Автори: Ayelén M. Blanco, Steffi Reji, Emilio Vélez, Jessica Calo, Iban Seiliez, José L. Soengas
Раціони, що використовуються для годування аквакультурних видів риб, історично покладалися на високий рівень рибного борошна (джерело білка) і риб’ячого жиру (джерело ліпідів). Однак постійне зростання аквакультури протягом останніх десятиліть призвело до необхідності зменшити залежність від цих продуктів. Інгредієнти рослинного походження, зокрема, ріпакова та пальмова олія, були використані як альтернативні джерела ліпідів для ряду видів риб. Проте, незважаючи на те, що обидва компоненти показали обнадійливі результати їх використання в аквакормах, дуже мало відомо про механізми, які беруть участь у сприйнятті цих інгредієнтів у шлунково-кишковому тракті (GIT), та про їх передбачувану фізіологічну роль у модулюванні споживання корму. Метою цього дослідження було охарактеризувати передбачуваний вплив ріпакової та пальмової олії на вміст мРНК декількох ліпідних сенсорів та гормонів, що регулюють апетит, у GIT райдужної форелі (Oncorhynchus mykiss). Для цього риб годували ad libitum раціоном з високим вмістом риб’ячого жиру (контроль), ріпакової або пальмової олії, а через 5 днів, 3 тижні та 12 тижнів відбирали зразки проксимального та дистального відділів кишечника, а також плазму крові для аналізу. Як показано на рис. 1А, годування ad libitum раціонами, збагаченими ріпаковою та пальмовою олією, вимагало значно більшої кількості корму для досягнення ситості риб, що опосередковано свідчить про підвищення рівня споживання корму порівняно з рибами, яких годували раціоном з високим вмістом риб’ячого жиру, особливо протягом останніх тижнів досліду. У риб, які отримували обидва раціони, багаті на рослинні джерела ліпідів, рівень тригліцеридів та жирних кислот у плазмі крові був значно вищим порівняно з контрольною групою (риб’ячий жир) (рис. 1B і C). Зміни в кількості мРНК ліпідних сенсорів кишечника у відповідь на споживання ріпакової та пальмової олії були більш помітними в дистальному відділі кишечника, де спостерігалися підвищені рівні мРНК, що кодують транспортер жирних кислот Cd36, рецептор вільних жирних кислот 1 (Ffar1), члени сімейства Ffar2 та G-білок-зв’язаний рецептор 119 (Gpr119) порівняно з рибами, які отримували дієту з високим вмістом риб’ячого жиру (Таблиця 1). Цікаво, що викликані ріпаковою або пальмовою олією зміни в кількості мРНК шлунково-кишкових гормонів, що регулюють апетит (колецистокінін -cck-, пептид тирозин тирозин -pyy- і глюкагоноподібний пептид 1 -glp1-), показали збільшення протягом перших тижнів дослідження (що свідчить про анорексигенний потенціал), але зменшення протягом останніх тижнів (що свідчить про орексигенний потенціал, як показано на рис. 1А) (Таблиця 1). Ці результати дають уявлення про фізіологічні механізми регуляції апетиту, що активуються при згодовуванні рослинних дієт, які можуть слугувати для створення кращих та ефективніших рецептур аквакормів.
Рис.1. (А) Кількість корму, наданого форелі під час досліду з годівлі (B,C). Рівні тригліцеридів (B) та жирних кислот (C) у плазмі крові форелі, яка отримувала раціон, багатий на риб’ячий жир (FO, контроль), ріпакову олію (RO) або пальмову олію (PO). Різні літери позначають статистичні відмінності між групами дієт у певний момент часу (p˂ 0,05).
Таблиця 1. Відмінності (зростання, зменшення, без змін) у рівні мРНК ліпідних сенсорів та гормонів, що регулюють апетит, у проксимальному та дистальному відділах кишечнику риб, яким згодовували раціон, збагачений ріпаковою або пальмовою олією, порівняно з контрольною (риб’ячий жир) групою риб. нд – не виявлено
