можна оптимізувати, і підтримують їх у впровадженні передових практик або переході на більш сталі альтернативи. Вони також можуть підтримувати розвиток компетенцій своїх членів, організовуючи тренінги, які надають інформацію та навички, необхідні для експлуатації енергозберігаючих систем, які можуть бути більш складними, ніж ті, до яких вони звикли. У робочому документі Комісії від 2024 року про енергетичний перехід в секторі аквакультури згадуються національні стратегічні плани для аквакультури, розроблені кожною країною ЄС.
Органи державної влади сприяють декарбонізації, підтримуючи диверсифікацію в бік сталої енергії – розвиток, який приносить користь сектору аквакультури. Вони також інвестують у програми та дослідницькі проекти, спрямовані на зменшення залежності від викопного палива, а при визначенні зон, призначених для аквакультури, враховують фактори, що сприяють декарбонізації сектору, такі як відстань рибних ферм від портів. Дорадча рада з питань аквакультури, орган, який надає консультації Європейській Комісії та державам-членам, рекомендує впровадити загальноєвропейські механізми стабілізації цін на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел енергії, як спосіб прискорення декарбонізації. Рада також розглядає роль споживачів у просуванні декарбонізації шляхом запровадження системи маркування, яка дозволить їм обирати продукцію аквакультури з низьким вуглецевим слідом. Для того, щоб декарбонізація галузі аквакультури була успішною, всі зацікавлені сторони повинні зіграти свою роль.
