З 11 по 15 вересня 2023 року в Бергені, Норвегія, відбулася 19-та сесія Підкомітету з рибного господарства Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), на якій обговорювалися глобальні тенденції в рибальстві та аквакультурі. Однією з головних тем засідання були поточні події у світовій торгівлі рибою та морепродуктами, яка прискорюється після кризи, спричиненої коронавірусом, і набуває все більшого значення.
Підкомітет ФАО з питань рибного господарства традиційно розглядає такі важливі питання, як глобальні тенденції розвитку рибальства та аквакультури, ННН-рибальство (незаконне, непідзвітне та нерегульоване рибальство) та збереження морського біорізноманіття. Цьогорічна зустріч була зосереджена насамперед на розвитку міжнародної торгівлі рибою. Йдеться про кращий доступ до ринку для кустарних рибалок, малого бізнесу та країн, що розвиваються, а також про більшу соціальну відповідальність у ланцюгах постачання риби та аквакультури. Кілька дискусій розгорнулися навколо питання про те, як міжнародна торгівля водною продукцією може допомогти важливим секторам швидше звестися на ноги після економічного спаду, спричиненого пандемією COVID-19 та подальшими глобальними кризами.
Тоді як продукція рибальства зростала протягом 2012-2021 рр. середніми темпами 0.3% за рік, обсяги продукції аквакультури зростали у середньому на 3.9% на рік
Морська економіка і світова торгівля рибою тісно пов’язані між собою. Обидві галузі мають вирішальне значення для світової економіки, продовольчої безпеки та життєдіяльності мільйонів людей. Загальновизнано, що економічна життєздатність цих секторів може бути забезпечена лише завдяки довгостроковому сталому управлінню, яке захищає і зберігає морські екосистеми. Не менш важливими є відповідальні бізнес-практики, які забезпечують подальше існування здорової морської економіки та глобальної продовольчої системи. Як відомо, торгівля рибними продуктами здійснюється не лише всередині країни, а й за її межами. Торгівля морепродуктами є динамічною, на неї впливають такі фактори, як технологічний прогрес, зміна споживчих уподобань, екологічні проблеми та геополітичні події. Зокрема, це не лише торгівля свіжою рибою, але й переробленою продукцією, такою як заморожене рибне філе, продукти з доданою вартістю, рибні консерви та рибне борошно. Загальну вартість океанічної економіки важко оцінити кількісно, за різними оцінками вона коливається від 3 до 6 трильйонів доларів на рік. Значна частина експортується. Загальна вартість експорту всіх морських товарів (наприклад, риби, морепродуктів, суден і портового обладнання) і морських послуг (наприклад, судноплавства і прибережного туризму) становитиме 1,6 трильйона доларів США до 2021 року.
На азійському континенті аквакультура вже становить дві третини (63%) обсягів загального виробництва морепродуктів.
Це вражаючі цифри, які чітко підкреслюють важливість рибальства та аквакультури, а також торгівлі, пов’язаної з ними. Світове виробництво морепродуктів та аквакультури досягло рекордних 182 мільйонів тонн у 2021 році після двох років стагнації у 2019 та 2020 роках, головним чином через пандемію COVID-19 та явище El Niño, що послабило галузь морепродуктів у Південно-Тихоокеанському регіоні. Аналітики ринку також називають такі кліматичні та геополітичні події “розривами ланцюгів”, які потім впливають на глобальні операції з постачання та логістики. Однак багато проблем і перешкод, що впливають на світову торгівлю рибою, є антропогенними. Тому Підкомітет з питань рибного господарства особливо підкреслив важливість прозорих, гармонізованих і надійних торговельних систем, як це визначено в правилах СОТ. Вони повинні застосовуватися послідовно і без дискримінації. Це також означає уникнення непотрібних торговельних бар’єрів. Зростання кількості вимог, наприклад, пов’язаних з гігієною або оформленням документів на імпорт, негативно вплинуло на торгівлю рибною продукцією та аквакультурою, особливо під час пандемії короновірусної інфекції.
Статистика FAO є основою для багатьох аналізів
Статистичні дані ФАО є основою для багатьох аналізів та висновків щодо світового рибальства та аквакультури. Це єдина міжурядова організація, відповідальна за збір, синтез, аналіз та розповсюдження інформації про ці дві галузі. Незважаючи на періодичну критику щодо точності даних, вони є надзвичайно актуальними, оскільки це найдовші часові ряди, доступні для рибальства та аквакультури. Дані ФАО показують, що загальне виробництво водних тварин зросло на 20% у період з 2012 по 2021 рік. У той час як рибальство досягло середньорічних темпів зростання на рівні 0,3% за останні 10 років, аквакультура зростала на 3,9% на рік і внесла 49,9% у загальне світове виробництво морепродуктів (переважно риби, ракоподібних та молюсків) у 2021 році. Однак частка аквакультури в загальному виробництві водних тварин суттєво відрізняється на різних континентах. Цей показник найвищий в Азії – 63%. Європа досягла 21%, Америка – 19%, Африка – 18% та Океанія – 14%. Продукція водних тварин є важливим джерелом доходу і рушієм економічного розвитку в багатьох країнах. Саме тому вони є одними з найбільш комерціалізованих продуктів харчування у світі. У 2021 році їхня комерційна цінність еквівалентна всім видам м’яса наземних тварин (великої рогатої худоби, свиней, птиці). Отже, здорова морська економіка пропонує, особливо бідним країнам, що розвиваються, величезні можливості для прискорення прийняття соціальних та екологічних стандартів, а також для зміцнення їхньої економічної могутності через рибальський сектор. Глобальна “Блакитна угода” має привабливі інвестиційні можливості в рибному секторі. Тому існуючі торговельні бар’єри повинні бути швидко виявлені та усунені, щоб зацікавлені країни, що розвиваються, могли отримати кращий доступ до світової торгівлі рибою. Зростання споживання водних продуктів на душу населення показує ступінь впливу міжнародної торгівлі на глобальне споживання морепродуктів. Якщо в 1960-х роках кожна людина у світі споживала в середньому 9,9 кг риби та морепродуктів (за винятком водоростей), то в 2021 році цей показник зріс більш ніж удвічі – до 20,4 кг! Звичайно, існують значні відмінності в споживанні на душу населення між країнами та всередині країн, як за обсягами, так і за видами споживаної продукції. Споживання варіюється від менш ніж 1 кг на душу населення в Афганістані, Ефіопії чи Таджикистані до понад 80 кг на душу населення в таких країнах, як Ісландія, Кірібаті та Мальдіви. Існують також великі відмінності між континентами. Азія є регіоном, який споживає найбільше водної їжі, за нею йдуть Океанія, Європа, Америка та Африка.
Торгівля рибою має величезне економічне значення
Багато країн можуть отримати доступ до повного асортименту риби та морепродуктів, які вони бажають, лише через глобальну торгівлю. Однак темпи зростання споживання водних продуктів на душу населення з роками сповільнилися, і ця тенденція, як очікується, збережеться і надалі. Аналітики ринку визначили основною причиною такої ситуації значне зростання цін на рибу та зменшення потенціалу зростання попиту в багатих країнах. За винятком кількох країн, попит тут значною мірою насичений. Статистика показує, що водний білок, як правило, відіграє більшу роль у раціоні країн з низьким рівнем доходу, ніж у багатих країнах (23% проти 13% пропозиції білка). У середньому по світу водні продукти забезпечують щонайменше 20% високоякісного тваринного білка для 3,3 мільярда людей.
2021-го року країни з високими доходами на душу населення продовжували імпортувати головне високоякісні та дорогі продукти такі як сьомга, креветки та тунці.
Продукти з гідробіонтів є важливим джерелом доходів, а отже, рушієм економічного розвитку.
ЄС залишається найбільшим ринком імпортних морепродуктів. У 2021 році імпорт до ЄС склав $58 млрд, що відповідає 34% вартості світового імпорту (включаючи торговельні операції всередині ЄС). З часткою ринку 17% ($30 млрд) США є другим найбільшим імпортером морепродуктів, за ними йде Китай ($17 млрд = 10%). Японія пережила серйозну кризу. До початку 2000-х років країна була другим за величиною імпортером (у 1995 році частка становила 32%), але відтоді імпорт неухильно падає через зміну раціону харчування та скорочення населення. У 2021 році на Японію припадає лише 8% від загального світового імпорту морепродуктів. Рибні продукти споживаються безпосередньо як їжа або використовуються в непродовольчих цілях, наприклад, у вигляді рибного борошна та риб’ячого жиру, як корм для тварин, приманки або в медичних цілях. Підкомітет з питань рибальства вважає величезним успіхом те, що частка продукції, що використовується на продовольчі цілі, зросла з 67% у 1960-х роках до близько 88% у 2021 році.
Лососеві (пструги та лососі) були найбільш важливою групою видів у 2021, і на них припадало 19% загальної вартості міжнародної торгівлі рибою та морепродуктами
Світова торгівля рибою та морепродуктами зростала в середньому на 6,5% на рік у період з 1976 по 2021 рік. Це зростання значною мірою зумовлене глобальним економічним зростанням, політикою вільної торгівлі та технологічним прогресом, який допоміг імпортерам та експортерам вийти на все більш віддалені ринки. У 2021 році світова торгівля морепродуктами досягла рекордної позначки у $177 млрд. За оцінками на 2022 рік, цей показник збільшиться приблизно на 8%, досягнувши нового максимуму в 190 мільярдів доларів. Це неабиякий успіх, особливо якщо врахувати, що він був досягнутий під тиском геополітичних конфліктів і кліматичних катастроф, а також логістичних проблем, які навіть тимчасово порушували міжнародні ланцюги поставок. Різке зростання вартості торгівлі морепродуктами зумовлене не лише інфляцією цін на продовольство, а й відображає зростаючий світовий попит, підтриманий повільним відновленням світової економіки після рецесії, спричиненої COVID-19.
Лососеві домінують у торгівлі морепродуктами у вимірі вартості
У вартісному вираженні країни з високим рівнем доходу знову є домінуючими гравцями на цьому ринку в 2021 році з 76% від загального світового імпорту морепродуктів, але за обсягамиі їхня частка значно нижча – 55%. Такий дисбаланс свідчить про те, що багатші країни переважно імпортують високоякісні та дорогі продукти (такі як лосось, креветки, тунець). Однак їхня частка у світовому імпорті продовжує знижуватися, тоді як країни з низьким і середнім рівнем доходу поступово збільшують імпорт, щоб задовольнити внутрішній попит, який зростає відповідно до загального добробуту. Яскравим прикладом такого розвитку подій є Китай (країна, на яку наразі припадає 12% світової торгівлі морепродуктами), який все частіше виступає як експортером, так і імпортером морепродуктів. Попередні дані за 2022 рік свідчать про те, що Китай, можливо, вперше в історії став чистим імпортером морепродуктів за вартістю. За оцінками, китайський імпорт морепродуктів у 2022 році досягне 27,7 млрд доларів США (більше ніж на 20% порівняно з 2021 роком), тоді як вартість експорту – 24,9 млрд доларів США (більше на 6% порівняно з 2021 роком). Такий розвиток подій навряд чи матиме якийсь вплив на світовий ринок і може змінити традиційні ринкові частки – принаймні для деяких продуктів. У майбутньому великим імпортерам доведеться тісніше конкурувати з Китаєм, якщо вони хочуть задовольнити попит на морепродукти з точки зору обсягів та якості.
Азія – не лише найбільший виробник риби та морепродуктів, але й найбільший споживач.
У цілому на морожені продукти, чи цілі, чи філетовані або іншого ступеню обробки, припадає майже половина загальносвітового імпорту у 2021 (46%).
На Норвегію, другого за величиною експортера морепродуктів у світі, у 2021 році припало 8% відповідного експорту. Як і очікувалося, це були переважно сьомга та пструг з аквакультури, а також тріска з рибальства. В’єтнам є третім найбільшим експортером, за ним слідує Індія, яка значно збільшила експорт за останні роки. Оскільки виробництво продукції аквакультури різко зросло, вирощена риба, краби та молюски відіграють все більш важливу роль у міжнародній торгівлі рибними продуктами. Однак неможливо точно визначити, наскільки високою є ця частка, оскільки лише кілька країн чітко розрізняють водну продукцію за походженням у своїй торговельній статистиці. У 2021 році лососеві (пструги і лососі) знову стали найціннішою групою видів, на яку припадає 19% від загальної вартості міжнародної торгівлі рибною продукцією. Ця тенденція продовжується і в 2022 році: вартість експорту лососевих знову різко зросла, тоді як обсяг експорту загалом залишився стабільним. Історично високі ціни на лососеві є проявом зростаючого світового попиту, тоді як обсяги виробництва залишаються надто низькими. Розвиток подій у 2023 році все ще залишається невизначеним, особливо з точки зору пропозиції, оскільки основні країни-виробники наразі переживають серйозні зміни. У Норвегії та на Фарерських островах зросли податкові ставки для виробників лосося, а в Чилі обговорюються нові закони про рибальство, через що інвестиції в сектор наразі є дуже обережними.
Рух цін на креветку лишається важким для прогнозування
COVID-19 та явище El Niño значно послабили південнотихоокеанське рибальство у 2019 та 2020-му рр.. Багато суден лишилось у портах або були припнуті на якорях.
Індія, Еквадор та В’єтнам є найбільшими країнами-експортерами, на які припадає половина світової вартості тварин із зовнішнім скелетом. Основними ринками імпорту є США, Китай та Європейський Союз. Оцінити розвиток ринку креветок у 2023 році дуже складно, оскільки збільшення собівартості виробництва креветок у 2022 році не може бути повністю компенсоване зростанням цін. Як наслідок, багато фермерів не зариблювали свої ставки в перші місяці 2023 року, що, в свою чергу, призвело до скорочення виробництва креветок в цілому. Також незрозуміло, якою мірою торговельна угода між Еквадором та Китаєм вплине на світові ринки. Вона надає еквадорським креветкам безмитний доступ до китайського ринку і має потенціал для покращення глобальних товарних потоків. Більшість креветок, як і багато інших водних продуктів, продаються на світовому ринку в замороженому вигляді. У загальному балансі заморожена продукція, як ціла, так і у вигляді філе або іншим чином, становила майже половину загальної вартості всього імпорту в 2021 році (46%), за нею слідували свіжа (24%) та перероблена і консервована продукція (21%). У довгостроковій перспективі частка свіжих продуктів поступово зростатиме, тоді як готові до вживання продукти та консервовані продукти (сушені, копчені тощо) відповідно втрачатимуть значення.
Оскільки збільшення витрат на виробництво креветок у 2022 році не вдалося повністю компенсувати, на початку 2023 року фермери виробили менше креветок.
Індекс цін на рибу ФАО (FPI), який відстежує щомісячні коливання цін у секторі рибальства та аквакультури, показує, що ціни на рибу та морепродукти значно зросли за останні роки. У номінальному вираженні FPI зріс з 65 пунктів у січні 2000 року до 130 пунктів у квітні 2023 року. Хоча протягом цього періоду спостерігалася певна волатильність, тенденція до зростання все ще була чітко помітною. Найбільше зростання цін відбулося між 2021 та 2022 роками, коли FPI зріс на 19% у номінальному вираженні. Однак, схоже, цей розвиток подій не досяг кінцевої точки, оскільки за перші чотири місяці 2023 року, згідно з наявними даними, FPI збільшився на 4%. Тенденція до зростання цін на морепродукти у 2023 році контрастує зі зниженням загального індексу продовольчих цін ФАО, який падав місяць за місяцем після досягнення піку в березні 2022 року. Однак FPI – це лише середнє значення, яке приховує існуючі відмінності між видами, а також між аквакультурою та рибальством. Протягом багатьох років субіндекс рибальства мав тенденцію бути менш волатильним, ніж субіндекс аквакультури. Однак у 2022 році ця тенденція змінилася на протилежну, що, на думку експертів Підкомітету з рибальства, було пов’язано з нестабільністю структури витрат у різних субрегіонах з боку пропозиції. Особливо важливим фактором впливу є розвиток транспортних витрат, які все ще значно перевищують рівень докоронавірусних років. За даними Організації Об’єднаних Націй (UNCTAD), транспортні витрати зросли на 50% у 2020 році та на цілих 208% у 2021 році. Це зростання не може бути компенсоване незначним зниженням на 3,2% у 2022.
Manfred Klinkhardt
Посилання на оригінал журналу Eurofish Magazine Issue 1 2024 (January / February)
