Автор: Rob Fletcher
Стаття від: 21 березня 2025 року
Зміна демографічної ситуації в поєднанні з поляризацією глобальної влади між Китаєм та США робить цей час цікавим для найбільшої у світі економіки морепродуктів.
Господарство RAS у Китаї. На відгодівельну аквакультуру припадає менше третини китайського виробництва морепродуктів – в якому все ще переважає рибальство, рибництво коропових і молюсків – частково через небажання Китаю імпортувати більше сої та морських інгредієнтів. © Nocera
Так пояснює Gorjan Nikolik з Rabobank, який підрахував, що країна, яка колись була одним з найбільших світових експортерів морепродуктів, до 2030 року, ймовірно, матиме дефіцит у торгівлі морепродуктами в розмірі $10 млрд.
Необхідно розглянути, як саме вони збираються заповнити цей дефіцит, розмірковує він.
Жахлива демографічна ситуація
Як підкреслює Ніколік, завдяки різкому зниженню народжуваності в Китаї – з понад 6 дітей на жінку в 1960-х роках до 1,09 дитини на жінку сьогодні – країна скоротить кількість працездатного населення, що супроводжуватиметься збільшенням середнього віку з 29 років у 2000 році до 52 років у 2050 році. Як наслідок, очікується, що до 2050 року кількість людей старше 60 років досягне 510 мільйонів – це еквівалентно всьому населенню Європи і Великобританії разом узятих.
Тим часом подальша урбанізація, коли кількість міського населення, за прогнозами, збільшиться з 550 мільйонів до 1,1 мільярда до 2050 року, призведе до виснаження сільської робочої сили, зменшуючи кількість людей, які бажають і можуть працювати на низькооплачуваних, фізично важких традиційних роботах, пов’язаних з морепродуктами.
“Старіючі міські жителі навряд чи працюватимуть на заводі з переробки морепродуктів, риболовецькому судні чи в аквакультурі. Але вони, швидше за все, будуть дуже стурбовані своїм здоров’ям і намагатимуться їсти більше нежирної і здорової їжі, в тому числі риби,” – зазначає Nikolik.
Оскільки морепродукти вважаються найкориснішим білком у китайській культурі, прогнозується, що щорічні темпи зростання залишатимуться високими.
“Жителі міст не лише багатші, але й мають набагато кращу логістику, тому мають набагато більший доступ до морепродуктів. Якщо поєднати це з природною схильністю до споживання риби в Китаї, то це дійсно важливий фактор, який варто усвідомити,” – зазначає Nikolik.
“У китайській медицині та китайській культурі риба вважається найкориснішим білком. І якщо ви простежите за зростанням кожної категорії білків, то побачите пряму кореляцію з тим, що вважається здоровим у китайській культурі. Морепродукти – другий за величиною білок після свинини, і це найбільш швидкозростаючий білковий сектор,” – додає він.
З точки зору тваринного білка, лише свинина перевищує споживання морепродуктів на душу населення в Китаї. Проте, в той час як продажі свинини стагнують, попит на морепродукти продовжує зростати © MARA, NSB and RaboResearch
Китайське виробництво морепродуктів
З точки зору виробництва, Ніколік очікує скорочення трьох найбільших внутрішніх джерел морепродуктів Китаю – рибальства, коропівницьких господарств і ферм з вирощування молюсків – на які в сукупності припадає понад 50 мільйонів тонн щорічно..
“У секторі рибальства уряд відмовляється від субсидій з міркувань сталого розвитку і закриває деякі озера і річки для рибальства. Що стосується коропа, то найбільшою проблемою є брак робочої сили в сільській місцевості. А у світі молюсків дуже обмежений додатковий простір на узбережжі для розширення,” – пояснює Nikolik.
Тим часом, хоча він і бачить, що відгодівельна аквакультура з високою та середньою вартістю продукції з нинішнього рівня близько 16 мільйонів тонн на рік зростає, він зазначає, що проблеми з постачанням кормів, зокрема, імпорт рибного борошна та сої, ймовірно, обмежать це зростання.
У результаті, Nikolik припускає: “Я б сказав, що загальне виробництво морепродуктів у Китаї, ймовірно, зростатиме темпами від 1 до 0 відсотків, або навіть почне поступово знижуватися.”
Новий світовий порядок
Як зазначає Nikolik, торговельний баланс Китаю з морепродуктами знижується приблизно на 1,4 мільярда доларів щорічно з 2014 року, і, за прогнозами, країна до 2030 року імпортуватиме морепродуктів на 29 мільярдів доларів з дефіцитом у 10 мільярдів доларів.
Прагнення Китаю компенсувати цей дефіцит, ймовірно, буде залежати від поляризації політики між тими країнами, які переважно перебувають у сфері впливу США, і тими, які дивляться в бік Китаю. Аналізуючи гіпотетичний сценарій подальшої ескалації напруженості між Китаєм і США, він зазначає, що більшість країн, з яких Китай зараз постачає морепродукти, навряд чи потраплять до сфери його впливу.
“Якщо подивитися на топ-10 країн, з яких Китай імпортує морепродукти, то лише Росія входить до їхньої геополітичної сфери. І, гіпотетично, якщо виникне серйозний конфлікт між США і Китаєм, ті, хто зараз перебуває в американській сфері впливу, такі як Чилі та Еквадор, швидше за все, будуть змушені згорнути або скоротити свою торгівлю з Китаєм – ви вже бачите це на прикладі Панами,” – розмірковує Nikolik.
Однак Китай, схоже, передбачав такі потенційні проблеми, і Ніколік припускає, що саме тому він відкрив свій ринок морепродуктів для таких країн, як Індія, В’єтнам, Еквадор та Індонезія, які традиційно з обережністю ставилися до зростаючого впливу Китаю.
Топ-10 країн, з яких Китай імпортує морепродукти. Окрім Росії, жодна з них наразі не має тісних зв’язків з Китаєм, але це може змінитися © Trade Data Monitor and RaboResearch
Висновки
Продовольство та енергетика є двома найбільш вразливими ланцюгами поставок Китаю. І хоча морепродукти, можливо, не є головним пріоритетом для президента Сі – який, як вважається, більше стурбований поставками основних продуктів харчування, таких як соя і рис – немає сумнівів, що торгівля морепродуктами матиме вплив на формування силової дихотомії між США і Китаєм.
Як висновує Nikolik: “Підсумовуючи все це разом: Споживання морепродуктів у Китаї, ймовірно, зростатиме; що стосується виробництва, то тут є дилема – якщо воно збільшиться, то зросте залежність від імпорту рибного борошна, риб’ячого жиру та сої, чого вони не бажають. У підсумку імпорт доведеться значно збільшити. І, на нашу думку, Китай буде імпортувати з тих частин світу, де він хотів би посилити свій геополітичний вплив – з акцентом на Південно-Східну Азію, Африку і Латинську Америку.
“Китай хоче стати більш життєздатною альтернативою США, збільшуючи свою торгівлю. У разі ескалації конфлікту вони захочуть мати якомога більше союзників, і відкриття свого ринку – хороший спосіб зробити це.”
Посилання на оригінал статті: China’s seafood strategy in an era of demographic and geopolitical change
