Джерело: Eurofish Magazine 4 2026. Переклад та адаптація виконані фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Нова наземна рибна ферма Alicante Aquaculture запустила промислове виробництво великого жовтохвоста (Seriola dumerili) за технологією рециркуляційної системи аквакультури (УЗВ). Цей цінний вид риби добре відомий шеф-кухарям світу, але досі його переважно виловлювали в дикій природі. Компанія, яка є першою фермою материнської структури Global Aquaculture, побудувала свій об’єкт безпосередньо в порту Аліканте (Іспанія). Свою продукцію бренд випускає під маркою “Seriola Ibérica”, позиціонуючи її за якістю, вмістом жиру та кулінарною гнучкістю десь посередині між атлантичним лососем та блакитним тунцем. Орієнтуючись на преміальний сегмент, компанія націлена не на полиці звичайних супермаркетів, а на ресторани високої кухні, які шукають свіжу рибу з унікальною текстурою для суші та страв середземноморської кухні.
Регуляторний вибір та ринкові переваги
Як пояснює головний операційний директор Global Aquaculture Елой Месегер Ернандес (Eloy Meseguer Hernández), рішення зосередитися на вирощуванні саме великого жовтохвоста (Seriola dumerili), а не жовтохвостої лакедри (Seriola lalandi), було продиктоване як суворим екологічним регулюванням, так і запитами ринку. Великий жовтохвіст є корінним видом для середземноморських вод Іспанії. Натомість вирощування лакедри, яка не є місцевим видом, вимагало б отримання значної кількості додаткових державних дозволів. Крім того, масштабні маркетингові дослідження в Азії, США, Європі та на Близькому Сході підтвердили споживчу перевагу саме великого жовтохвоста, відомого в Японії як “канпачі” (тоді як лакедра асоціюється з “хамачі”).
Історично в Іспанії вирощують лаврака, дорадо, камбалу, морського язика та тунця, а вирощування великого жовтохвоста в садках Середземного моря (Греція, Туреччина, Іспанія) залишалося незначним за обсягами. Садкові фермери постійно стикаються з проблемою зимового зниження температури води нижче 18°C та атаками паразитів. Перенесення вирощування на суходіл дало змогу Alicante Aquaculture повністю контролювати температуру, якість води, хвороби та біозахист.
Технологічне диво: концепція концентричних кілець
УЗВ-комплекс площею близько 7200 квадратних метрів у порту Аліканте обійшовся інвесторам у 15 мільйонів євро. Початкова потужність ферми становить 600 тонн риби на рік (із запланованим розширенням до 900 тонн). Об’єкт містить чотири великі круглі резервуари загальним об’ємом води 6500 кубічних метрів, розраховані на утримання до 200 000 особин.
Проте головною технологічною інновацією є унікальне просторове планування басейнів: вони спроєктовані не як окремі місткості, а як серія концентричних кілець, з’єднаних між собою системою воріт:
- Старт: Мальки наважкою близько 10 г зариблюються у перше (найменше) кільце.
- Другий етап: Через три місяці, коли риба досягає ваги близько 200 г, ворота відкриваються і вся партія переміщується до другого кільця.
- Третій та четвертий етапи: Процес повторюється при досягненні ваги 600–700 г, а потім 1–1,5 кг.
- Фініш: У зовнішньому кільці риба виростає до товарного ринкового розміру — близько 3 кг, що займає приблизно один рік.
Такий концентричний дизайн дає можливість зариблювати нових мальків у перше кільце одразу після звільнення місця, забезпечуючи фермі чотири робочі партії на рік та стабільний збір 150 тонн свіжої риби кожні три місяці.
Компроміси інженерного дизайну: простір проти гнучкості
Будь-яке аквакультурне рішення — це компроміс. Описана кільцева конструкція ідеально оптимізує простір: кожен етап росту риби за розміром точно відповідає її біомасі. У традиційних окремих басейнах значна частина простору витрачається марно протягом більшої частини циклу, оскільки резервуари будуються з розрахунком на максимальну кінцеву біомасу риби.
Водночас концентрична конструкція суттєво обмежує гнучкість управління. Риба росте нерівномірно, а ринковий попит може диктувати потребу в більших розмірах. Якщо третє кільце готове до зміщення, четверте (зовнішнє) обов’язково має бути порожнім. Це створює труднощі, якщо клієнти просять велику рибу вагою 5–6 кг, яка є більш прибутковою, але вимагає додаткового часу та окремого простору. Через це Alicante Aquaculture вже шукає додаткові ділянки в порту для побудови окремих великих басейнів під велику рибу.
Енергоефективність та екологічна стійкість
Енергоспоживання є головним викликом для будь-якої наземної ферми, адже опалення, охолодження, аерація та фільтрація потребують колосальних ресурсів. Взимку температура морської води в Аліканте падає до 16°C, і система підігріває її до оптимальних 22°C; влітку ж, коли море нагрівається до 26–28°C, вода охолоджується. Стабільність температури захищає рибу від сезонного уповільнення росту та паразитів.
Для вирішення енергетичного питання Alicante Aquaculture вкрила дах ферми сонячними панелями, які забезпечують від 55% до 60% усіх потреб підприємства в електроенергії. Екологічний профіль ферми є дуже високим:
- Більше 90% води використовується повторно завдяки постійній рециркуляції, а щодобове оновлення (скидання) становить лише близько 5%.
- Перед скиданням вода проходить відстійник, де осад (тверді відходи) вилучається та передається сторонній компанії для використання як добрива.
- Повністю виключені ризики втечі риби або транскордонної передачі паразитів до дикої природи.
Здоров’я риби та високі технології
У закритих системах УЗВ використання антибіотиків чи агресивних хімікатів є надзвичайно небезпечним, оскільки вони можуть моментально знищити корисні бактерії у біофільтрі. Тому профілактика є основою роботи. Компанія суворо контролює течію, світло, щільність посадки та кисень, намагаючись створити для активного великого жовтохвоста справжній “маленький шматочок моря”.
Спільно з Університетом Мурсії та Університетом Копенгагена компанія проводить дослідження показників добробуту цього виду. Alicante Aquaculture активно впроваджує штучний інтелект та автоматизацію. Наразі розробляються системи автоматичного підрахунку та контролю риби під час її переміщення через ворота кілець, а також ШІ-моніторинг бактеріального фону у воді, слизу риби та на стінках басейнів. Оскільки будь-який збій насоса чи падіння кисню в УЗВ загрожує катастрофою для всієї популяції, на фермі працюватиме близько 20 осіб, зокрема й цілодобовий персонал для швидкого реагування.
Бюрократичний тиск ЄС
Шлях до комерційного старту виявився надзвичайно довгим: компанія витратила близько шести років лише на отримання ліцензій та погоджень, незважаючи на повну підтримку з боку муніципальної, регіональної та європейської влади (зокрема фінансові субсидії від фонду EMFAF). Бюрократична затягнутість є головною перешкодою для інвесторів. Наприклад, компанію змусили проходити тривалі археологічні перевірки на намивних землях порту, яким немає навіть десяти років. Така зарегульованість є основною причиною стагнації всього сектору аквакультури в Європейському Союзі.
Комерційна стратегія та вертикальна інтеграція
Перша партія мальків надійшла на ферму з розплідника на півдні Іспанії, проте Alicante Aquaculture планує побудувати власний інкубатор. Повна вертикальна інтеграція (контроль маточного стада, ікри та малька) допоможе зняти залежність від сторонніх постачальників, гарантуючи стабільність та біобезпеку.
Головними ринками збуту Seriola Ibérica визначено Іспанію, Італію, Францію, Близький Схід, США та Японію. Риба продаватиметься свіжою та цілою безпосередньо ресторанам, оминаючи супермаркети, які могли б збити преміальну ціну. На вимогу окремих клієнтів риба може поставлятися розібраною або забитою за традиційним японським методом ікедзіме (миттєве введення шипа в мозок для збереження еталонної якості м’яса).
