Стаття від: 17 серпня, 2023 року
Дані гідролокатора (сонара) та їх аналіз допомагають вченим визначити критичні місця проживання для популяцій, що перебувають під загрозою зникнення.
Атлантичний осетер колись був дуже цінним об’єктом рибальства на східному узбережжі США. Його популяції різко скоротилися наприкінці 1800-х років, коли почався надмірний вилов задля вилучення ікри для отримання високоякісного кав’яру. Атлантичний осетер, який нереститься в річках, що впадають у Чесапікську затоку, знаходиться під загрозою зникнення. Ці риби можуть бути вражаюче великими – до 14 (4,2 метри) завдовжки та важити до 800 фунтів (362 кг) – але вони все ще вразливі. Атлантичний осетер занесений до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення.
Окремі ділянки Чесапікської затоки були визначені як критично важливі місця проживання атлантичного осетра. Це означає, що ці ділянки містять фізичні або біологічні особливості, важливі для збереження виду. Ці місця можуть потребувати особливого управління або захисту.
Атлантичний осетер Чесапікської затоки зазвичай проводить більшу частину року поблизу місця злиття Чесапікської затоки та Атлантичного океану. Але в червні дорослі особини мігрують до нерестових приток, де залишаються до кінця вересня.
Втрата середовищ існування створює виклики для відновлення популяції осетрових. Багато місць, необхідних для життя та відтворення осетрових, постраждали від погіршення якості води. Зменшилася кількість ділянок з твердим дном, необхідних для нересту.
У Чесапіку осетрам доводиться стикатися й з іншими проблемами. Вони можуть бути поранені або вбиті при зіткненні з комерційними та прогулянковими човнами. Вони стають об’єктом випадкового вилову. Молодь може потрапити у водозабірні споруди на водоочисних станціях. А відновлення популяції осетрових у затоці може бути ускладнене, оскільки інвазивний (для цього регіону США) блакитний сом (ікталур блакитний) полює на молодь осетрових.
Використання сонара для відновлення популяції осетрових
Науковці з відділення NOAA в Чесапікській затоці використовують сонарну технологію для мапування територій, які, як відомо, використовують осетрові. Це допомагає їм краще зрозуміти особливості середовища проживання в цих місцях. Дані гідролокатора можуть дуже детально описати дно – не лише його глибину, але й те, яке воно: піщане, мулисте, кам’янисте чи інший тип дна.
Оскільки відомо, що осетрові нерестяться на твердому і нерівному дні, особливий інтерес представляють русла річок з гравієм і галькою. Ці ділянки можуть стати ключем до успішного відтворення з точки зору середовища існування.
Науковець NOAA розміщує гідролокаційне устаткування у струмку Broad, притоці річки Nanticoke, у Делавері.
Польові групи NOAA перевіряють дані сонарного картографування, щоб переконатися, що те, що “бачить” сонар, збігається з тим, що є насправді. Для цього вони використовують грейфер для відбору зразків донних відкладень в районах, які вже були нанесені на карту за допомогою гідролокатора.
Проба, отримана за допомогою грейфера у струмку Broad , містить гравій та багнистий пісок
Галька з річки Pamunkey, штат Вірджинія, зразок проби грейфера. Такі великі камінці можуть характеризувати найкращі нерестовища осетрових риб. Фото: NOAA Chesapeake Bay Office
Після того, як вчені збирають дані гідролокатора і виконують топографічну зйомку, вони створюють карти донних біотопів, щоб виявити ділянки з твердим, нерівним дном, де осетрові могли б нерестувати.
Аналіз даних гідролокатора може допомогти вченим зрозуміти, які донні біотопи зустрічаються в річках, що досліджуються.
NOAA провело гідролокаційні дослідження у верхній частині річки Nanticoke та її притоках, а також у річках Pamunkey, Appomatox та частинах річки James у Вірджинії. Частину цієї роботи NOAA провела в річці Nanticoke і Marshyhope Creek на прохання агентств з управління природними ресурсами штатів Меріленд і Делавер. NOAA виявило, що шорстке, тверде гравійне або галькове дно в основному розташоване на глибоких ділянках на різких вигинах річок. Саме тут швидка течія вимиває м’який осад з підлеглого більш твердого, кам’янистого дна. Наукові дослідження NOAA допомогли нам визначити, де саме в Marshyhope Creek та нижній течії річки Nanticoke знаходяться основні критично важливі для осетра оселища.
Польові групи відділення NOAA у затоці Чесапік провели дослідження з визначення потенційних оселищ для осетра у деяких річках басейну Чесапікської затоки.
Дані гідролокатора допомагають тим, хто ухвалює рішення
Дані сонарної зйомки та їх аналіз також можуть бути використані для збереження осетрових, надаючи розробникам та регуляторам інформацію, необхідну для прийняття рішень. Співдружність Вірджинії хоче відійти від використання підземних вод як муніципального джерела води і перейти до забору води з річок для цих цілей. Але вони хочуть бути впевненими, що місця, звідки вони беруть воду – водозабори – мають мінімальний вплив на навколишнє середовище. Існує занепокоєння, що водозабори можуть впливати на вільно плаваючі ікринки та личинки осетрових і мігруючих оселедців, що заходять на нерест до річок.
Комісія з морських ресурсів Вірджинії, Інститут морських наук Вірджинії, Регіональний офіс рибного господарства Великої Атлантики NOAA, Університет Співдружності Вірджинії та розробник проекту встановлення водозаборів на річці Appomattox співпрацюють, щоб оцінити, як забір води може вплинути на популяції риби. Вони звернулися до NOAA з проханням дослідити та проаналізувати середовище існування в районі річки Appomattox поблизу одного з чотирьох запропонованих місць водозабору. Вони хотіли з’ясувати, чи можна знайти якесь критично важливе середовище існування для атлантичного осетра. Команда знайшла кілька ділянок з валунами, нерівним дном і гравієм, які регуляторні органи та девелопери розглянуть під час доопрацювання планів.
Гідролокаційні дослідження можуть виявити осетрових
Подібно до рибопошукових ехолотів, що використовуються на рибальських човнах, гідролокатор бокового огляду може “бачити” осетрових. Команда NOAA провела дослідження для Університету Співдружності Вірджинії в частині річки Джеймс під час нересту осетрових у 2017 році. Університет Вірджинії зустрічав багато осетрових у цій місцевості і хотів порівняти дані відлову риби з даними про середовище існування. Зображення гідролокатора NOAA показали багато об’єктів, схожих на рибу розміром з дорослого осетра.
“Контакти” на цьому зображенні – це ймовірні осетрові, які перебували по обидва боки (лівий і правий борт) від судна NOAA, коли воно збирало сонарні дані в річці Джеймс.
У 2018 році команда NOAA змогла використати мертвого осетра, щоб перевірити, як виглядатиме осетер на сонарі. Вони використовували кілька різних частот сонара з осетром і кілька глибин у воді. Зображення мертвого осетра були напрочуд схожі на рибоподібні ознаки, що спостерігалися під час дослідження річки Джеймс. Команда також дізналася, що осетра було легше “побачити” за допомогою високочастотного сонара, а також коли риба була орієнтована паралельно маршруту дослідження. Вчені з Університету Співдружності Вірджинії та Університету штату Делавер зараз використовують надвисокочастотні гідролокатори бічного сканування для оцінки чисельності осетрових у нерестових притоках.
Науковий підрозділ NOAA надає необхідну інформацію, щоб допомогти людям ухвалювати рішення, які сприятимуть зростанню популяції атлантичного осетра. Сонар і науковці, які отримують та аналізують дані та зображення з нього, відіграють важливу роль у цій роботі.
Посилання на оригінал: NOAA Science Supports Atlantic Sturgeon Recovery Effort in the Chesapeake Bay
