Автор: Rob Fletcher
Стаття від: 23 жовтня 2023 року
Компанія Seawater Cubes розробила унікальну RAS, призначену для виробництва майже 8 тонн риби з модулів, виготовлених з чотирьох вантажних контейнерів, і нещодавно перейшла від експериментальної до виробничої фази розвитку.
Зовнішній вигляд установки RAS Seawater Cubes.
Дизайн установки RAS від Seawater Cubes базується на складанні чотирьох вантажних контейнерів для формування комплексу площею 120 квадратних метрів, вартість яких наразі становить 350 000 євро, з експериментальним майданчиком, який дозволить щорічно вирощувати 7,8 тонни риби © Seawater Cubes.
Співзасновниками німецького стартапу стали двоє колишніх інженерів першого в Європі великомасштабного RAS – Meeresfischzucht Völklingen (зараз називається The Infinite Sea Company) – Kai Wagner і Christian Steinbach, а також фахівець з бізнес-адміністрування Carolin Ackermann. Тріо вважало, що вони можуть розробити більш ефективний і доступний варіант проекту RAS, і вони приступили до розробки бізнес-плану, який був достатньо переконливим, щоб отримати 1,5 мільйона євро фінансування від Міністерства економіки Німеччини.
“Ми думали про те, як зробити RAS краще, і розробили ідею децентралізованого, дрібномасштабного підходу до наземного рибництва та створили прототип цієї ідеї”, – згадує Ackermann, яка також є генеральним директором компанії.
«Ми досягли 98-відсоткового показника виживаності завдяки якості води, яку можна підтримувати на оптимальному рівні завдяки поєднанню нашої системи фільтрації та програмного забезпечення, яке ми використовуємо».
Carolin Ackermann, генеральний директор Seawater Cubes
В основі проекту лежить збірка чотирьох вантажних контейнерів, які формують комплекс площею 120 м2, при цьому робота на експериментальному майданчику показує, що кожен такий комплекс з 4-ох контейнерів здатен щорічно виробляти 7,8 тонни риби.
Це вражаючий обсяг для такої крихітної площі.
“Ми досягли 98-відсоткового показника виживаності завдяки якості води, яку можна підтримувати на оптимальному рівні завдяки поєднанню нашої системи фільтрації та програмного забезпечення, яке ми використовуємо. Також допомагає те, що ми підтримуємо щільність посадки нижчу максимальної межі – лаврака (Dicentrarchus labrax), наприклад, ми рекомендуємо зариблювати приблизно на 30% менше, ніж 100 кілограмів на кубічний метр, як пропонується в деяких наукових роботах”, – зазначає Ackermann.
Співзасновники Carolin Ackermann (праворуч) та Christian Steinbach (ліворуч) всередині однієї з виробничих одиниць RAS Seawater Cubes © Seawater Cubes
На відміну від звичайних установок RAS, які зазвичай складаються з низки круглих басейнів, конструкція Seawater Cubes передбачає один L-подібний резервуар для однієї виробничої одиниці. Цей резервуар розділений на три секції, через які кожна група риб проходить у міру свого зростання. За словами Ackermann, протягом дев’яти місяців користувачі зможуть регулярно одержувати продукцію. Впродовж року фермери зможуть виростити рибу до ринкового розміру (тобто 450 г).
Ключовими складовими системи, як пояснює Ackermann, є система біофільтрів, заснована на унікальній технології денітрифікації, яка дозволяє повторно використовувати до 99 відсотків води, а також програмне забезпечення, яке автоматизує переважну більшість виробничих процесів. Обидві системи були розроблені власними силами і допомагають зробити систему широко доступною, навіть для тих, хто не має досвіду в аквакультурі. Компанія також допомагає підготувати користувачів до користування системами, проводячи курси, що включають онлайн-семінари та тижневі практичні заняття на власному експериментальному господарстві компанії.
Хоча наразі курс викладається лише німецькою мовою, Ackermann зазначає, що з наступного року він також буде пропонуватися англійською (відео встановлення однієї з конструкцій Seawater Cubes за посиланням
(https://www.youtube.com/watch?v=hzWMR4dr1YU&t=6s&ab_channel=SEAWATERCubesGmbH).
Що стосується риб, яких можна вирощувати в цих конструкціях, то компанія успішно випробувала вирощувати лаврака (Dicentrarchus labrax) та дораду (Sparus aurata), а також проводить випробування з вирощування червоного горбиля (Sciaenops ocellatus), баррамунді (Lates calcarifer) та помпано (Trachinotus). Незважаючи на акцент на морських видах, їх можна вирощувати далеко від узбережжя завдяки простому додаванню солі до водопровідної води.
“Ми зосереджуємося на вирощуванні морських видів, тому що вони коштують дорожче і споживачі звикли до них”, – пояснює Ackermann.
Вона додає, що вірить у те, що в таких “Морських кубах” можна вирощувати більш якісну продукцію морських видів риб, порівняно з тією рибою, яку вирощують на звичайних рибницьких фермах у садках.
“Ми порівняли з вимогами органічних стандартів і побачили, що органічний лаврак і дорада зараз менш популярні. Хоча правила ЄС передбачають, що риба, вирощена в RAS, наразі не може отримати органічну сертифікацію, ми переконані, що правила зміняться”, – пояснює Ackermann.
Тим часом вона пропонує виробникам, які використовують цю систему, зосередитися на маркетингу місцевого походження своєї риби, оскільки вони, швидше за все, продаватимуть більшу частину своєї риби безпосередньо місцевим споживачам і ресторанам.
Внутрішній вигляд установки RAS Seawater Cubes
На відміну від звичайних установок RAS, які, як правило, складаються з низки круглих басейнів, конструкція Seawater Cubes передбачає один L-подібний резервуар, розділений на три секції, через які кожна група риб проходить у міру свого зростання © Seawater Cubes
Бюджетний варіант
Наразі кожна установка коштує 350 000 євро – це лише незначна частина ціни, за яку будуються навіть невеличкі установки RAS.
“Наш підхід полягає в тому, щоб не робити його великим з самого початку, а починати з малого і збільшувати масштаби, додаючи нові системи після того, як буде перевірено, що вони працюють. Ми не робимо великих проектів, які фінансуються за рахунок інвесторів та часто закінчуються невдачею”, – розмірковує Ackermann.
Вона також зазначає, що для клієнтів з ЄС фінансування таких проектів можливе за рахунок коштів Європейського фонду мореплавства, рибальства та аквакультури (EMFAF). І додає, що Seawater Cubes допомагає своїм клієнтам заповнити необхідні документи для подачі заявки.
«Що стосується витрат на електроенергію, які є джерелом однієї з найбільших витрат і найбільш негативного впливу на навколишнє середовище для багатьох користувачів RAS, Ackermann каже, що кожна установка потребує 60 000 кВт-год на рік для роботи».
Окрім зменшення витрат, Ackermann зауважує, що менша за розміром система допомагає спростити процес отримання дозволів.
“Замовникам [у Німеччині] потрібен дозвіл на будівництво, але не потрібна ліцензія на скидання води, оскільки це лише невелика кількість – близько 500 літрів на день. Це означає, що її можна скидати в муніципальну систему стічних вод, що ми і робимо, а один з наших замовників використовує стічні води на своєму біогазовому заводі. Ми також спостерігаємо великий інтерес з боку потенційних замовників щодо поєднання рибництва з аквапонікою – використання стічних вод для вирощування рослин, стійких до солоної води, таких як солонець (Salicornia L.)”, – пояснює вона.
Що стосується витрат на електроенергію, які є джерелом однієї з найбільших витрат і найбільш негативного впливу на навколишнє середовище для багатьох користувачів RAS, Ackermann каже, що кожна установка потребує 60 000 кВт-год на рік для роботи.
За її словами, цей показник залишається порівняно низьким завдяки автоматизації багатьох систем, що забезпечує високий рівень енергоефективності.
Клієнтка Seawater Cubes Louise Niehues годує перших мальків лаврака
За словами Akermann, для роботи в RAS людині потрібно близько восьми годин на тиждень, в основному це контроль, спостереження за рибами, перегляд даних, прибирання та наповнення годівниць © Seawater Cubes
Незважаючи на значну автоматизацію, система, звісно, вимагає певного людського втручання, але це все одно можна виконувати як додаткову функцію.
“Щоденна робота займає близько восьми годин на тиждень. В основному це контроль, огляд риби, перегляд даних, прибирання, наповнення годівниць. Крім того, потрібен час на обробку риби після вилову. Час на це варіюється, залежно від того, чи риба розбирається, чи, наприклад, філетується, але в середньому це також близько 8 годин на тиждень”, – пояснює Ackermann.
Як результат, компанія просуває це як бізнес, який може працювати поряд з традиційними галузями, і Ackermann вважає, що це ідеальний варіант для наземних фермерів, які прагнуть розширити свій бізнес, відмовившись від основних видів діяльності, таких як птахівництво або свинарство.
Дійсно, один з перших двох клієнтів компанії – підприємство зі свинарства, а другий – нова компанія, створена інженерами, яка має на меті збільшити виробництво продуктів харчування в містах. Обидві компанії придбали свої установки цього року.
Ключові етапи
Окрім продажу перших двох установок та демонстрації ефективного функціонування технології на власній фермі, ключовими етапами стартапу стали збір коштів та перевірка концепції, яка продемонструвала, що власну рибу можна продавати за бажаною ціною в рідному місті Saarbrücken – покупці готові платити 30 євро за кілограм лаврака місцевого виробництва, порівняно з 20 євро за кілограм лаврака з садкового господарства в Середземному морі. Вони також знайшли місцевого партнера, який може інтегрувати необхідну технологію в конструкціях, а також встановити їх на об’єктах своїх клієнтів.
“Оскільки ми дослідники, ми хочемо зосередитися на дослідженнях, а виробництво залишити нашому партнеру. Ми бачимо потенціал для зменшення споживання енергії, покращення якості води та використання штучного інтелекту в наших системах”, – розмірковує Ackermann.
Виклики та цілі, які залишаються
Ackermann цілком задоволена тим, що їхня технологія відповідає поставленим цілям, але впевнена, що її можна вдосконалити в інших сферах бізнесу.
“У нас немає жодних реальних проблем з технологією, але у нас є проблеми в таких сферах, як забезпечення регулярних продажів під час економічної кризи, а також у зв’язку з підвищенням цін на виробництво наших систем за останні два роки. Ми прагнемо вивести технологію зі стану проекту до серйозного виробництва, що допомогло б знизити ціни”, – розмірковує вона.
Годування перших мальків лаврака (~4 г кожен)
Перші два тижні мальки живуть в окремому резервуарі перед тим, як потрапити до басейну © Seawater Cubes
Стартап також прагне залучити додаткові 3 мільйони євро, щоб допомогти досягти цього, а також розширити команду, яка наразі складається з 12 осіб.
“Ми потребуємо додаткової підтримки, головним чином у сфері продажів, але також і в обслуговуванні – нам доводиться докладати багато зусиль для обслуговування наших клієнтів, оскільки ми не лише надаємо технічні послуги після продажу “Морських кубиків”, але й постачаємо нашим клієнтам необхідні витратні матеріали – наприклад, мальків, корми та запасні частини, – які їм потрібні. Ми також допомагаємо їм налагодити власний збут риби”, – пояснює Ackermann.
“Необхідно допомагати тим клієнтам, які є новачками в аквакультурі. А також важливо уникнути того, що сталося з багатьма фермами RAS у Німеччині, які збанкрутували через те, що постачальники встановили системи, а потім залишили виробників наодинці. Ми намагаємося робити все по-іншому”, – додає вона.
«Протягом п’яти років ми хочемо мати клієнтів по всій Європі. З точки зору технологій, ми хочемо бути максимально енерго- та ресурсоефективними»
Carolin Ackermann, CEO Seawater Cubes
Як розмірковує Ackermann, чим успішнішими будуть їхні клієнти, тим краще це слугуватиме планам стартапу щодо розширення.
“Протягом п’яти років ми хочемо мати клієнтів по всій Європі. З точки зору технологій, ми хочемо бути максимально енерго- та ресурсоефективними. Ми також прагнемо побудувати весь ланцюжок створення вартості навколо системи і запустити інтернет-магазин, де люди, які купили наші куби, зможуть придбати все необхідне, наприклад, запасні частини”, – підсумовує вона.
Посилання на оригінал статті: The tiny RAS with massive impact potential
