Води, що надходять після переробки у харчовій галузі, є чудовим угноювачем у культивуванні морських водоростей на суходолі. Вони не лише мають результатом прискорене зростання морських водоростей; вміст протеїнів у них також зростає. Таким чином, технологічні стічні води можуть перетворитися з витрат на додатковий ресурс харчової промисловості.
Чи можуть макроводорості, такі як морський салат (рослини роду Ulva), стати конкурентоспроможним джерелом білка в продуктах майбутнього, як соєві боби сьогодні? Морські водорості, природно, мають менший вміст білка, ніж соєві боби, але з добривами ця різниця зменшується.
Наукова стаття дослідників з Університету Гетеборга та Технологічного університету Чалмерса показує, що технологічна вода з виробництва харчових продуктів може служити відмінним добривом при вирощуванні морських водоростей. Морські водорості росли більш ніж на 60% швидше, а вміст білка збільшився в чотири рази у випадку додавання технологічної води.
“Вміст протеїнів у соєвих бобах становить близько 40%. З використанням води після переробки харчових продуктів, ми збільшили вміст протеїну у морських водоростях до більш як 30%,” – каже Kristoffer Stedt, докторант факультету морських наук Університету Гетеборгу.
Ми вже знаємо, що водорості ліпше ростуть поруч з морськими фермами у морі унаслідок надходження поживних речовин від фекалій риб, які поширюються у воді. Технологічні стоки з харчової промисловості також часто багаті на азот та фосфор, як і фекалії.
Дослідники протестували різні типи морських водоростей та додавали технологічну воду від виробників різних харчових продуктів – переробки оселедців, лососівництва, переробки молюсків та виробників вівсяного молока. До культивованих водоростей додавали певну кількість технологічної води з контрольованим вмістом азоту. Через вісім днів дослідники проаналізували результати.
“Ми включили вівсяне молоко, щоб досягти повністю веганського культивування. І виявилося, що всі різні види технологічної води добре підійшли як добриво для водоростей,” – каже Stedt.
Виробництво харчових продуктів потребує великої кількості води, а очищення технологічної води наразі є витратою для виробників. Але цю воду можна перетворити на цінний ресурс.
“Ми вважаємо, що ви могли б вирощувати на суходолі водорості, такі як морський салат, наприклад, поблизу фабрики з переробки оселедців. Вирощування морських водоростей може очистити великі порції поживних речовин з технологічної води. Це наближає нас до сталого підходу, і компанії матимуть додаткову опору,для забезпечення економічної життєздатності,” – каже Stedt.
МОРСЬКІ ВОДОРОСТІ НЕ МАЮТЬ НЕПРИЄМНОГО ПРИСМАКУ
Дослідники були стурбовані тим, що водорості будуть забруднені технологічною водою. Не всі можуть оцінити морський салат зі смаком оселедця. Але тестові групи не відзначили жодного впливу технологічної води на смак водоростей.
У майбутньому Kristoffer Stedt і його колеги зосередяться на розширенні експериментів з вирощування морських водоростей. Вони використовуватимуть технологічну воду з підприємств з переробки оселедців, яка показала дуже перспективні результати, і зосередяться на виді Ulva fenestrata (морський салат).
“Нам потрібно проводити тести у більших обсягах у контрольованому середовищі як перший крок. Але ми вважаємо, що це може бути альтернативним джерелом білка в майбутніх продуктах. Це також може бути повністю циркулярною системою, якби ми використовували культивовані морські водорості як корм для вирощування сьомги на суходолі та використовували технологічну воду для угноювання водоростей,” – каже Stedt.
За оцінками до 2050-го року на Землі мешкатиме 10 млрд. людей, і на продукцію білків з сталих джерел існуватиме великий попит. Протягом 2000 — 2018 рр. виробництво водоростей потроїлось та досягло 32 млн.тонн. Майже 99% водоростей виробляється на Далекому Сході.
У проєкті CirkAlg дослідники з Університету Гетеборга та Технологічного університету Chalmers співпрацюють над процесом, який може зґенерувати нове шведське джерело морських білків у ресурсоефективний спосіб шляхом як культивування, так і переробки морських водоростей.
“На додаток до збільшення вмісту у водоростях протеїнів за рахунок використання технологічної води ми також розглядаємо шляхи вилучення/екстрагування протеїнів з водоростей для подальшого використання в інших продуктах харчування, тобто піти тим шляхом, який зараз застосовується до соєвих бобів. Однак тут існуть певні проблеми, виклики, оскільки протеїни у водоростях “зв’язані” міцніше аніж у соєвих бобах,” – каже Ingrid Undeland, професор з продуктів харчування факультету біології та біологічної інженерії в Університеті Chalmers. Вона також є координатором проєкту CirkAlg.
Наукові статті: Cultivation of seaweeds in food production process waters: Evaluation of growth and crude protein content (https://doi.org/10.1016/j.algal.2022.102647)
Посилання на оригінал: https://fishfocus.co.uk/residual-water-from-the-food…/
Переклад зроблено фахівцями бюджетної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”
