Автор: Abby McBride
Стаття від: 11 грудня 2023 року
Морські птахи, такі як іпатки (Fratercula), добре зарекомендували себе як вартові змін у морському середовищі.
Фото Siddharth Sachar/Alamy Stock Photo
Вчені, які вивчають крячків (Sterna), іпаток та інших рибоїдних птахів, намагаються переконати представників рибного господарства прислухатися до їхніх застережень.
У 2015 році фахівці з рибальства, які здійснювали моніторинг атлантичного оселедця (Clupea harengus) у водах біля берегів США та Канади, допустили серйозний прорахунок. Для багатомільйонного рибного промислу все виглядало досить добре: дорослих оселедців у затоках Мен і Фанді було більше, ніж будь-коли за останні десять років, а згідно з розрахунками математичних моделей, однорічок оселедця теж було вдосталь – перспективний показник для майбутніх виловів. Тому на наступні три роки було затверджено підвищені квоти на вилов оселедців. Згодом популяція оселедця почала стрімко падати.
Одною з тих, кого не здивував спад, була Lauren Scopel, на той час аспірантка Університету Нью-Брансвіка, яка вивчала крячків на острові Мачіас Сіл, що на кордоні між США та Канадою.
Кожного літа на островах затоки Мен орнітологи ховаються в фанерних конструкціях, які постраждали від погодних умов, і спостерігають, як крячки та іпатки прилітають з океану з повними дзьобами риби, приносячи тисячі порцій їжі голодним пташенятам. Дослідники відстежують раціон морських птахів на островах протягом десятиліть. “Ми добре знали, що оселедців було обмаль” протягом 2012-2014 років, – каже Scopel.
Це мало б стати тривожним сигналом для оселедцевих промисловців. Крячки і іпатки є досвідченими збирачами молоді оселедця, маленької однорічної риби, яка за кілька років виросте достатньо великою, щоб її могли ловити рибалки. Однак рибні промисловики досі не можуть знайти надійного способу підрахунку молоді оселедця і замість цього покладаються на непевні оцінки, отримані за допомогою математичних моделей.
Морські птахи дуже чутливі до змін в океані та наявності в ньому їжі, завдяки чому їх стали називати “вартовими моря”. Але орнітологи по всьому світу намагаються привернути увагу фахівців з управління рибальством. Enriqueta Velarde, фахівець з вивчення морських птахів з Університету Веракруса в Мексиці, з 1990-х років намагається переконати рибних біологів з Каліфорнійської затоки прислухатися до попереджувальних сигналів морських птахів, які пророкують локальний колапс популяцій сардин і анчоусів. “Я говорила їм про речі, до яких вони не хотіли прислухатися, – каже Velarde. “Тому тепер мені забороняють відвідувати засідання”.
У 2015 році в затоці Мен дослідники морських птахів теж намагалися переконати представників рибогосподарської галузі враховувати їхні спостереження. “Чому ми так розходимося в поглядах на те, що бачимо?”, – здивувалася Scopel під час зустрічі з представниками рибогосподарської галузі того року. “Чому я бачу, як усі ці пташенята поступово помирають від голоду, в той час коли ми говоримо про те, що оселедця стало значно більше, ніж будь-коли?”.
Після оселедцевої катастрофи, замість того, щоб сказати: “Я ж вам казала”, – Scopel опублікувала статтю, яка, як вона сподівалася, переконає фахівців з управління рибної промисловості враховувати дані спостережень за морськими птахами. Її дослідження 2018 року показало, що кількість оселедця в раціоні пташенят крячки може допомогти спрогнозувати майбутній розмір популяції оселедця в затоках Мен та Фанді.
Але саме пандемія COVID-19 дала великий поштовх дослідженням Scopel. У 2020 році, коли дослідження риби були перервані, “ми дійшли до висновку, що у нас зовсім мало даних про [молодь] цієї риби, а впродовж декількох років вони взагалі були відсутні”, – розповідає Jon Deroba, рибний біолог з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), який відповідає за оцінку оселедцевих запасів Нової Англії. “Тож я почав шукати якусь інформацію, щоб якось заповнити цю прогалину в даних”.
“Це вже сучасний підхід”, – каже Bill Sydeman, морський науковець і президент Фараллонського інституту, каліфорнійської громадської організації, що займається дослідженнями океану.
Біологи з питань рибальства на тихоокеанському узбережжі Північної Америки мають більш міцну співпрацю з дослідниками морських птахів, ніж їхні колеги з Атлантичного регіону та Каліфорнійської затоки. Проте навіть на західному узбережжі застосування даних про морських птахів, як правило, обмежується лише аналізом екосистем. Внесення даних про раціон харчування морських птахів у математичну модель, що використовується для визначення квот на вилов риби, “було б величезним кроком”, – каже Sydeman.
Однією з причин, чому фахівці з управління рибальством так неохоче користуються даними про морських птахів, є інертність, каже Deroba. Зазвичай вони зосереджуються на одному конкретному виді риб і не беруть до уваги інформацію про інші види або навколишнє середовище.
“Важко робити щось нове, доки раптом щось не зламається [і] не стане дійсно необхідним”, – каже Deroba.
А деякі організації, що займаються управлінням рибальства, просто не бажають співпрацювати з дослідниками морських птахів. Tony Diamond, нині пенсіонер, орнітолог-еколог з Університету Нью-Брансвіка, почав вивчати морських птахів на острові Мачіас Сіл у 1995 році і став співавтором дослідження Scopel. “[ Scopel] дуже наполегливо намагалася – і я теж – зацікавити Міністерство рибальства та океанів Канади, але нам це не вдалося”, – каже Diamond.
Під час нещодавнього перегляду оновленої моделі для оселедця в затоці Фанді команда Міністерства рибальства та океанів Канади (DFO) на чолі з науковим співробітником Timothy Barrett відмовилися від використання даних про морських птахів як джерела інформації. Група висловила занепокоєння тим, що програми моніторингу морських птахів виходять з-під контролю DFO та її галузевих партнерів.
Але, за словами колишнього біолога по вивченню оселедців Michael Power, дані про раціон харчування морських птахів були б великою допомогою для канадських рибних промисловиків. Він пояснює, що популяція оселедця вже роками залишається нижче критичного рівня, але керівництво часто надає пріоритет потребам рибної промисловості, а не науці. За словами Power, при такій низькій чисельності оселедця існуючі методики не можуть точно оцінити кількість молодих особин, що робить майже неможливим прогнозування майбутньої дорослої популяції.
Дані моніторингу морських птахів надають можливість побачити, що чекає на оселедця, каже Power, і вчені DFO повинні використовувати їх вже зараз. “Вони повинні взяти інформацію прямо з паперу, додати її до своїх моделей і подивитися, як вона працює”.
Посилання на оригінал: Seabirds Can Help Predict the Size of Fish Stocks—If Only We’d Listen
