Стаття від: 25 лютого 2026.
Автор: Responsible Seafood Advocate.
Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
20-річний аналіз показує, що скорочення виробництва рибного борошна зменшило залежність від морських ресурсів, але збільшило загальний вплив на навколишнє середовище в аквакультурі ЄС
Нещодавнє дослідження (https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0959652626002052) показало, що зміни у складі кормів для аквакультури за останні два десятиліття суттєво змінили екологічний слід європейської аквакультури, зменшивши залежність від дикої риби та водночас запроваджуючи нові компроміси у сфері сталого розвитку.
Дослідження, проведене під керівництвом Björn Kok та Dr. Wesley Malcorpsз Інституту аквакультури Університету Стерлінга, показує, що зменшення кількості рибного борошна та риб’ячого жиру в кормах знизило залежність від морських ресурсів. Водночас перехід до альтернативних інгредієнтів призвів до непередбачуваних наслідків для навколишнього середовища, змінивши загальний вплив виробництва фермерських морепродуктів у Європі.
«Зменшення залежності від морських ресурсів розглядається як головна мета екологічної сталості в аквакультурі», — сказав Kok. «Однак, якщо оцінки екологічної сталості зосереджуються на одному головному показнику, вони ризикують розповісти неповну, а іноді й оманливу історію. Нам потрібен комплексний погляд на екологічну сталість».
Між 2000 і 2020 роками європейська аквакультура скоротила загальне використання риби, виловленої в дикій природі, в кормах на 13 відсотків, навіть попри те, що сектор майже подвоївся – зростання, зумовлене значною мірою розширенням вирощування сьомги в Норвегії.
Дослідження показує, що перехід аквакультури ЄС з рибного борошна на рослинні корми скоротив використання морського середовища, але збільшив викиди, вплив на землю та воду. Фото Darryl Jory.
Незважаючи на скорочення використання морських інгредієнтів, дослідження виявило різке зростання кількох екологічних показників. За той самий період викиди парникових газів (GHG) зросли на 314 відсотків, використання земель – на 594 відсотки, а споживання води – на 236 відсотків. Евтрофікація морського середовища – накопичення надлишку поживних речовин, які можуть спричинити шкідливе цвітіння водоростей – збільшилася на 630 відсотків, тоді як евтрофікація прісноводних районів – на 468 відсотків.
Щоб краще зрозуміти, що зумовило ці зміни, дослідники застосували аналіз індексної декомпозиції (Index Decomposition Analysis), метод, який розділяє вплив різних факторів, включаючи зростання сектора, підвищення ефективності та зміни в інгредієнтах кормів, між окремими підсекторами аквакультури.
Виділивши наслідки розширення виробництва, підвищення ефективності та змін у використанні інгредієнтів, команда дослідників заявила, що цей підхід дає чіткіше уявлення про те, як змінився вплив галузі, маючи на меті сприяти більш сталому прийняттю рішень у європейській аквакультурі.
Дослідження показало, що заміна морських інгредієнтів рослинними альтернативами збільшила вплив кормів на навколишнє середовище – значною мірою завдяки концентрату соєвого білка та ріпаковій олії, які мають відносно високий вплив. Зміни у вирощуваних видах та ефективності кормів мали незначний вплив на загальні результати.
На кілограм виробленої риби використання дикої риби скоротилося на 59 відсотків, але викиди парникових газів зросли на 103 відсотки, використання земель – на 336 відсотків, а використання води – на 65 відсотків. Евтрофікація морських вод зросла на 285 відсотків, а евтрофікація прісноводних вод – на 167 відсотків, причому вплив посилюється при масштабуванні по всьому європейському сектору аквакультури.
«Нам потрібно краще використовувати те, що ми вже маємо, наприклад, побічні продукти переробки риби, які багаті на поживні речовини та мають низький вплив на навколишнє середовище», – сказав Malcorps. «Нові інгредієнти демонструють потенціал для підтримки довгострокового зростання галузі, але вони все ще стикаються з проблемами, пов’язаними з нестабільною якістю, обмеженими пропозиціями та високими витратами. На поточному етапі розвитку та масштабу вони ще не досягли очікуваних показників екологічної сталості».
Дослідження проводилося під керівництвом Стерлінгського університету разом із партнерами Blue Food Performance Ltd, Цюрихським університетом та Утрехтським університетом.
