Автор: Robert Outram
Стаття від: 21 жовтня 2024 року
Європа любить імпортувати креветки, але чи не краще нам вирощувати власні? ? Robert Outram досліджує.
Улюбленою креветкою світу, без сумніву, є Litopenaeus vannamei, ракоподібне, відоме під різними назвами: тихоокеанська білонога креветка, біла тигрова креветка або – для більшості британських споживачів – “королівська креветка”.
Це, безумовно, найпоширеніша креветка, яку вирощують, і такі країни-виробники, як Таїланд, В’єтнам, Індія та Еквадор, експортують її споживачам по всьому світу.
Успіх цього сектору, однак, супроводжувався проблемами. Прибережне вирощування креветок пов’язане із забрудненням і надмірним використанням антибіотиків, а також зі шкодою для довкілля, особливо з точки зору знищення цінних мангрових лісів, які поглинають більше CO2 на м2, ніж будь-яка інша екосистема на Землі, і забезпечують захист узбережжя від штормів і підвищення рівня моря..
У низці нещодавніх звітів було висвітлено зловживання з робочою силою в кількох країнах-виробниках креветок. І, звичайно ж, існує проблема заморожування креветок, які іноді зберігаються на складах протягом багатьох місяців, перед відправкою за сотні і тисячі кілометрів до споживачів у Європі та Північній Америці.
Баварські креветки
Що, якби, однак, креветки могли вироблятися як місцевий продукт в європейських країнах?
Британський проект зі сталого розвитку королівської креветки (UK Sustainable King Prawn Project) (https://sites.exeter.ac.uk/kingprawn) був створений для того, щоб відповісти на це питання. Як пояснює професор Rod Wilson з Університету Ексетера, він розпочався з дослідження ракоподібних і того, що їм потрібно для успішної линьки та росту.
Він та його колега, Rob Ellis, відвідали під час свого дослідження Таїланд, та побачили на власні очі реальність вирощування креветок у прибережних зонах у деяких локаціях.
Wilson пояснює: “Ми подумали, що “тут ще багато чого можна поліпшити”, але ми бачили як біологи, що можемо допомогти галузі, тому що були очевидні легкі перемоги, якщо ми зможемо знайти ідеальні умови для вирощування креветок в РАС з використанням поновлюваних джерел тепла для цього тропічного виду.”
Наразі ініціатива має кілька напрямків або “робочих пакетів”. Перший – це дослідження екологічної економіки виробництва креветок RAS; другий – вивчення біологічних факторів, включаючи хімічний склад води та раціон харчування, з метою пошуку оптимальних умов для вирощування L. vannamei. Третій включає демонстраційну креветочну ферму поблизу Сент-Ендрюса (див. стор. 48 для більш детальної інформації).
Ініціатива отримала фінансування від BBSRC (Рада з досліджень у сфері біотехнологічних та біологічних наук – Biotechnology and Biological Sciences Research Council), яка шукає ідеї, що допоможуть трансформувати продовольчі системи Великої Британії (ukfoodsystems.ukri.org/).
Проф. Rod Wilson
Королівська креветка вже є улюбленим продуктом, і для неї існує готовий ринок збуту.
Wilson каже: “Ми можемо вирощувати найсвіжіші креветки, які ви коли-небудь їли, і, що важливо, вони можуть бути повністю екологічно чистими (сталого походження).”
Пов’язуючи ініціативу з існуючим наземним культивуванням, команда досліджує, як сільськогосподарські відходи (гній та побічні продукти рослинництва) в анаеробних реакторах можуть бути використані для виробництва метану, а також – як частина процесу – тепла. Наразі останнє здебільшого марнується, оскільки тепло важко переносити на будь-які відстані. То чому б не розмістити ферму тропічних креветок, які потребують теплої води, поруч з анаеробним метантенком?
Фермери зможуть збільшити свій дохід, вирощуючи креветок самостійно або, що більш ймовірно, передавши ферму в оренду спеціалізованим операторам.
Тут ще багато чому треба навчитися, оскільки такий підхід дуже відрізняється від типового ведення прибережного ставкового господарства. Як підкреслює Wilson: “Ми все ще перебуваємо на початковому етапі вивчення того, що потрібно креветкам для оптимального росту в системі рециркуляції в приміщенні.”
Дослідники також вивчають, чи можуть креветки розвиватися за нижчих рівнів солоності – це означатиме, що стічні води з ферми будуть менш солоними і їм буде легше знайти застосування. Wilson каже: “Ми хочемо розробити рекомендації щодо солоності води, кальцію, рН, лужності і так далі, для чого нам в ідеалі потрібні датчики в режимі реального часу для моніторингу та управління хімічним складом води”.
Щодо деяких з цих питань існують відповідні технології, але не для всіх – наприклад, необхідно розробити датчики кальцію, оскільки креветки активно вилучають доволі багато кальцію з води, щоб зміцнити їхні нові екзоскелети після кожної линьки.
Дослідники також розглядають, як відходи з креветкових ферм можна використовувати, наприклад, як добрива або покращувачі ґрунту.
Ініціатива розрахована на два з половиною роки програми, в якій беруть участь 11 академічних дослідників з університетів Ексетера та Редінга та Rothamsted Research, а також 11 галузевих партнерів.
Проте четвертий робочий пакет розглядає потенційне обмеження. Зараз будь-якому британському фермеру доведеться імпортувати молодь креветок, оскільки в країні немає розплідника. Wilson каже: “Нам у Великобританії знадобиться власний розплідник щоб гарантувати біобезпечне постачання. Наразі такого немає, але ідея зацікавила багатьох людей.”
Була обговорена ідея створення Національного центру аквакультури, який міг би включати не лише розплідник для вирощування креветок (а чому б і не для інших видів аквакультури?), але й центр, який би забезпечував навченою робочою силою та можливостями для досліджень і розробок, а також брав участь у поширенні інформації, залученні усіх зацікавлених сторін, щоб донести важливі повідомлення до споживачів.
Кінцевим результатом, якщо ця ініціатива буде успішною, стане свіжий продукт преміум-класу зі значно зменшеним впливом на навколишнє середовище, якщо не повністю циркулярна та стала концепція виробництва здорових морепродуктів. Як наголошує Wilson: “Сполучене Королівство може не конкурувати за ціною з найдешевшим закордонним імпортом із ставків, але якби врахувати справжні екологічні витрати на виробництво креветок, ми би прибрали конкуренцію з води.”
Виробничі потужності Oceanloop
В (Oкеанічній) петлі
Тим часом у Німеччині Oceanloop керує заводами по вирощуванню креветок RAS у Мюнхені, Баварія, та в Кілі, на північному узбережжі країни. Компанія, заснована в 2016 році, розробила власну унікальну платформу-технологію для наземного вирощування різноманітних видів морепродуктів, а також наразі займається вирощуванням групера, тропічної риби преміум-класу. Доктор Fabian Riedel, засновник і генеральний директор Oceanloop, вважає, що в Європі вже є близько 20 креветкових ферм, але поки що всі вони досить малі. Завод Oceanloop у Мюнхені виробляє 20 тонн на рік, а завод у Кілі виробляє п’ять тонн. Проте компанія планує значно розширити масштаби.
По-перше, пілотний завод у Кілі буде розширено до 60 тонн на рік, тоді як проект, який розвивається в Іспанії, сподівається виробляти до 2500 тонн на рік. Riedel підкреслює: “Єдиний спосіб вижити на цьому ринку — це збільшити виробництво. Наша іспанська ферма потужністю на 2000-2500 тонн знизила б наші операційні витрати до 5,80 євро за кілограм (4,88 фунтів стерлінгів), що дозволить конкурувати за ціною з імпортними креветками”. Oceanloop вже продає “баварські креветки” через свою дистриб’юторську компанію Honest Catch, яка також продає різноманітні екологічно чисті морепродукти з щовнішніх джерел, імпортовані. Riedel каже: “У нас була перевага першого учасника, першого ходу, тому питання полягало в тому, яку цінову категорію ми обираємо?”
Виробничі потужності Oceanloop
Питання полягало в тому, щоб оцінити домашні креветки як продукт преміум-класу. Свіжі баварські креветки розміру сашимі наразі продаються за 99,96 євро за кілограм (приблизно 84 фунти стерлінгів), але вони знаходять ринок.
Проте, мабуть, найважливішим аспектом пропозиції Oceanloop є технологія RAS. Як наголошує Riedel: “Креветки дуже чутливі, і смертність досить висока. Існує також висока небезпека захворювань, тому вирощування креветок потребує контрольованого середовища.”
Найбільш поширеною системою вирощування креветок у RAS є біофлок, де культивовані мікроорганізми використовуються для детоксикації переробленої води. Riedel стверджує, що цей метод не дуже добре масштабується, і замість цього Oceanloop використовує систему RAS для чистої води з механічною фільтрацією. Крім того, він використовує проточні басейни, що допомагають зберігати воду свіжою а не типові круглі резервуари, які можна побачити в більшості систем RAS.
Оскільки креветки, як правило, вважають за краще триматися близько до поверхні, для найкращого використання об’єму басейнів Oceanloop розробив “міські мангрові зарості”: складені один на один полиці, які пропонують креветкам деякий притулок. Riedel описує установку як “підводний Манхеттен”.
Dr Fabian Riedel
Ще одна перевага системи проточних басенів полягає в тому, що вона може вмістити три відділення з рухомими стінками, тому простір для кожної когорти організмів можна розширити в міру росту ракоподібних. Це дозволяє уникнути необхідності переміщувати креветок у великі резервуари, коли вони ростуть, а процес, який може бути дуже стресовим для тварин.
Компанія також розробила систему моделювання комп’ютерного бачення для моніторингу рівня біомаси та добробуту креветок у спосіб, який неможливо зрівняти з чутливістю людського ока. Енергія є ключовим питанням для культивування у RAS, але завод у Кілі використовує відпрацьоване тепло від загальної системи очищення води, тоді як іспанська ферма матиме доступ до сонячної та вітрової енергії.
Креветка
Oceanloop вже інвестувала 20 мільйонів євро (16,8 мільйона фунтів стерлінгів) і планує залучити ще 120 мільйонів євро (101 мільйон фунтів стерлінгів), уже забезпечивши боргові кредити на суму 35 мільйонів євро (29,5 мільйона фунтів стерлінгів). Враховуючи, що споживання креветок лише в Європі до 2028 року досягне 13 мільярдів доларів (9,9 мільярдів фунтів стерлінгів) (джерело: Statista/Straits Research), навіть невелика частина цього ринку відкриває величезні можливості.
