Автор оригіналу: Європейська дорадча комісія з рибальства та аквакультури у внутрішніх водоймах (EIFAAC) / ФАО. Джерело: Основи Європейського плану управління популяцією великого баклана (2025). Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Відновлення популяції великого баклана в Європі стало одним із найуспішніших природоохоронних проєктів, проте нині воно перетворилося на масштабну соціально-економічну та екологічну кризу. Зростання чисельності цих птахів завдає значної шкоди аквакультурі та дикому водному біорізноманіттю, що вимагає негайного переходу від локальних спроб захисту до скоординованого загальноєвропейського плану управління.
Масштаби проблеми
Завдяки захисту в рамках Директиви ЄС про птахів з 1980-х років популяція великого баклана стрімко зросла і наразі перевищує 2 мільйони особин, які проводять більшу частину часу в європейських водах. Оскільки один птах щодня споживає в середньому 500 грамів риби, загальне річне споживання популяції сягає близько 365 000 тонн, вартість якої перевищує 1 мільярд євро. Такий апетит створює колосальний тиск як на комерційне вирощування гідробіонтів, так і на дикі екосистеми.
Серйозні наслідки для галузі
Хижацтво бакланів ставить під загрозу саме існування прісноводної ставкової аквакультури та рекреаційного рибальства. Згідно з дослідженнями, щорічні фінансові втрати сягають критичних масштабів:
- Збитки аквакультури: Втрати фермерів, що займаються вирощуванням риби у ставках у Європі, оцінюються у понад 250 мільйонів євро щорічно. Клуби любительської риболовлі додатково втрачають близько 100 мільйонів євро.
- Знищення врожаю: Щорічні втрати рибних запасів у ставках для вирощування коропа та лина в середньому становлять 19%, але в окремих господарствах можуть сягати 70% біомаси.
- Банкрутства та втрата робочих місць: Через неможливість захистити ставки від зграй птахів десятки ферм закрилися, а загальна зайнятість у прісноводній аквакультурі Європи скоротилася на 20% за останні два десятиліття. Нові інвестиції в галузь практично зупинилися через надвисокі ризики.
- Екологічна шкода: Баклани перешкоджають відновленню популяцій цінних та зникаючих видів диких риб (лосося, форелі, вугра, харіуса) і руйнують прибережні лісові екосистеми через токсичне накопичення гуано, яке викликає деградацію ґрунтів.
Чому існуючі методи боротьби є неефективними
Сьогодні фермери та рибалки витрачають значні кошти на захист своїх водних угідь, однак розрізнені локальні заходи не вирішують глобальної проблеми:
- Нелетальні засоби: Використання візуальних та шумових відлякувачів, лазерів чи натягування захисних сіток дає лише тимчасовий ефект. Птахи швидко адаптуються до них або просто перелітають на сусідню, менш захищену ферму. До того ж використання сіток є непомірно дорогим і технічно неможливим для великих ставкових площ або відкритих річок.
- Локальні летальні заходи: Відстріл та змащування яєць олією здійснюються країнами хаотично. Оскільки баклан — мігруючий птах, прогалини в регулюванні в одних країнах (які відмовляються від контролю популяції) перетворюють їх на безпечні “резервуари” для розмноження, що повністю зводить нанівець зусилля сусідніх держав.
- Стратегія порятунку: Європейський план управління (CMP)
- Європейська дорадча комісія з рибальства та аквакультури (EIFAAC) наголошує: жодне окреме втручання не буде ефективним без єдиного плану управління популяцією. Новий рамковий документ пропонує системну зміну підходів:
- Просторове (зональне) управління: Визначення зон, де чисельність бакланів буде активно регулюватися летальними методами для захисту підприємств аквакультури та вразливих популяцій риб. Вони функціонуватимуть паралельно з “виключними зонами охорони”, відведеними для самих птахів.
- Перегляд природоохоронного статусу: Зниження рівня охорони великого баклана в рамках Бернської конвенції та Директиви ЄС про птахів (перенесення до категорії видів, на які дозволено полювання), щоб спростити бюрократичні процедури для оперативного регулювання популяції фермерами.
- Транскордонна координація: Створення централізованої Дорадчої групи (CMAG), яка розроблятиме й узгоджуватиме квоти на регулювання популяції по всьому ареалу її поширення в Європі, запобігаючи неконтрольованій міграції.
- Справедлива компенсація: Розробка уніфікованих, прозорих систем оцінки збитків та створення фондів фінансової компенсації фермерам (із залученням коштів EMFAF та національних бюджетів) за втрачені рибні ресурси.
Висновок: Значення плану управління для глобальних продовольчих систем
Вирішення конфлікту навколо великого баклана давно вийшло за межі простої екологічної дискусії — сьогодні це питання виживання прісноводної аквакультури та базової продовольчої безпеки. Без впровадження жорсткого, науково обґрунтованого та транскордонного плану управління, індустрія інтенсивного вирощування гідробіонтів у відкритих водоймах та ставках приречена на стагнацію та збитки. Європейський досвід переконливо доводить: лише спільні, узгоджені на міжнародному рівні зусилля з регулювання популяції хижаків, підкріплені реальними механізмами фінансової підтримки, здатні гарантувати сталий розвиток аквакультури та збереження природного водного біорізноманіття для майбутніх поколінь.
Повну версію перекладеного плану управління читайте за посиланням:
https://bumtca.com.ua/wp-content/uploads/%D0%9E%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83-%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E-%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B1%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B0_ua.pdf
