Серед хаосу, створеного вторгненням Росії в Україну, невеликі компанії, що постачають ключові продукти харчування, страждають з усіх боків. Це стосується і українських імпортерів морепродуктів. Від пошкодженої або зруйнованої транспортної інфраструктури до блокувань конвертації валюти для оплати постачальникам, від доставки прямо з причалів рибальськихс суден до вантажівок, які перевозять продукцію через кілька країн, – постачальники риби, які імпортують рибу, страждають, але витримують шторм війни. Це перша з серії статей в Eurofish Magazine, присвячених морському бізнесу в Україні та тому, як він працює і виживає під час війни.
Українська асоціація імпортерів риби та морепродуктів (UIFSA) — галузева група, що складається з 25 компаній, на які разом припадає половина всього імпорту риби та морепродуктів в Україну та близько чверті компаній-імпортерів морепродуктів, що працюють на ринку країни. UIFSA є членом-засновником Української Ділової Ради, що включає понад 100 торговельних асоціацій у багатьох секторах товарів і послуг, для інформування політиків і надання керівних порад компаніям-членам. Eurofish поспілкувався з Дмитром Загуменним, головою UIFSA, про ситуацію з імпортом морепродуктів в Україні, політику та правила, що стосуються компаній-членів, а також наслідки війни Росії.
Імпорт заповнює прогалини від вразливих місцевих поставок
Як і під час Чорнобильської катастрофи, місцевий вилов риби у величезних водосховищах і річках України був заборонений урядом через причини, які не залежать від рибної промисловості. Подібним чином, морське рибальство майже припинилося через припинення діяльності в Чорному та Азовському морях. Єдиний сектор рибальства, який залишається неушкодженим, – це вилов антарктичного криля в антарктичних водах, який, хоча й важливий, здійснюється лише одним українським судном. Таким чином, війна призвела до нестабільності внутрішнього виробництва риби, а імпорт став більш важливим для заповнення прогалини в споживанні.
Цього року виповнюється 10 років, як Дмитро Загуменний очолив UIFSA.
Незважаючи на те, що українці люблять рибу, виробництво історично було невеликим, а імпорт забезпечує більшу частину поставок морепродуктів в країну. Офіційні дані вказують на те, що внутрішнє виробництво (у 2020 році) становило 90 000 тонн, а чистий імпорт склав 415 000 тонн; і ця оцінка виробництва, ймовірно, занизька, оскільки значна частина продукції рибальства та рибництва (можливо, 50 000 тонн) не зареєстрована. Тому додавання офіційного плюс неофіційного внутрішнього виробництва до чистого імпорту дає оцінене загальне споживання 555 мільйонів кг. Після поділу цієї цифри на чисельність населення (37 мільйонів осіб за переписом 2019 року) споживання риби та молюсків на душу населення у 2020 році дорівнює 15 кг, близько 80% з яких було імпортовано.1
Одним із великих завдань для імпортерів морепродуктів є відповідність стандартам якості харчових продуктів ЄС, до яких колись має приєднатися і Україна. Це радше можливість, ніж проблема, тому що якісні морепродукти хороші незалежно від мотивації постачальників, а споживчий попит на високоякісні морепродукти завжди високий. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка набула чинності у вересні 2017 року, сприяла змінам урядових нормативних актів відповідно до стандартів ЄС, і UIFSA разом з іншими галузевими асоціаціями Ділової ради працює з компаніями-членами, щоб відповідати цим стандартам і вирішити будь-які практичні питання. Комунікація з державними органами, особливо у сфері ветеринарії, щодо швидкопсувних морепродуктів, займає 20-30% часу імпортера, і асоціація імпортерів тут неоціненна.
Величезні збої в транспортній логістиці
Війна Росії тривала і до вторгнення в лютому 2022 року. Військова анексія Криму в 2014 році швидко знищила половину або більше рибопромислових потужностей України в Чорному та Азовському морях. У 2013 році внутрішнє виробництво становило близько 250 000 тонн; між 2014–2017 роками виробництво становило 90 000 тонн, а останнім часом – 61 000 тонн. Як наслідок, за останні роки попит на імпорт виріс. Вторгнення 24 лютого негайно вплинуло на імпорт, який різко впав з лютого по березень. Але імпорт швидко почав відновлюватися, збільшуючись щомісяця з квітня по листопад, а наприкінці року трохи знизився. Великі перешкоди, спричинені війною, пов’язані з фізичним транспортуванням імпортних морепродуктів до кордону України. До того, як Чорноморське узбережжя було закрито через війну, 35% від обсягу всього українського імпорту морепродуктів надходило морем, зокрема продукти, призначені для Києва чи районів на схід від столиці. Кораблі з імпортними морепродуктами прибували в порт, і контейнери завантажувались прямо на вантажівки. Зараз кораблі розвантажуються в портах інших країн — здебільшого в Клайпеді (Литва), іноді в Туреччині — і вантажівками вантажі доправляються до українського кордону. На кожному кордоні між державою ЄС і країною, що не входить до ЄС, можуть існувати різні правила та контроль імпорту продуктів, специфікації вантажівок/контейнерів тощо, що ускладнює логістику на відміну від простої зміни способу транспортування за використання українського морського порту. Корабельний контейнер важить 27 тонн, але ЄС встановлює максимальний розмір контейнера вантажівки в 20 тонн, тому контейнери судна повинні бути розвантажені та перепаковані в контейнери меншого розміру. Все це повинно бути документально підтверджено як країною перевантаження, так і Україною, як кінцевим пунктом призначення. До війни судновий контейнер перевантажувався в одному з портів України і далі транспортувався місцевим автотранспортом або стояв на ліцензованому складі, звідки імпортер при потребі забирав продукцію. Крім того, ветеринарна служба для погодження імпорту в Україну вимагає ветеринарних сертифікатів країн, через територію яких проходить вантаж. Тут UIFSA надає величезну допомогу компаніям, вирішуючи різноманітні внутрішні та зовнішні проблеми з документами. Якщо виникає суперечка, яка
1 Середнє споживання в ЄС на душу населення становить 24 кг, але це в еквіваленті живої ваги, тоді як оцінка для України є вагою продукту (включає вагу товарів з товарних груп 0301 -0308 та 1604та 1605) і не може порівнюватися. Якщо припустити перевідний коефіцієнт 0,50, у перерахунку з живої ваги на вагу продукту, українське число становитиме еквівалент живої ваги 30 кг.
є достатньо серйозною для судового розгляду (скажімо, щодо задекларованої митної вартості відправлення), UIFSA надає консультацію. За словами її директора, такі суперечки займають половину часу асоціації,. Війна також вплинула на доступність валюти та вартість для імпортерів морепродуктів. Конвертацію української валюти – гривні – в іноземну заборонили для всіх суб’єктів господарювання, які не займаються «потрібними», «необхідними» товарами. Спочатку уряд не вважав рибу та молюсків «потрібними». Згодом UIFSA успішно працювала з владою, щоб переконати її додати морепродукти до списку «потрібних» продуктів/товарів, переконливо доводячи, наприклад, що рибні консерви є основним продуктом домашнього вжитку, мають низьку вартість і готові до споживання, навіть якщо вимкнеться електрика. Спочатку дозволили рибні консерви, потім заморожену рибу, а до липня 2022 року до цього переліку включили всі продукти. Проте курс гривні різко впав. З 28-30 гривень за євро за кілька місяців до вторгнення Росії вартість валюти впала на третину до 40-41 гривні за євро протягом 2023 року. Зараз валюта відкрита для конвертації, але за гривню можна купити лише частку того, що купувалось раніше. Це вдарило по імпорту, який, відповідно, здорожчав.
Як війна змінила плани галузі
Просування, промоція на ринку було початковим напрямком діяльності UIFSA. До пандемії керівники асоціації та представники компаній об’їздили багато країн, шукаючи можливості для імпорту нових продуктів, які сподобаються українським споживачам. Вони були успішними, тому що, хоча населення України скорочувалося ще до пандемії та війни, як імпорт, так і споживання морепродуктів на душу населення зростали. Експорт риби та морепродуктів також зростав: з 10 500 тонн у 2018 році до 17 000 тонн у 2021 році. У 2022 році експорт впав до 10 000 тонн. Війна, а перед нею пандемія дещо змістили фокус діяльності UIFSA на допомогу з логістикою та взаємодію з державними органами. Стимулювання попиту залишається важливим напрямом діяльності, але рівним пріоритетом стали доставка продукту до українських переробників, роздрібних продавців, інституційних продавців і кінцевого споживача.
Пошарпаний, але стійкий сектор імпорту все ще годує Україну
Українські імпортери морепродуктів залишаються в бізнесі, незважаючи на війну та пандемію, тому що компаніями керують винахідливі менеджери та тому, що їм допомагає спеціальна галузева асоціація.
Зіштовхнувшись із валютними обмеженнями, заборонами на поставки морськими суднами з-за кордону, новими правилами та нормами, галузь працює над цими викликами. Імпорт знову зростає, насичуючи Україну рибою та морепродуктами з усього світу
