Автор оригіналу: Дорадча рада з аквакультури (AAC). Джерело: Рекомендації AAC щодо перспектив розвитку аквакультури до 2040 року (вересень 2025 року). Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично–технологічний центр з аквакультури”.
Європейська аквакультура опинилася перед серйозним викликом: попри зростаючий попит на сталі продукти харчування, власне виробництво в ЄС стагнує, а залежність від імпорту сягає критичних масштабів. Дорадча рада з аквакультури (AAC) виступила з жорсткою вимогою до Європейської Комісії створити самостійну концепцію розвитку галузі до 2040 року, відокремивши її від традиційної політики рибальства.
Аквакультура — це фермерство, а не мисливство
Історично в ЄС існують потужні Спільна сільськогосподарська та Спільна рибогосподарська політики, проте окремої політики для вирощування гідробіонтів досі немає. Дорадча рада категорично не підтримує наміри Єврокомісії сформувати об’єднану “спільну концепцію рибальства та аквакультури”.
Фундаментальна відмінність полягає в тому, що рибальство — це мисливська діяльність, яка базується на вилученні диких ресурсів, тоді як аквакультура є первинним сектором виробництва продуктів харчування, тобто класичним фермерством. Управління аквакультурою як звичайним “додатком” до політики рибальства гальмує сталий розвиток сектору та позбавляє його необхідного політичного пріоритету.
Стагнація виробництва та імпортозалежність Європи
Незважаючи на глобальне зростання попиту на водну їжу, чинна нормативна база ЄС не змогла розкрити потенціал європейських виробників, і з 2000 року обсяги вирощування залишаються незмінними. Статистика ринку демонструє глибокий дисбаланс:
- У 2022 році країни ЄС імпортували 2,2 млн тонн продуктів аквакультури, тоді як власне виробництво склало лише 1,1 млн тонн.
- Торговельний дефіцит Євросоюзу щодо водних продуктів харчування у 2023 році сягнув колосальних 22 мільярдів євро.
- Збільшення європейського виробництва лише на 75 000 тонн щороку дало б змогу скоротити залежність від імпорту на 50%, що є критично важливим для продовольчої автономії Союзу.
Подвійні стандарти та бар‘єри для бізнесу
Стрімкому розвитку галузі перешкоджає складна бюрократія, зокрема проблеми з доступом до простору та води, що затримують інвестиції та модернізацію ферм. Водночас європейські фермери стикаються з нерівною конкуренцією з боку дешевого імпорту. Ця продукція часто вирощується за значно нижчими екологічними та соціальними стандартами, без належного дотримання правил добробуту тварин. Згідно з опитуваннями, понад 80% європейців вимагають, щоб імпорт тваринницької продукції відповідав тим самим суворим стандартам, що діють всередині ЄС.
Стратегічні кроки для трансформації сектору
Для подолання кризи та реалізації амбітної “Візії 2040” експерти AAC пропонують Єврокомісії вжити низку невідкладних заходів:
- Інституційні зміни: Створити окремий підрозділ з питань політики в галузі аквакультури в рамках Генерального директорату з морських справ та рибальства (DG MARE) із відповідним збільшенням фінансування та штату.
- Жорсткі цілі: Запровадити обов’язкові, кількісно визначені цілі щодо постачання на ринок ЄС продуктів сталої аквакультури.
- Захист ринку: Оновити законодавство так, щоб імпортована продукція повністю відповідала європейським вимогам щодо охорони довкілля та добробуту гідробіонтів.
- Зміна торговельних угод: Надавати преференційний доступ до ринку ЄС (через угоди про вільну торгівлю) лише тим продуктам, які відповідають соціальним, екологічним та ветеринарним стандартам Союзу.
Висновок: Значення нової політики ЄС для аквакультури України
Вектор на жорстку стандартизацію та захист внутрішнього ринку ЄС, описаний у європейській “Візії 2040”, має стратегічне значення для українського сектору аквакультури. Оскільки Європа планує вимагати від імпортерів безкомпромісного дотримання своїх екологічних норм та стандартів добробуту тварин, українським виробникам необхідно вже зараз адаптувати свої технологічні та управлінські процеси.
Для вітчизняних підприємств, які інвестують у сучасні рециркуляційні аквакультурні системи (РАС) та вирощують цінні види гідробіонтів, це відкриває унікальне вікно експортних можливостей. Якщо українська продукція офіційно відповідатиме новим, жорстким критеріям ЄС щодо сталого розвитку, вітчизняний бізнес зможе заповнити нішу якісної та безпечної водної їжі, успішно конкуруючи з імпортом із третіх країн. Інтеграція європейських стандартів якості безпосередньо в українське виробництво стане головним фундаментом для виходу на ринки Євросоюзу та розбудови високомаржинальної економіки на найближчі десятиліття.
Посилання на файл статті:
https://bumtca.com.ua/wp-content/uploads/8-AAC-Recommendation-for-a-Vision-for-Aquaculture-in-2040.pdf
