За матеріалом Fish Focus «Breeding leaner salmon could pay off for the industry», 18 вересня 2026 року. Переклад і редакційна адаптація — ДУ «Методично-технологічний центр з аквакультури».
Дослідження Nofima показало можливість підвищувати кормову ефективність лосося через селекцію риб, які швидко ростуть і накопичують менше жиру. Науковці зіставили показники споживання корму, приросту та складу тіла з генетичними даними й оцінили, які ознаки можна використовувати в селекційних програмах. Окремий розрахунок засвідчив потенціал економії для норвезької галузі, однак його реалізація потребує подальших випробувань.
Чому склад приросту має значення
За словами дослідника Nofima Bjarne Hatlen, корми становлять найбільшу статтю витрат у норвезькому лососівництві та є основною причиною його кліматичного сліду. Робота спрямована на те, щоб більша частина енергії корму використовувалася для формування м’язової маси, а накопичення жиру зменшувалося без уповільнення росту.
Hatlen пояснює економічну логіку підходу зміною співвідношення жиру, білка й води в тілі риби. За його поясненням, кожен грам білка супроводжується чотирма грамами води без додаткових витрат. Заміщення частини жиру білком і водою він розглядає як можливість здешевити виробництво риби.
Дослідник також припускає позитивний вплив меншого вмісту жиру на здоров’я лосося та якість продукції. У матеріалі це подано як можливий додатковий ефект; результатів, які підтверджували б такі зміни здоров’я або якості, не наведено.
Як досліджували кормову ефективність
Експеримент охопив 70 груп риб із 35 родин селекційної програми Mowi Genetics. Усі особини були індивідуально помічені та пройшли генетичне тестування. На початку досліду їхня маса становила 50 г.
Риб утримували в невеликих резервуарах на дослідній станції Nofima в Сунндальсорі. Протягом семи тижнів дослідники вимірювали споживання корму й приріст, а також визначали, скільки енергії та білка утримувалося в організмі та скільки втрачалося. Корм, рибу й екскременти аналізували в лабораторії на вміст енергії та білка. Це дало змогу скласти відповідні баланси, а потім зіставити їх із генетичними даними.
У досліді приблизно половина спожитої енергії та білка залишалася в організмі риби. Серед шляхів втрат у джерелі названо виділення тепла, екскрементів та азотних відходів.
Між родинами виявили відмінності в ефективності використання корму, значна частина яких мала генетичне походження. Ріст, кормова ефективність і накопичення жиру характеризувалися помірною успадковуваністю. За висновками дослідників, ці ознаки можна поліпшувати селекцією.
Риби, які швидко росли й накопичували менше жиру на кілограм приросту, ефективніше використовували корм. Автори також оцінили зв’язок між зменшенням накопичення енергії в тілі та потребою в кормі: за селекції на нижчий вміст жиру без зниження темпів росту приблизно половина такої економії енергії може реалізуватися як зменшення споживання корму.
Економічний потенціал і припущення розрахунку
За наведеними в матеріалі попередніми дослідженнями Nofima, норвезький лосось товарного розміру містив 21 % жиру в цілій рибі. На жир припадало близько двох третин усієї енергії в її тілі. Hatlen оцінив потенційний економічний ефект від зниження вмісту жиру до 18 %.
Розрахунок ґрунтувався на таких припущеннях:
- ціна корму — приблизно 1,38 євро/кг;
- річне споживання корму для виробництва лосося — 1,5 млн тонн;
- початковий кормовий коефіцієнт — 1,05;
- 50 % економії енергії в тілі риби можна реалізувати через поліпшення кормового коефіцієнта.
За цих умов норвезька лососева галузь могла б заощаджувати близько 105 млн євро щороку. Сума стосується розрахункового сценарію зі зниженням вмісту жиру в цілій рибі з 21 до 18 %. У джерелі її не представлено як уже отриману економію на комерційних підприємствах.
Практичне значення для селекції та виробництва
Для селекційних компаній результати відкривають можливість використовувати вимірювання вмісту жиру як практичніший інструмент добору. Це могло б зменшити потребу в дорогому й складному вимірюванні індивідуального споживання корму. Передумовою є розроблення надійного методу визначення вмісту жиру в живих особин.
Керівник відділу генетики Mowi Genetics Matt Baranski зазначає, що селекція на швидкий ріст упродовж багатьох поколінь уже дала непряме поліпшення кормової ефективності. Водночас компанія шукала практичні способи більш прямого добору за цією ознакою. Інтерес до нової роботи він пов’язує з можливістю застосовувати простіші вимірювання в повсякденній селекційній практиці. За його оцінкою, це могло б знижувати виробничі витрати та сприяти раціональнішому використанню морських кормових ресурсів.
Для виробників лосося добір відповідних генетичних ліній може означати менші витрати корму на кілограм вирощеної риби та зниження викидів у довкілля. Для кормових компаній дані про баланс енергії й білка корисні для визначення втрат і розроблення рецептур, пристосованих до генетичних ліній із кращою кормовою ефективністю.
Ідея такого добору не є новою. Як зазначено в матеріалі, її експериментальне вивчення потребувало дорогих випробувань і часу на залучення фінансування. Роботу виконували в межах проєкту NewTechAqua, фінансованого програмою ЄС Horizon 2020, за участю Nofima, Норвезького університету природничих наук (NMBU) та Mowi Genetics. Новизна дослідження полягає в кількісному оцінюванні наслідків селекції лосося з меншим накопиченням жиру.
Дослідники наголошують: експеримент проводили на дрібних рибах у прісній воді за контрольованих умов. Для повноцінного комерційного застосування потрібні подальші дослідження на більших рибах у морських умовах, а також практичні методи вимірювання вмісту жиру в живих особин, призначених для розведення
