Автор : Robert Outram
Стаття від : 15 травня 2025 року
Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”
Довга вузька дорога, що в’ється вздовж західного берега півострова Cowal в Argyll, врешті-решт приведе вас до готелю Kilfinan. Саме там, неподалік від риборозвідні та ферми Otter Ferry Seafish, минулого місяця зібралася група з Великої Британії, Канади, Норвегії та інших країн, щоб обговорити питання: чи можна вирощувати палтуса у великих масштабах?
Плідник палтуса
Запрошення надійшло від Alastair’а Barge’а з Otter Ferry та його колег з Amar Seafoods, нині материнської компанії Otter Ferry. Серед присутніх була міжнародна група, до якої входили рибоводи, консультанти, фахівці з кормів, науковці та представники громадського сектору.
Ведучим виступив Robin Shields, фахівець з аквакультури з інноваційного органу – Британського агротехнологічного центру (UK Agri-Tech Centre). Він окреслив мету заходу: “Загострити мислення та надихнути на дії”.
Атлантичний палтус (Hippoglossus hippoglossus), велика придонна камбала, що мешкає в холодних водах, здавна вважається рибою вищого ґатунку завдяки своїм чудовим смаковим якостям і текстурі. Ingrid Lein, старша науковиця компанії Nofima, розповіла про історичний контекст. Інтерес до вирощування палтуса з’явився на початку 1980-х років у Шотландії, Норвегії та Канаді, а в Ісландії – з 1990 року. Науково-дослідні установи та державні органи, такі як тодішнє Міністерство сільського господарства, рибальства та продовольства Великої Британії, а також Nofima та Інститут морських досліджень у Норвегії, підтримували дослідження з культивування палтуса.
З комерційної точки зору першопрохідцями були такі компанії, як Stolt Seafarm (Норвегія), Fiskeldi Eyjafjardar (Ісландія), а у Великій Британії – члени Британської асоціації палтуса, зокрема Otter Ferry Seafish, Kames і Marine Harvest, компанія, яка згодом стала Mowi.
Як вона пояснила, виклики були реальними. Зокрема, перші три тижні розвитку мають вирішальне значення. Корм, якість води, солоність і температура води є важливими факторами, так само як і світло – виявляється, личинки зазнають більших деформацій, якщо піддаються впливу світла.
Як вона зазначила, ми розводимо собак вже 30 000 років, а велику рогату худобу – 10 000. З 1970 року ми виростили 15 поколінь лосося, але що стосується палтуса, то ми все ще, по суті, вирощуємо дику рибу.
Alastair Barge зробив огляд розвитку галузі в Шотландії. Ключову роль відіграли дослідницькі центри в Ardtoe та Hunterston, а Британська асоціація морської риби (BMFA) об’єднала спонсорів, фермерів та науковців.
Як він пояснив, Marine Harvest був важливою рушійною силою, яка заохочувала менші компанії створювати інкубатори. У 1998-99 роках Otter Ferry випустила 140 000 мальків. Але в цей період також відбулася значна раціоналізація в лососевій галузі, і “тріскова лихоманка” також відволікла ресурси від палтуса. До 2005 року Kames і Otter Ferry були останніми виробниками палтуса, що належали BMFA.
У 2006 році на Kames напали активісти Фронту визволення тварин, які “звільнили” рибу, фактично вбивши її під час акції. Це був кінець для виробництва палтуса цією компанією, і зараз Kames спеціалізується на вирощуванні сталевоголового лосося.
Компанія Marine Harvest вирішила відмовитися від виробництва палтуса і зосередитися на лососеві. Otter Ferry обрала стратегію вертикальної інтеграції і придбала колишню проточну лососеву ферму на маленькому острові Gigha, біля півострова Kintyre. Gigha Halibut виробляла високоякісну, відзначену нагородами рибу, але, як пояснив Barge, “…вона була принципово не в тому місці”.
Мілководдя навколо Gigha означало, що в розпал літа температура була некомфортно теплою для риби, яка полюбляє холодні моря.
Barge згадує: “Бренд палтуса Gigha (Gigha Halibut) був надзвичайно потужним, навіть незважаючи на те, що ми мало витрачали на маркетинг. Ми могли збирати врожай щотижня, і якість була неперевершеною”.
Однак у 2023 році стало зрозуміло, що підприємство потребує реконструкції, і було прийнято важке рішення про закриття виробництва.
Зараз у Шотландії більше не вирощують дорослого палтуса, хоча Otter Ferry утримує маточне стадо і вирощує молодь для вирощування за кордоном. Цього року компанія зберегла деякий запас для вирощування, і, за оцінками Barge’а, вона може виробити до 3 000 тонн риби наважкою близько 6 кг.
Минулого року Otter Ferry придбала канадська компанія Amar Seafoods, яка має ферми на атлантичному узбережжі Канади та в Норвегії.
Тим не менш, Barge стверджує, що Шотландія має багато переваг, коли мова йде про вирощування палтуса. Клімат Шотландії сприятливий, з м’якою зимою і прохолодним літом; ферми будуть відносно близькі до цільових ринків (Великобританія і ЄС), а також до джерел постачання ікри і молодняка; є джерела відновлюваної енергії.
Крім того, у великих виробників є лососеві ферми, які наразі не використовуються, але можуть бути придатні для вирощування палтуса.
Він сказав: “Otter Ferry – це своєрідне вугілля для Шотландії. Все, що йому потрібно – це запалити вогонь. Дайте ринку те, що він хоче, і дайте рибі те, що вона хоче, і у вас буде бізнес.”
Edvard Henden
Міжнародні перспективи
Як пояснив Edvard Henden, генеральний директор Nordic Halibut, його компанія існує вже близько 30 років, але зараз вона розширюється вражаючими темпами.
Nordic Halibut має повністю інтегрований виробничо-збутовий ланцюжок від генетики до продажу, зі спеціальною програмою вирощування маточного стада, яка наразі має вже третє та четверте покоління. З другим виробничим об’єктом у Tingvoll, який приєднається до існуючого об’єкту в Averøy (за оцінками, будівництво буде завершено протягом 2026 року), Nordic Halibut має на меті досягти рівня виробництва 10 000 тонн або більше.
Henden підкреслив, що палтус дуже добре піддається масштабуванню: “Для нього немає жодних обмежень” .
Він додав, що 99,1% поточного виробництва відповідає “вищим” стандартам якості, а рівень виживання становить 93,5%. Палтусу не загрожують морські воші, і він не потребує лікування, яке створює стільки проблем для лососевих фермерів.
Щодо Америк, то Nick Brown, операційний директор компанії Aquacare, розповів про історію виробництва палтуса на східному узбережжі Канади та США. Він особисто переїхав з Великобританії до Північної Америки разом з компанією Marine Harvest і працював з цією компанією, Університетом штату Мен та низкою менших виробників. Це було нелегко: шторми та фінансовий тиск створювали серйозні проблеми для галузі, яка перебувала на стадії становлення. Ініціатива Університету Магаланеса з розведення палтуса в Чилі також зазнала скорочення фінансування.
Однак канадська група Amar досягла успіху у вирощуванні палтуса – поряд з плямистою зубаткою – і наразі будує новий об’єкт на острові Принца Едуарда, який має на меті виробляти 600-700 тонн щорічно. Як пояснив Thomas Langhalle, операційний директор компанії Amar, вирощування цієї риби не потребує антибіотиків чи хімікатів.
Зціджування статевих продуктів палтуса вt Otter Ferry
Маркетингові питання
Звичайно, виробництво високоякісної риби не є сталим, якщо воно не може здійснюватися за ціною, яку люди готові за неї платити.
Andrew Davie, керівник відділу аквакультури компанії Aquascot, яка є постачальником Waitrose, також є головою Рибного форуму Waitrose. Він підкреслив, що з точки зору ритейлера “ціна, походження та сприйняття” є ключовими. З точки зору ціни, палтус не є дешевим продуктом. Білкові альтернативи, такі як яловичина, курка або баса (пангасіус), коштують близько 1,40 фунтів стерлінгів за порцію, тоді як ‘біла’ риба, така як тріска, пікша або дорада, коштує 3-4 фунтів стерлінгів, а більш дорога риба, така як тунець або органічний лосось, продається по 5 фунтів стерлінгів за порцію або більше. Палтус коштує більше 6-7 фунтів за порцію.
Питання для споживачів, за словами Davie , полягає в наступному: “Чому я маю купувати палтуса?”
Смак – це один з факторів, але також і екологічність, і риба преміум-класу повинна мати надійні документи, що підтверджують її походження. Деякі спостерігачі ставлять під сумнів сталість палтуса як чистого споживача білка – кількість дикої риби, що використовується для годівлі палтуса, повинна бути вирішена або зменшена, стверджує Davie.
Гарний початок життя
Børre Erstad, менеджер з НДДКР компанії Sterling Halibut в Норвегії, яка виробляє до 1 500 тонн палтуса на рік, сказав, що його компанія має намір виробляти 10 000 тонн щорічно до 2030 року.
Він зазначив, що належний догляд на стадії личинки має вирішальне значення. Це включає в себе моніторинг і контроль. За його словами: “Риба не вміє розмовляти, тому ви повинні розуміти, що вона вам говорить”.
Розведення палтуса пов’язане з певними труднощами. Однією з них є час – щоб отримати гарну ікру від плідної самиці, особина повинна мати вік від восьми до 10 років, і – за оцінками Erstad’а – в ідеалі потрібно від 300 до 400 особин, щоб отримати оптимальний генетичний фонд.
Однією з перешкод для вирощування є капітальні витрати на інкубаційні та вирощувальні установки. Іншою проблемою є комерційне постачання спеціальних кормів, які потрібні палтусу на стадії личинок та молоді. За словами Erstad’а, якщо галузь буде розширюватися, знадобиться заміна артемії.
Наразі Sterling проводить дослідження, спрямоване на вирішення останнього питання, у співпраці зі спеціалістами з кормів SPAROS, Flatlantic (фермерське господарство з вирощування камбали, що базується в Португалії) та CCMAR (Центр морських наук, що базується в Фару, Португалія). За словами Erstad’а, результати поки що “багатообіцяючі”.
Torill Fladvad, операційний директор наземної компанії Nordic Halibut, зробила огляд палтуса як виду, що вирощується на фермерських господарствах. За її словами, ця риба має кілька основних переваг, серед яких не останнє місце посідають:
- Його можна заготовляти протягом року з передбачуваною якістю;
- Він не потерпає серйозно від паразитів (на противагу лососевим);
- Ніякі ліки не потрібні під час морської фази вирощування; та
- Проблеми з статевою зрілістю мінімальні.
Однак існують і проблеми, серед яких:
- Масштабування – створення належних систем і процедур є важливим, так само як і гнучкість та потужності;
- Забезпечення якості молоді, балансування між потребою в генетичному різноманітті та необхідністю відсортувати рибу найнижчої якості;
- Бактеріальні захворювання та проблеми з очима; та
- Відпрацбвання режиму годівлі.
І нарешті, проблемою, як додає Fladvad, є “все чого ви не знаєте!”
Вирощування цього виду є капіталомістким і вимагає часу. У Nordic Halibut фаза вирощування в морі займає від трьох до 3,5 років, коли риба зростає від 150 грамів до 6 кг. Nordic утримує палтуса в саджалках з пласким дном, адаптованих з саджалок, призначених для лосося, щоб створити середовище, придатне для риби, яка в природі полюбляє проводити час на морському дні. У минулому компанія використовувала полиці, щоб забезпечити більш пласку поверхню для риби, але виявилося, що вони вимагають багато прибирання та обслуговування.
Компанія збільшила розмір своїх саджалок – так само, як і в лососевому секторі – і тепер вони сягають 160 метрів.
Вона зазначила, що правила вирощування риби були розроблені з урахуванням лосося, тому, наприклад, вимога, що ділянки повинні бути під паром, спрямована на вирішення проблеми морських вошей, яка не має відношення до палтуса. Але Fladvad порадив: “Працюйте з владою, а не проти неї.”
Господарство Nordic Halibut в Eide
Генетика та здоров’я
Andrew Davie розповів про останні досягнення в галузі генетичного покращення та репродуктивного менеджменту. Однією з проблем маточного стада є надійність та якість нересту, і гормональна терапія може бути корисною у роботі з “пригніченими” особинами, а також у продовженні функціонального нерестового періоду. Також було виявлено, що маніпуляції зі світлом і температурою також допомагають.
Іноді виявляється, що самці палтуса дозрівають занадто рано. Як пояснив Davieі, були випробувані різні рішення, включаючи маніпуляції з фотоперіодом і маніпуляції з “плоїдністю” для створення триплоїдних риб.
Однак найкраще спрацювало вирощування виключно самок.
Насамкінець, він зауважив, що хоча фінансування генетичних досліджень цього виду скоротилося, вартість технологій геноміки значно знизилася, і він стверджує: “Зараз саме час прийняти еру геноміки.”
Robert Tillner з компанії Aller Aqua, що займається виробництвом кормів, сказав, що його компанія розглядає палтуса як привабливий ринок. Aller Aqua розробила спеціалізовані корми для кожної стадії життя палтуса, а також корм спеціально для маточного стада.
За його словами, ми вже багато чого знаємо про корми для палтуса, але багато чого ще не знаємо. Наприклад, ми знаємо, що цей вид процвітає на кормах з високим вмістом білка та енергії і, схоже, віддає перевагу раціону з високим відсотком морських інгредієнтів. Ми не знаємо, до якої міри морські інгредієнти можна замінити альтернативними білками, або, наприклад, який може бути потенціал для додавання функціональних кормів.
João Henriques, продукт-менеджер компанії SPAROS, представив HATCHTOOLS, додаток на основі даних, розроблений для проведення випробувань кормів. SPAROS співпрацює з Otter Ferry по палтусу (і з португальською компанією Flatlantic по морському язику та тюрбо), проводячи випробування кормів на стадіях після личинок, молоді та стадії переходу на штучні корми, використовуючи HATCHTOOLS для обробки та представлення даних.
За його словами, дослідження допомогли визначити раціони, які можуть покращити ріст та процес переходу від годування жовтком з мішечка на зовнішнє харчування.
Наостанок рибний ветеринарний консультант і патологоанатом Gerry Johnson, почесний професор Університету Острова Принца Едварда, окреслив деякі фактори, які роблять палтуса особливою рибою.
Палтус – риба-довгожитель, якій може знадобитися 10 і більше років, щоб стати зрілою. Він має добре розвинену, реактивну імунну систему і захищений густим, в’язким слизом, який має сильні антимікробні властивості. Він переносить широкий діапазон солоності – від високої до низької.
Як не дивно, за його словами, палтус є соціальною твариною і часто воліє триматися разом, навіть якщо його популяція має низьку щільність. Їх навіть можна побачити, як вони “доглядають” один за одним.
За його словами, незважаючи на те, що палтус є міцною рибою, він схильний до деяких хвороб і загроз, таких як паразит триходина або бактерія тенацибакулюм. За його словами, про поведінку, інтелект і добробут палтуса ще багато чого треба дізнатися.
Наступні кроки
Ентузіазм щодо цієї виняткової риби був очевидним – але чи можна його перетворити на створення процвітаючої галузі?
Під час обговорення можливих рішень виникла одна ключова проблема: галузь потребує збільшення масштабів. Наприклад, збільшення обсягів виробництва сприятиме кращому комерційному постачанню кормів, але щоб досягти таких обсягів, необхідне масштабне та надійне постачання кормів.
Аналогічно, хоча інфраструктуру, призначену для таких видів риб, як лосось, можна адаптувати, виробникам палтуса було б корисно мати більше інфраструктури, спеціально розробленої для цієї риби.
Збільшення виробництва може допомогти зробити палтуса більш доступним, хоча в осяжному майбутньому він, ймовірно, залишиться продуктом “вищого класу”.
Серйозні маркетингові та освітні зусилля знадобляться для того, щоб навчити шеф-кухарів, а потім переконати роздрібних торговців і споживачів у перевагах вирощеного палтуса.
Послужний список палтуса Gigha Halibut та чудова вечеря, організована для учасників після семінару, свідчить про те, що існує вагома аргументація на користь того, що вирощений палтус є одним з найкращих морепродуктів.
Якість і генетика матимуть вирішальне значення в міру зростання галузі, так само як і здатність адаптувати інфраструктуру, розроблену для набагато більшої лососевої індустрії.
Фермерам, які вирощують палтуса, потрібно буде десь розмістити свої ферми, але якщо вдасться переконати регуляторів і політиків, є аргумент, що деякі прибережні ділянки, які зараз або раніше використовувалися для лосося або форелі, можуть бути перепрофільовані для вирощування палтуса.
Учасники семінару погодилися з тим, що для того, щоб дати шанс індустрії вирощування палтуса розширитися, потрібні додаткові дослідження і діалог. Схоже, що ця розмова буде продовжена.
Alastair Barge
Посилання на оригінал цієї статті : Fish of the future?
