Стаття від : 31 травня 2026 р.
Автор:Kerli Pettai,Ministry of Regional Affairs and Agriculture.
Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Яйця бакланів обробляють мастилом у рамках естонської стратегії регулювання чисельності бакланів, що має на меті забезпечити співіснування птахів із рибальством та рибництвом.
Естонія є піонером у розробці та впровадженні заходів щодо захисту своїх рибних запасів і прибережного рибальства від бакланів та сірих тюленів.
У 2023 році Естонія відновила активне регулювання чисельності баклана великого після кількох років, протягом яких заходи контролю були обмеженими, що призвело до зростання тиску на рибні ресурси. У прибережних водах популяція цього виду значно розширилася, і в деяких районах його кормовий режим зараз перетинається з рибальством та пріоритетами відновлення екосистем. Проблема полягає не тільки в кількості спожитої риби, а й у часі та місці полювання. Навесні, коли риба концентрується біля гирл річок та в інших нерестовищах, вплив може бути непропорційним, особливо для мігруючих видів, що збираються для нересту.
Винищення бакланів, а також заходи щодо їх відлякування
Політична реакція/відповідь в Естонії базується на системному підході, що поєднує довгострокове регулювання чисельності популяції з цілеспрямованими діями в районах підвищеного ризику. Основою боротьби з бакланами є змащування яєць мастилами, що має на меті зменшити успішність відтворення та уповільнити поповнення популяції. У разі необхідності це доповнюється заходами стримування, спрямованими на захист вразливих скупчень риби протягом коротких сезонних періодів. Паралельно з цим Естонія дедалі активніше бере участь у європейських політичних дебатах, стверджуючи, що це питання має транскордонний характер і що чинна правова база надмірно ускладнює застосування узгоджених заходів управління в масштабах Балтійського регіону.
Змащування яєць є основним загальнонаціональним заходом. Практична мета Естонії полягає в тому, щоб щороку змащувати яйця щонайменше 30 % гніздуючої популяції з метою досягнення стійкого зниження успішності розмноження. На відміну від короткострокових заходів відлякування, які можуть просто змусити птахів переміститися в сусідні райони, зниження поповнення популяції має на меті пом’якшити тиск у середньо- та довгостроковій перспективі. Відповідно, масштаби цих заходів були розширені. У 2025 році Естонія оцінила популяцію в 47 500 гніздуючих пар і провела заходи з управління на 19 острівцях, де було оброблено 12 623 гнізда. Оскільки розмір кладки зазвичай становить від трьох до п’яти яєць, масштаб заходів є значним і відображає прагнення розглядати обробку яєць мастилами як постійну програму, а не як епізодичне втручання. Ці приблизно 50 000 ненароджених птахів залишили в морі близько 2 700 тонн риби, що свідчить про величезний вплив змащування яєць бакланів на рибні популяції.
Проєкти з відновлення можуть іноді сприяти хижацтву
Водночас Естонія визнала, що в деяких ситуаціях потрібні додаткові, цілеспрямовані заходи. Найяскравішим прикладом цього стала річка Pärnu. Знесення греблі Sindi у 2018 році є одним із найважливіших заходів з відновлення річок у країні. Саме такі інвестиції у відновлення, як очікується, призведуть до збільшення чисельності мігруючих риб, зміцнення рибних запасів та поліпшення екологічного статусу.
Однак відновлення також сприяє концентрації переміщень риби у передбачуваних коридорах. У морській зоні поблизу гирла річки Pärnu чисельність бакланів різко зросла, а на прилеглих прибережних острівцях розташовані одні з найбільших колоній Естонії. Таке поєднання створює управлінську дилему: оскільки річка стає доступнішою для риби, вона також може перетворитися на більш ефективну зону годування для птахів під час весняної міграції. Естонія стурбована тим, що тиск хижаків у річці та поблизу її гирла може знизити успішність нересту та послабити переваги, які має забезпечити відновлення. До видів, які найчастіше згадуються в місцевому контексті, належать європейська корюшка, лососеві, рибець, річкова мінога та інші риби, що мігрують з моря до річки і навпаки.
З метою захисту річки у цей чутливий період Естонська рада з питань охорони навколишнього середовища з 2024 року видає дозволи на відлякування бакланів, які харчуються вздовж коридору річки Pärnu. Ці дозволи дозволяють застосовувати як нелетальні, так і летальні засоби відлякування, а їхня дія розрахована на весняний період, включаючи час перед розмноженням, а також пік міграції та нересту корюшки. Логіка полягає в тому, щоб зосередити дії там і тоді, де екологічний ефект є найвищим — у місці вузького місця міграції та протягом тижнів, коли риба найбільш вразлива. Ця діяльність триває у 2026 році, щоб підтримувати тиск на птахів та захищати відновлений міграційний маршрут.
Для вирішення проблеми колоній бакланів у внутрішніх водоймах потрібні нові підходи
Хоча прибережні колонії залишаються найпоширенішими, все більшу стурбованість викликає зростання кількості гніздових колоній у внутрішніх районах країни. Досвід інших країн свідчить, що внутрішні озера та менші водойми можуть бути особливо вразливими, оскільки тиск з боку хижаків може швидко призвести до помітних змін у рибних угрупованнях. Практична складність для Естонії полягає в тому, що основний метод — змащування яєць мастилами — хоча й є здійсненним на доступних острівцях на землі, але набагато складніший у колоніях, що гніздяться високо на деревах. Досі не існує масштабованого та безпечного підходу до обробки яєць у гніздах на деревах. Тому Естонія досліджує технологічні розробки, зокрема вдосконалення можливостей дронів, як для моніторингу, так і для потенційного майбутнього використання в цих колоніях. Водночас існує усвідомлення того, що лише заходи відлякування витісняють птахів, а не зменшують загальний вплив, що підкреслює важливість планування у відповідному просторовому масштабі.
Нарешті, Естонія приділяє дедалі більшу увагу європейському виміру. Проблема бакланів та рибних запасів, що існують у транскордонному масштабі та в Балтійському морі, є спільною. Естонія стверджує, що нинішній статус бакланів у законодавстві ЄС обмежує можливості держав-членів щодо створення загальних рамок управління та змушує покладатися на індивідуальні винятки та дозволи. Разом зі Швецією Естонія порушила це питання перед іншими державами-членами, закликаючи до змін, які б забезпечили більш узгоджений підхід у всьому регіоні. З точки зору Естонії, включення цього виду до Додатку II до Директиви про птахів дозволило б країнам встановити чіткіші правила полювання на бакланів, що, відповідно, зменшило б адміністративне навантаження та дозволило б краще узгодити управління з масштабами та швидкістю поточних змін у популяції. Лише комплексний підхід, що включає полювання в усьому Балтійському морі (бажано до початку сезону розмноження) та масове змащування яєць мастилами, допоможе вирішити проблему бакланів. Сподіваймося, що знайдеться достатньо політичної волі, щоб врятувати наші рибні запаси.
Тюлені чинять негативний вплив на прибережне рибальство
Полювання на тюленів та управління цим видом в Естонії також увійшли в нову фазу, що зумовлено значним тиском на прибережне рибальство. Сірі тюлені є корінними мешканцями Балтійського моря, їхня популяція значно відновилася, а їхня взаємодія з дрібномасштабним рибальством стає дедалі помітнішою як через безпосереднє споживання риби, так і через пошкодження рибальських знарядь та улову. Для багатьох прибережних операторів економічний вплив посилюється через те, що напади повторюються та зосереджуються в конкретних районах. Це збільшило попит на заходи з управління, які виходять за межі ситуативних заходів щодо пом’якшення наслідків та надають інструменти, які рибалки вважають ефективними на практиці.
Тюлені становлять загрозу для естонського рибальства через те, що вони пошкоджують рибальські снасті, виловлюють рибу з цих снастей, а також більш загальний вплив на рибні запаси.
З 2025 року Естонія встановила квоту на полювання на тюленів у розмірі трьох відсотків від популяції сірих тюленів, що є збільшенням порівняно з попереднім одним відсотком. Ця квота поширюється на всю прибережну акваторію Естонії. У мисливському сезоні 2025 року в Естонії було впольовано 119 сірих тюленів — це перший випадок, коли в країні зафіксовано такий рівень за один сезон. Хоча абсолютна кількість невелика, зміна є значною, оскільки в попередні роки квота зазвичай становила 50–60 тварин, а фактична кількість впольованих залишалася на рівні 20–30. Більша квота збереглася на 2026 рік, коли можна буде вполювати до 176 сірих тюленів. Для влади це означає чітку переорієнтацію політики, що дозволяє краще узгодити дозволений вилов із зареєстрованими випадками взаємодії та динамікою популяції. Для рибалок це розширює можливості реагування на повторні пошкодження знарядь лову, особливо в місцях, де тюлені вчаться асоціювати рибальські операції з легкою здобиччю. Проблема полягає не тільки у споживанні риби, а й у пошкодженні улову та витратах на ремонт і заміну знарядь лову.
Заповідні території не можуть слугувати притулком для шкідливих особин
Ще одним свідченням цієї зміни є те, що минулого року Естонія вперше видала дозвіл на полювання на особин, які створюють проблеми, у заповідній зоні. Охоронні території вимагають більш високих критеріїв для втручання, і дозвіл було надано, оскільки докази були визнані достатніми для підтвердження того, що чисельність тюленів та пов’язані з цим пошкодження рибальського обладнання в цьому районі були значними. Рибалки не обов’язково є мисливцями, тому слід розглянути можливість залучення фахівців для боротьби з цими тюленями, а також необхідна додаткова мотивація для компенсації витрат таких мисливців. Естонія також продовжує тиснути на Європейську комісію з метою скасування заборони на торгівлю продуктами з тюленячого м’яса в Європейському Союзі, щоб повною мірою використовувати впольованих тюленів.
Отже, стратегія Естонії щодо боротьби з цими двома хижаками полягає у застосуванні довгострокових заходів з регулювання чисельності популяцій, таких як змащування яєць бакланів, а також у використанні цілеспрямованих заходів відлякування та видачі дозволів на полювання у випадках, коли гостра загроза заважає відновленню рибних запасів або життєздатності прибережного рибальства. Чи призведуть послідовне виконання цих заходів, вдосконалення методів боротьби з колоніями бакланів у внутрішніх водоймах та збільшення квот на полювання на тюленів до відчутного зменшення збитків та підвищення ефективності інвестицій у відновлення рибних ресурсів — це ще належить з’ясувати.
