13 вересня 2022 року у польському місті Гданськ відбувся регіональний семінар, присвячений інноваціям у технологіях рибопереробного сектору та їхньому впливу на нові ринки. Організатором семінару виступила міжнародна організація EUROFISH[1] у співпраці з Міністерством сільського господарства та сільського розвитку Республіки Польща, Польською асоціацією переробників риби та Національним дослідницьким інститутом морського рибальства (MIR).
Участь у роботі семінару прийняли майже сорок представників рибогосподарської науки і бізнесу з різних країн Європи і США та запрошені спікери від FAO UN і INFOFISH. Від України участь в роботі семінару взяв Василь Коваленко, доцент кафедри аквакультури НУБіП України.
В рамках семінару відбулися презентації міжнародних експертів із технологій переробки риби та ринкових можливостей для рибних продуктів.
У привітальній промові на відкритті семінару Пьотр Словік, начальник відділу ринків Департаменту рибальства Міністерства морського господарства та внутрішнього судноплавства Республіки Польща (фото 1), відзначив, що проблеми, які мають бути розглянуті на семінарі, є актуальними для галузі переробки морепродуктів у країнах Балтії, враховуючи величезну додану вартість переробки, яка здійснюється в регіоні. Тільки в Польщі це приблизно 3 мільярди євро на рік.
Фото 1. Вітальне слово учасникам семінару від Пьотра Словіка (Міністерство сільського господарства та сільського розвитку Республіки Польща)
Першу доповідь на семінарі на тему «Індустрія морепродуктів – виклики та можливості у зв’язку з розвитком технологій» зробив Магнус Фосгейм, представник ісландської компанії «MAREL», розробника інноваційної продукції для сфери харчового виробництва (фото 2).
Фото 2. Виступ на семінарі Магнуса Фосхейма (компанія «MAREL», Ісландія)
Він зазначив, що за прогнозами науковців, у 2050 році населення планети досягне 10 млрд. осіб, і вже сьогодні треба перейматися питанням: «Чи буде їжа для кожного з них?» Вирішити проблему голоду у планетарному масштабі можуть інноваційні розробки у всіх сферах матеріального виробництва. З початку 2000-х років у цивілізованому світі відбувається четверта промислова революція: на виробництві переходять від використання електроніки і ІТ у керованих людьми машинах і механізмах до багатофункціональних роботизованих систем із штучним інтелектом та сенсорними пристроями, які працюють за принципом «побачив – проаналізував і прийняв рішення – виконав». Драйверами процесу роботизації у сфері переробки морепродуктів є наступні фактори: дефіцит робочої сили; монотонна фізична робота з важкими умовами праці (підвищена вологість і низька температура у виробничих приміщеннях); харчова безпека в процесі виробництва продукції; потреба збільшення продуктивності праці.
Провідні компанії світу у різних сферах матеріального виробництва вкладають, в середньому, від 6 до 8 % прибутку в інновації. В США і країнах ЄС цей показник досягає 20 %. Свідченням того, що роботизація є світовим трендом, є динамічне зростання кількості роботизованих систем на виробництві. Так, у 2019 році в експлуатації знаходилося 2,3 млн. од. промислових роботів, а у 2030 році очікується, що їхня кількість зросте до 20 млн. одиниць.
Значну частину доповіді Магнус Фосхейм присвятив описанню переваг, які дає використання промислових роботів у сфері переробки морепродуктів і навів приклади застосування інноваційних розробок компанії «MAREL» на виробництві. Свою доповідь від завершив фразою Пітера Друкера, всесвітньо відомого фахівця у сфері менеджменту, чиї роботи передбачили появу інформаційного суспільства: «Найкращий шлях прогнозувати майбутнє – це створити його».
Доповідь Гонсало Кампоса, менеджера з маркетингу американської компанії «CRYOVAC», яка спеціалізується на випуску машин та матеріалів для упакування харчових продуктів, була присвячена проблемам забезпечення ефективного пакування морепродуктів з доданою вартістю (фото 3).
Фото 3. Виступає Гонсало Кампос, менеджер з маркетингу компанії «CRYOVAC» (США)
На початку своєї доповіді Гонсало Кампос відзначив зростання попиту споживачів на продукти з подовженим строком зберігання. Він визначив основні тренди, які є сьогодні у сфері упакування харчових продуктів. До них, зокрема, відносяться: підвищення екологічності упаковки за рахунок використання нешкідливих або малошкідливих матеріалів (картону, алюмінію, дерева); зменшення кількості пластику в упаковці з використанням сучасних надтонких низькомолекулярних мономерів (LDPE 4), які можна переробляти, а не просто утилізувати.
Доповідач розповів про інноваційний метод НРР (High Pressure Processing) для консервування харчових продуктів без використання температурного впливу. Обробка продуктів водою з високим ізостатичним тиском у 600 МПА (близько 6 тонн на см2) за температури 5-20 0С гарантовано знищує мікроорганізми, гарантує харчову безпеку і зберігає органолептичні та поживні властивості свіжих продуктів. Спікер розповів про переваги вакуумної упаковки харчових продуктів перед блістерною, завдяки чому об’єм продукту з упаковкою зменшується на 30-40 %. Використання для вакуумного упакування надтонкої, але достатньо міцної термоусадкової плівки ЕСО BDF (Barrier Display Film), придатної для вторинної переробки, зменшує витрати пластику на 90 % у порівнянні з традиційним пакувальним матеріалом.
Гонсало Кампос також презентував ряд інноваційних рішень щодо заміни матеріалів для різних частин упаковки продуктів харчування, від основи до покриття, які дають значну економію матеріалів і, загалом, зменшують вуглецевий слід від технологій упакування харчової продукції.
Анна Дембіцка, директор відділення у Польщі та Центральній Європі міжнародної неприбуткової організації «Морська опікунська рада» або МSC (Marine Stewardship Council), ознайомила учасників семінару з принципами і існуючими програмами сертифікації у секторі морепродуктів (фото 4).
Фото 4. Виступ на семінарі Анни Дембіцки, директора регіонального відділення Marine Stewardship Council
Свій виступ Анна Дембіцка розпочала з аналізу реакції населення європейських країн на глобальні виклики цивілізації, такі як кліматичні зміни, пандемії, війна, голод, інфляція, безробіття. На думку дослідників, найбільше занепокоєння у людей викликають забруднення водойм планети, потепління клімату і пов’язаний з цим підйом рівня Світового океану, руйнування морських екосистем. Спостерігається зростання попиту на інформаційне забезпечення продуктів харчування, підтвердження їхньої безпечності та походження. Майже 75 % опитаних хочуть купляти харчові продукти відомих марок від виробників, які дотримуються принципів екологізації виробництва. Сертифікація виробництва продуктів харчування, в тому числі морепродуктів, надає покупцям всю необхідну інформацію, яка підтверджує якість продукції та її легальне походження, допомагає виробникам у продажу їх продукції на ринках. Найбільш популярною серед виробників морепродуктів є британська система сертифікації BRS Food (British Retail Consortium). Дещо менш популярною, із обмеженим переліком продуктів, які піддаються сертифікації, є IFC Food (International Featured Standards).
Анна Дембіцка презентувала принципи відповідального і стійкого рибальства, розроблені Marine Stewardship Council, та покрокові дії виробників для отримання сертифікатів МSC ecolabel (для продукції морського промислу) та ASC label (для продукції аквакультури). Вона відмітила, що число отриманих сертифікатів Marine Stewardship Council протягом останніх 20-ти років перевищило 5,5 тисяч і продовжує збільшуватися.
Доповідь Марека Жабчиньски, представника польської компанії Xinox Robotics, була присвячена проблемі використання передових технологій для харчової промисловості (фото 5).
Фото 5. Марек Жабчиньски, представник компанії Xinox Robotics (Республіка Польща)
У своїй доповіді Марек Жабчиньски проаналізував сучасний стан використання промислових роботів на підприємствах ряду країн Центральної та Східної Європи. Серед цих країн найменша кількість роботів, з розрахунку на 10 тисяч працівників, у Польщі – 42, найбільша у Німеччині – 371. Серед основних причин, які обумовлюють потребу роботизації виробництва харчових продуктів, є важкі умови праці, наслідки демографічної кризи та низька професійна активність сучасного молодого покоління, яке не хоче працювати фізично, натомість воліє користуватися останніми досягненнями науки і техніки у всіх сферах суспільного життя. Марек Жабчиньски також продемонстрував економічні переваги від впровадження промислових роботів у процес переробки морепродуктів.
Тоні Бартулін, менеджер проектів EUROFISH, виступив із доповіддю про цільове дослідження «Онлайн продажі продукції рибальства та аквакультури» в рамках проекту EUMOFA[2] (фото 6).
Фото 6. Виступ на семінарі Тоні Бартуліна, представника EUROFISH.
У своїй доповіді Тоні Бартулін назвав сучасні механізми здійснення онлайн продажів продукції та інформаційні канали для споживачів морепродуктів. Серед останніх користуються популярністю власні Інтернет-сайти виробників продукції, сайти міжнародних трейдерів або ритейлерів та онлайн-платформи, інтерес до яких стрімко зріс під час пандемії COVID-19. Він навів приклади успішного функціонування механізмів онлайн-продажів морепродуктів, звернув увагу на переваги, які отримує виробник продукції від прямого контакту з її споживачами. Це можливість контролю продажу на всіх етапах, збільшення обсягів продажу продукції та зростання прибутку через виключення з механізму посередників (оптових трейдерів та ритейлерів). Для споживачів беззаперечними перевагами онлайн-купівлі продуктів від виробника є нижча ціна та можливість отримати якісний товар без тривалого його зберігання. Доповідач також не обійшов викликів, які стоять перед виробниками при здійсненні роздрібних онлайн-продажів продукції: зростання витрат на упакування та транспортування товарів до споживача, актив рекламна кампанія, потреба створення клієнтської бази.
Привернула увагу слухачів доповідь Ярека Зелінськи, представника Польської асоціації виробників рибної продукції, у якій він запропонував варіанти рішення проблеми наростаючого дефіциту аляскського минтаю на рибних ринках Європи під час кризи (фото 7).
Фото 7. Ярек Зелінськи, представник Польської асоціації виробників рибної продукції, з доповіддю про пошуки альтернатив аляскському минтаю
Аляскський минтай є одним із семи ключових об’єктів морського промислу, другим після тріски за обсягами для імпорту споживання у країнах ЄС. У 2021 році ці країни імпортували понад 808 тис. т аляскського минтаю, переважно у вигляді замороженого філе (94 % від загального обсягу імпорту). Основними імпортерами цієї риби у Європі є Німеччина, Польща, Франція і Нідерланди. Основними експортерами цієї риби є США (35 %), Китай (35 %) і РФ (25 %). При цьому важливо знати, що понад 95 % минтаю, імпортованого з Китаю, мають російське походження. Повна залежність країн ЄС від третіх країн – постачальників аляскського минтаю в умовах зниження обсягів власного морського промислу, спричиненого, переважно, зменшенням промислових зусиль під час пандемії COVID-19, та скорочення імпорту цієї риби з економічних та політичних причин спонукали до пошуку альтернатив. Ярек Зелінськи припускає, що на період кризи такими рибами можуть стати атлантичний лосось, який і без цього має найбільший рівень споживання в країнах ЄС, тихоокеанська тріска, п’ять видів тихоокеанських камбал, тихоокеанський кам’яний окунь і мерлуза.
Питанням маркування рибних продуктів була присвячена доповідь Ольги Жулецки, співробітника відділу економіки рибного господарства польського Національного науково-дослідного інституту морського рибальства (фото 8).
Фото 8. Виступ Ольги Жулецки, науковця Національного науково-дослідного інституту морського рибальства (Республіка Польща)
У своєму виступі Ольга Жулецка надала обґрунтування потреби для виробників у правильному маркуванні харчових продуктів. За даними досліджень, 92 % опитаних споживачів впевнені, що продукти, які вони купують, є безпечними для споживання, і понад 86 % з них довіряють змістові продуктових етикеток. Доповідач ознайомила присутніх з принципами маркування харчових продуктів та навела основні нормативи чинного законодавства ЄС, які регулюють цю діяльність.
З доповіддю на тему «Останні торговельні угоди та нові вимоги щодо преференційного доступу для продуктів рибальства та аквакультури» на семінарі виступив старший спеціаліст з питань рибальства, секретар Підкомітету FAO UN з торгівлі рибою (COFI-FT) Марчіо Кастро де Соуза (фото 9).
Фото 8. Марчіо Кастро де Соуза (FAO UN) на семінарі EUROFISH у польському Гданську 13 вересня 2022 року
Свою доповідь Марчіо Кастро де Соуза розпочав з аналізу останніх даних про обсяги виробництва продукції у рибогосподарському секторі світової економіки. Так, за статистичною інформацією FAO UN, у 2020 році було отримано 177,8 млн. т продукції тваринних гідробіонтів (90,3 млн. т – промисел, 87,5 млн. т – аквакультура) і 36 млн. т водяних рослин. Частка продукції тваринних організмів, отриманої методами аквакультури, склала 49,2 %, а у рослинному – понад 90 %.
Протягом останніх 50-ти років спостерігається тенденція до збільшення числа видів промислових гідробіонтів, природні ресурси яких виснажуються внаслідок надмірного вилову. Частка таких видів у загальному числі промислових гідробіонтів зросла з 12 % у 1974 р. до 36 % у 2020 р. І, навпаки, частка видів, промислові запаси яких недостатньо повно використовуються, знизилася з 40 до 10 %.
Науковці прогнозують: за умов збереження існуючих тенденцій у рибогосподарському секторі, до 2030 року обсяги продукції аквакультури тваринних гідробіонтів досягнуть 105-107 млн. т в той час, як обсяги промислу зростуть незначно, до 93-95 млн. т на рік.
Марчіо Кастро де Соуза у своїй доповіді навів цифри, які продемонстрували унікальну важливість рибогосподарського сектору для забезпечення населення планети продуктами харчування, а інших галузей промисловості – сировиною. Так, у 2020 році частка рибної продукції на міжнародних ринках у вартісному вираженні досягла 49 %, частка молочно-м’ясних продуктів великої рогатої худоби – 19 %, продукції свинарства – 18 %, птахівництва – 11 %. 37 % всієї рибної продукції іде на експорт, загальна вартість якого склала 151 млрд. доларів США.
Десятка країн, основних експортерів морепродуктів, виглядає так (цифри біля назви країни означають частку її експорту у загальній вартості продукції світового експорту, %): Китай – 12, Норвегія – 8, В’єтнам – 5, Чилі, Індія, Тайланд та Нідерланди – по 4, Еквадор, Канада і РФ – по 3. Десятка країн-імпортерів має такий склад (цифри – частка продукції імпорту країни у загальній вартості продукції світового імпорту, %): США – 15, Китай – 10, Японія – 8, Іспанія і Франція – по 5, Італія і Німеччина – по 4, Південна Корея, Швеція і Нідерланди – по 3. Як видно, у числі як найбільших експортерів, так і імпортерів присутні Китай і Нідерланди. Імовірним поясненням цього є те, що ці країни закупляють у великих обсягах сировину для переробки, а на експорт постачають вже товари із доданою вартістю.
Структура експорту тваринних гідробіонтів за вартісним показником у 2020 році мала такий вигляд: риби (67 %), ракоподібні (23 %), молюски та інші безхребетні (10 %).
У доповіді Марчіо Кастро де Соуза значну увагу приділив роботі ринкових механізмів, створенню умов для заохочення експортерів до постачання продуктів на внутрішні ринки країн, зокрема, таких як преференційні тарифи (із можливістю зниження розміру імпортного мита до 0 %) у формі односторонніх поступок розвинених країн країнам, які розвиваються, для підтримки їхніх економік, або узгоджених за домовленістю обох сторін торгового договору.
Доповідач інформував учасників семінару про те, що для підтримання порядку на міжнародних рибних ринках існують чіткі правила і певні обмеження у класифікації ринкових товарів. Всі товари рознесено за групами, залежно від виду водного організму та способу його переробки.
Наприкінці своєї доповіді Марчіо Кастро де Соуза представив до уваги присутнім Інтернет-сайт GLOBEFISH Resources, який є основним джерелом інформації щодо виробництва продукції у рибогосподарському секторі та продажів риби і інших морепродуктів на ринках світу.
Із великим інтересом члени семінару заслухали доповідь на тему «Вимоги та можливості для експорту на азіатські ринки», з якою виступила Ширлін Марія Антонісамі, директор INFOFISH[3] (фото 10).
Фото 10. Виступ на семінарі Ширлін Марії Антонісамі, директора INFOFISH (Малайзія)
На початку доповіді Ширлін Марія Антонісамі акцентувала увагу присутніх на глобальних процесах, які відбуваються у сучасному світі, на тому, як вони впливають на бізнес і ринки. Так, є ознаки зменшення негативних наслідків пандемії COVID-19: бізнес поступово повертається до нормального рівня; обсяги продажу на азіатських ринках за два останніх роки зросли з 42 до майже 50 млрд. доларів США. Спостерігається відновлення громадського харчування, активізація туризму, каналів збуту продукції. Констатовано, що пандемія стала каталізатором для різноманітних інновацій у постачанні, продажах, маркетингу та продуктах: очікується, що ця тенденція збережеться. З іншого боку, військова агресія Російської Федерації проти України викликає занепокоєння та невизначеність у всьому світі. Торговельні санкції та бойкоти російської продукції, запроваджені урядами та бізнесом, спонукають до розвитку нових торговельних шляхів.
Азія сьогодні є драйвером світового виробництва продукції рибного промислу і аквакультури. Одночасно азіатський регіон є найбільш населеним (понад три мільярди людей) на планеті та поглинає більше морепродуктів порівняно з будь-яким іншим регіоном світу. Протягом останнього десятиліття внутрішні ринки в країнах Азії значно розвинулися. Застосування методів довготривалого зберігання морепродуктів, удосконалення системи розподілу та маркетингу, ріст мережі супермаркетів сприяли зростанню споживання риби на внутрішніх ринках, у тому числі в місцях, де риба раніше не була популярною. Риба реалізується через оптові ринки, супермаркети, місцеві денні та нічні ринки. Традиційно високий попит існує на живі морепродукти, як місцевого походження, так і імпортовані.
Зростаючий попит на морепродукти у роздрібній торгівлі та громадському харчуванні забирає пропозиції з експортних ринків, в тому числі у сегменті продуктів з високою вартістю: атлантичних лосося і омара, королівського краба, філе тріски і минтаю. Варто відзначити намагання локальних продавців продати всі частини імпортованого лосося (голови, обрізки, шкури, хвости) у роздрібній торгівлі за цінами, привабливими для покупців, порівняно з дорогими філе або стейками.
Відмічено, що зростання цін на рибу не мало негативного впливу на зростання споживання, і що все більше споживачів готові платити високу ціну за продукцію преміум-класу.
Азіатський ринок стає все більш привабливим для експортерів морепродуктів. Так, у 2021 році країни – члени EUROFISH, експортували 12 % своєї продукції на ринки азіатських країн. Основу експортних продуктів складають атлантичний лосось свіжий та філе лосося заморожене, скумбрія заморожена, палтус, тріска, тунець.
Загальними вимогами для експорту продукції на азіатські ринки є дотримання CODEX Alimentarius та наявність довідки про походження та якість продукції. Існує практика періодичних перевірок відповідності продукції декларованим якісним показникам. Для заохочення експортерів до постачання сировини для наступної переробки такі країни, як Китай, Тайланд та Малайзія, встановили нульове імпортне мито. А у Південній Кореї, Сингапурі та Гонконзі експортовані морепродукти взагалі не обкладаються імпортним митом.
Томаш Куліковскі, науковець відділу економіки рибного господарства Національного науково-дослідного інституту морського рибальства (Республіка Польща) представив результати досліджень споживання морепродуктів у країнах Центральної та Східної Європи (фото 11).
Фото 11. Виступ Томаша Куліковски, науковця Національного науково-дослідного інституту морського рибальства (Республіка Польща)
Дослідження мало на меті знайти подібності і відмінності у споживанні морепродуктів між жителями Центральної та Східної Європи та мешканцями країн західної і південної частин європейського континенту. Було встановлено, що, за середньоєвропейського рівня споживання 24 кг морепродуктів на одну людину на рік, у країнах Центральної та Східної Європи цей рівень значно нижчий: Естонія – 16, Литва – 13,9, Польща – 13,1, Латвія – 10,5, Словаччина – 9, Румунія – 8,1, Угорщина – 6,3, Чехія – 6,0 кг.
На підставі аналізу опитувань споживачів у країнах Центральної і Східної Європи дослідники прийшли до висновку, споживачі з Центральної та Східної Європи не є однорідною групою щодо їх відношення до морепродуктів. Однак,було встановлено кілька особливостей, які чітко відрізняють споживачів цього регіону від інших частин ЄС, а саме:
– відносно низьке споживання риби є наслідком харчових звичок, сформованих століттями, низької місцевої пропозиції різноманітної морської риби, низької купівельної спроможності та обмежених форм харчування/кулінарного мистецтва в комуністичний період, як країн бувшого соціалістичного табору;
– висока цінова чутливість при покупці рибних продуктів, яка корелює з низькою купівельною спроможністю і ставленням до риби, як менш цінного продукту в раціоні, порівняно з м’ясом;
– відносно низька чутливість до декларацій щодо впливу способу виробництва продукту на навколишнє середовище;
– вища, ніж в інших частинах Європи, готовність купувати та споживати прісноводну та вирощену рибу (що є похідною від багатовікової традиції розведення коропа в цій частині Європи);
– відносно низька етноцентричність при купівлі рибної продукції, що пов’язано з усвідомленням дрібного місцевого виробництва риби та низькою оцінкою стану навколишнього середовища Балтійського моря.
Спільна риса, яка поєднує споживачів з Центральної та Східної Європи зі споживачами з інших частин ЄС – це надання переваги продуктам, які легко приготувати.
Завершальну доповідь на семінарі зробила Данута Лукашевич, представник польської компанії Lisner, яка входить до складу загальноєвропейського харчового концерну UTM (фото12).
Фото 12. Данута Лукашевич (Lisner, Польща) із доповіддю на семінарі
У своїй доповіді Данута Лукашевич привернула увагу учасників семінару до проблеми вибору якісних харчових продуктів з використанням маркувань харчової цінності, які останнім часом стали з’являтися на упаковках багатьох продовольчих товарів. Вона детально ознайомила присутніх із принципами оцінювання безпечності і користі продуктів для здоров’я людини на прикладі Nutri-Score –системи маркування харчової цінності, популярної в ряді країн Центральної та Східної Європи. Ця система, на підставі співставлення енергетичної цінності та вмісту поживних речовин, розподіляє продукти за 5-ма категоріями безпечності та корисності, які маркуються п’ятьма літерами латинського алфавіту, від А до Е та відповідними їм кольорами – від темно-зеленого до червоного. Маркування у вигляді графічного зображення наноситься на лицьову сторону етикетки продукту.
Данута Лукашевич надала рекомендації щодо частоти вживання харчових продуктів, залежно від того, того,, до якої категорії безпечності їх було віднесено, та як зменшити шкоду від вживання «нездорової» висококалорійної їжі, комбінуючи її із корисними добавками.
Підсумки семінару підвів Марко Фредеріксен, директор EUROFISH. У заключному слові він подякував учасникам семінару за активну роботу та висловив побажання, щоби нова інформація, яку отримали учасниками семінару, сприяла економічному розвитку їхніх країн, укріпленню міждержавних торговельних взаємовідносин та співробітництва у сфері продовольчої безпеки. Марко Фредеріксен також інформував присутніх, що EUROFISH разом з литовським Міністерством сільського господарства проведуть у Вільнюсі 26-27 жовтня поточного року міжнародну конференцію з рибальства і аквакультури на тему «Можливості у світі, що швидко змінюється» і запросив до участі в ній.
На другий день після семінару його учасники відвідали виставку POLFISH-2022, яка відкрилася у Гданську, де мали можливість ознайомитися із останніми досягненнями у сфері виробництва та переробки морепродуктів.
[1] Інформаційна довідка: EUROFISH – міжнародна організація, яка сприяє розвитку рибогосподарської галузі та аквакультури у Європі. Організація є частиною глобальної мережі FISH INFO NETWORK (FIN), яка координується FAO GLOBEFISH (Рим). Членами організації є 13 країн: Албанія, Болгарія, Данія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Румунія, Туреччина, Хорватія, Естонія та Угорщина.
[2] Інформаційна довідка: EUMOFA (European Market Observatory for fisheries and aquaculture) – інструмент ринкової інформації про сектор рибальства та аквакультури Європейського Союзу. EUMOFA забезпечує моніторинг обсягів, вартості та цін на продукцію рибальства та аквакультури, від першого продажу до роздрібної стадії, включаючи імпорт та експорт. Дані збираються з країн ЄС, Ісландії, Норвегії, Сполученого Королівства і оновлюються щодня.
[3] Інформаційна довідка: INFOFISH – міжнародна організація, що надає маркетингову інформацію та технічні консультаційні послуги рибній промисловості Азіатсько-Тихоокеанського регіону та за його межами, ыз штаб-квартирою у Куала-Лумпур, Малайзія. Членами INFOFISH є 12 країн: Бангладеш, Камбоджа, Фіджі, Іран, Малайзія, Мальдіви, Пакистан, Папуа-Нова Гвінея, Філіппіни, Соломонові Острови, Шрі-Ланка та Таїланд.
