Інтегрована мультитрофічна аквакультура (IMTA) доводить свою цінність у затоці Sungo в Китаї завдяки численним дослідженням, які підтверджують її екологічні та економічні переваги.
Затока Sungo у Китаї. На IMTA зараз припадає понад 50% продукції китайської марикультури
Так пояснили The Fish Site професори Jianguang Fang і Zengjie Jiang з Науково-дослідного інституту рибного господарства Жовтого моря, продовжуючи статтю минулого тижня про історичне зростання інтегрованої аквакультури в Китаї.
Підґрунтя
Проф. Fang пояснив, як обсяг вивантажень продукції, виробленої марикультурою в Китаї, зріс з 10 000 тонн на рік у 1950-х роках до понад 20 мільйонів тонн на рік у 2019 році, зробивши життєво важливий внесок у продовольчу безпеку.
У цьому обсязі переважає виробництво молюсків, яке становить понад 14 млн. тонн, і морських водоростей, яке становить 25 млн. тонн (2,5 млн. тонн у сухій вазі). Це, зазначив він, ілюструє те, що Китай робить набагато більший акцент на об’єктах аквакультури нижчих трофічних рівнів, яких не потрібно годувати порівняно з більшістю країн Заходу.
Проф. Fang зазначив, що китайська марикультура спочатку була зосереджена на монокультурі риби, креветок або морських водоростей. З 1980 по 2000 роки основна увага приділялася “полікультурі або спів культурі; можливі варіянти – це молюски та молюски або риба та риба”. Але після 2000 року виробники почали придивлятись до інтегрованої аквакультури, заснованої на виробництві видів різних трофічних рівнів.
“Морські водорості та молюски дуже полегшують використання підходів IMTA. Тому що в Китаї місцеві жителі їдять молюсків і водорості, але в європейських країнах вважається, що риба – це морепродукт, молюски або водорості – це не морепродукти,” – розмірковує проф. Fang.
Головним рушієм змін було, за словами професора Fang’а, “самозабруднення” яке виникло внаслідок занадто великої кількості систем аквакультури з інтенсивним годуванням об’єктів у деяких районах, таких як затока Sungo поблизу міста Rongcheng у провінції Shandong, які утворювали занадто багато осаду та занадто високий рівень азоту та фосфору у воді, що призводить до евтрофікації та іноді червоних припливів.
“Тож ми зараз практикуємо IMTA, поєднання вирощування об’єктів різних трофічних видів – риби, водоростей, молюсків і морських вушок. Таким чином ми можемо створити хороші екологічні умови, а також сприяти фермерам отримувати гарні доходи. Це дуже, дуже важливо, тому що якщо фермери отримають хороший дохід, марикультура розвиватиметься стало, без доходу фермери зупиняться,” – пояснює проф. Fang.
Приклад IMTA у затоці Sungo
Одним із широко використовуваних напрямів інтегрованих видів аквакультури є вирощування ламінарії (Saccharina japonica) взимку та навесні, а потім Gracilaria sp влітку та восени.
“Аквакультура морських водоростей приносить хороший дохід місцевим фермерам, а також робить великий внесок у покращення навколишнього середовища,” – кажуть професори Fang та Jiang.
Відповідно до дослідження, проведеного професорами Fang’ом та Jiang’ом, це дозволяє фермерам вирощувати 1500 тонн (у сухій вазі) водоростей на квадратний кілометр, за рахунок чого з води видаляється 40 тонн азоту, 5 тонн фосфору та 500 тонн вуглецю.
Зменшення щільності, збільшення врожаїв
В іншій частині затоки, де разом вирощували водорості та устриці, дослідження показали, що на цій акваторії відбувалось надто інтенсивне культивування, тому було вирішено зменшити щільність виробництва морських водоростей на 33%, і позитивний вплив був значним – протягом п’яти років це призвело до 30%-го збільшення врожаю ламінарії, швидшого зростання устриць і збільшення доходів фермерів на 97%.
“Таким чином місцеві фермери були дуже щасливі, тому вони дуже швидко пішли за нами,” – зазначає проф. Fang
Проф. Fang пояснює, що причина збільшення виробництва полягає в тому, що швидкість течії та освітленість збільшуються на 20 і 30 %% відповідно, створюючи кращі умови для вирощування як устриць, так і водоростей.
Новини про цю модель “eкофермерства” швидко поширилися завдяки навчальним програмам у північному Китаї протягом останніх десятиліть.
Інший приклад IMTA у затоці Sungo, який позначив професор Фанг, складається з невеликих сажалок, у яких містяться японський морський судак (судзукі), грацилярії на ярусах і тихоокеанські устриці в сітках-ліхтарях.
Згідно з результатами досліджень такого поєднання, фекалії риб забезпечують 30% поживних речовин, необхідних устрицям, тоді як нез’їдені корми забезпечують додаткові 5,6%. Доступ до цих поживних речовин означав, що вміст м’яса в устрицях було приблизно на 30% більше, ніж м’яса, вирощеного в системі монокультури.
Морське вушко, ламінарія та морський огірок – це ще одна комбінація, яка використовується в затоці Sungo, причому останні два види вирощують у сітках-ліхтарях біля ярусів водоростей. Морські огірки очищають осад з внутрішньої частини сіток, у яких вирощується морське вушко, покращуючи умови вирощування та зменшуючи вплив ферми на навколишнє середовище.
“Ціна на водорості дуже низька. У поєднанні з морськими огірками та вушками дохід фермерів значно зросте,” – пояснює проф. Fang.
І прийняття IMTA принесло екологічні та економічні вигоди, додав він.
“Після 60 років інтенсивної аквакультури в затоці донне середовище лишається здоровим,” – зазначає він.
Збирання врожаю водоростей у затоці Sungo
Нарешті, професор Fang розповів про нову концепцію – “поєднання IMTA у ставку, наземного RAS і соляних ставків” – яка зараз випробовується в провінції Shandong.
У цій системі частина стічних вод із установок RAS, що вирощують рибу, потім направляється в ставки інтенсивної аквакультури креветок, а потім у ставки IMTA, що містять різноманітні види, перед тим, як передавати їх на соляні поля, де спочатку виробляють артемію, а потім сіль.
“Це нова ідея для Китаю. Деякі компанії вже випробували це, але ще не так багато,” – каже проф.Fang.
Під час цього виробничого процесу рівень фосфору та азоту в стічних водах знижується на 31% і 76% відповідно, перш ніж досягти кінцевої стадії, додав він.
За словами професора Fang ‘а, перспективними кандидатами для елементів IMTA цих систем були гаммарус (бокоплав), який міг їсти водорості та слугувати кормом для креветок, і морський огірок, який міг харчуватися детритом.
“У Китаї уряд дуже суворо контролює море та навколишнє середовище. Отже, якщо обсяг поживних речовин стане занадто великим (надлишковим), вашу діяльність з культивування буде зупинено. Отже, таким чином ми продовжуємо використовувати комбінацію різних IMTA,” – висновує він.
by Rob Fletcher
1 червня 2021, at 7:30am
Переклад зроблено фахівцями бюджетної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”
Посилання на оригінал: https://thefishsite.com/articles/lessons-from-china-the-future-of-imta
