Автор оригіналу: Роберт Оутрам (Robert Outram). Джерело: Fish Farmer Magazine (10 квітня 2026 року). Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Наприкінці травня 2026 року Лондон прийняв глобальний форум Blue Food Innovation Summit, який об’єднає інвесторів, розробників технологій та виробників для масштабування “блакитної” економіки. В умовах зростання попиту на кліматично безпечний білок, світова індустрія переосмислює підходи до аквакультури, зміщуючи фокус із преміальних видів на масові, а також активно впроваджуючи штучний інтелект та циркулярні корми.
Зміна споживчих трендів та тиск на ланцюги постачання
Зростання середнього класу в Азії та Африці стимулює стрімкий попит на високоцінні види гідробіонтів, такі як лосось та європейський лаврак. Проте цей тренд створює новий потужний тиск на ланцюги постачання, оскільки збільшує потребу в рибному борошні та інших традиційних кормових інгредієнтах.
Водночас змінюються і самі споживачі. За словами Хосе Антоніо Кампосано (Національна палата аквакультури Еквадору), на світових ринках сходяться три головні вимоги: пошук пісного білка, доступність та зручність. “Блакитні продукти” (водна їжа) ідеально відповідають цим критеріям, легко адаптуючись до будь-якого прийому їжі протягом дня. Щоб задовольнити цей попит, галузь повинна пропонувати зручні формати (наприклад, готові до приготування, контрольовані порції), які легко інтегруються у щоденний раціон.
Відхід від лососецентричності до масових гідробіонтів
Одним із головних інсайтів саміту є необхідність глобальної переоцінки пріоритетних видів для вирощування. Кріс Ніннес, генеральний директор Наглядової ради з аквакультури (ASC), наголошує, що атлантичний лосось історично домінував у галузевих новинах, хоча він становить менше 3% світового обсягу вирощених морепродуктів.
Справжній потенціал для продовольчої безпеки та масштабування лежить у зовсім інших видах:
- Традиційні масові види: Короп, устриці, мідії та раки роблять набагато більший внесок у світове харчування та забезпечують зайнятість у сільській місцевості.
- Макроводорості: Їх вирощування забезпечує величезні обсяги біомаси з мінімальним екологічним слідом та високою харчовою цінністю.
Інноваційні корми як основа екологічної сталості
Корми залишаються найважливішим інструментом для зменшення впливу аквакультури на довкілля та стабілізації витрат підприємств. Галузь активно відходить від вузької зосередженості лише на заміні рибного борошна соєю, переходячи до більш комплексних та вуглецево-свідомих рішень.
Серед головних векторів розвитку інноваційних кормів:
- Циркулярність: Масштабне використання побічних продуктів переробки рибної промисловості для створення повноцінних кормів.
- Новітні інгредієнти: Інтеграція водоростей та інших альтернативних джерел, які допомагають зменшити вуглецевий слід без жодної шкоди для продуктивності та здоров’я гідробіонтів.
Технології та капітал: ШІ та рециркуляційні системи
Технологічний прогрес є ключовим рушієм “Аквакультури 4.0”. У центрі уваги інвесторів та розробників знаходяться штучний інтелект (ШІ), глибоководні морські садки та наземні рециркуляційні аквакультурні системи. Проте, як підкреслюють експерти саміту, технології не можуть працювати ізольовано. Фінансування є вирішальним елементом для перетворення сміливих ідей на практичні, комерційно вигідні інновації, здатні працювати у промислових масштабах.
Висновок
Майбутнє глобальної продовольчої безпеки та стійкості до зміни клімату нерозривно пов’язане з розвитком індустрії “блакитних продуктів”. Як демонструють дискусії напередодні Blue Food Innovation Summit, епоха ізольованих експериментів в аквакультурі завершується — на зміну їй приходить етап масштабної комерціалізації, де наука безпосередньо зустрічається з великим капіталом. Перехід до вирощування масових видів гідробіонтів, впровадження циркулярних кормів з низьким вуглецевим слідом та інтеграція новітніх систем управління (ШІ, РАС) є не просто трендами, а необхідними кроками для виживання галузі. Щоб ця трансформація була успішною, сектор потребує цільових інвестицій, які дадуть змогу перетворити пілотні проєкти на прибуткові, екологічно стійкі ланцюги створення вартості, здатні нагодувати світ.
