Стаття від: 30 березня 2026.
Автор: Eurofish Magazine.
Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Сьогодні аквакультура стала основою виробництва водних продуктів харчування в Туреччині, перетворивши країну на одного з провідних європейських виробників та експортерів вирощеної риби. Завдяки сильному управлінню, багатим природним ресурсам та швидко модернізованій галузі, цей сектор продовжує розширюватися відповідно до глобальних цілей сталого розвитку та продовольчої безпеки.
У світовому масштабі промислове рибальство досягло своїх біологічних меж, тому аквакультура стала основним рушієм зростання поставок морепродуктів. Світове виробництво рибальства та аквакультури зросло до 223,2 мільйона тонн, з них 185,4 мільйона тонн водних тварин та 37,8 мільйона тонн водоростей, згідно зі звітом ФАО «Стан світового рибальства та аквакультури 2024». Туреччина уважно стежить за цією глобальною тенденцією.
У 2024 році загальний обсяг виробництва водних продуктів у Туреччині досяг приблизно 933 000 тонн, з яких близько 577 000 тонн (62%) походило з аквакультури, а 356 000 тонн (38%) – з промислового рибальства. Цей структурний зсув відображає не лише глобальну динаміку, а й цілеспрямований політичний вибір, спрямований на забезпечення продовольчої безпеки, конкурентоспроможності експорту та сталого використання ресурсів.
База природних ресурсів та інституційна структура
Туреччина має дуже диверсифіковану та сприятливу базу природних ресурсів для аквакультури. Країна, оточена трьома морями, маючи загалом чотири моря та наділена великими внутрішніми водними ресурсами, має переваги від гребель, водосховищ, ставків та річкових систем. Ці екосистеми є домівкою для понад 900 водних видів, понад 100 з яких комерційно використовуються в морських та внутрішніх водах.
Сектор керується Генеральним директоратом рибальства та аквакультури Міністерства сільського та лісового господарства. Директорат працює через спеціалізовані департаменти, відповідальні за аквакультуру, контроль рибальства, управління ресурсами, інфраструктуру, статистику та інформаційні системи, що забезпечує комплексне планування, ефективний моніторинг та відповідність міжнародним стандартам. Представництво виробників організовано через Центральний союз виробників аквакультури з 23 союзами провінційного рівня, що забезпечує тісну координацію між політиками та виробниками по всій країні.
Окрім своєї економічної ролі, аквакультура є важливим рушієм зайнятості та розвитку сільських районів, особливо в прибережних регіонах. Розширення рибництва, переробки, логістики та експортно-орієнтованої діяльності підтримує тисячі робочих місць та пропонує нові можливості для молоді та жінок у багатьох регіонах.
Структура виробництва, потужності та технології
Станом на 2024 рік у Туреччині налічувалося 2471 аквакультурних об’єктів (557 морських ферм та 1914 об’єктів у внутрішніх водоймах). Загальна затверджена проектна потужність цих ферм становить близько 931 000 тонн на рік, що підкреслює готовність сектору до подальшого розширення. Крім того, Туреччина експлуатує 146 інкубаторів (95 прісноводних та 51 морський), що забезпечує міцну основу для постачання мальків. Ця вертикально інтегрована структура підтримує біобезпеку, генетичну якість та ефективність виробництва по всьому ланцюжку створення вартості. Зростає кількість інтегрованих компаній, які поєднують інкубатори, виробництво кормів, вирощування, переробку та маркетинг під одним дахом. Сектор швидко впроваджує сучасні технології, такі як системи морських садків, вдосконалені рецептури кормів, цифрові інструменти моніторингу та, все частіше, рециркуляційні системи аквакультури (RAS) для високоцінних видів. Ці інвестиції підвищують продуктивність та стійкість, одночасно допомагаючи вирішувати екологічні проблеми в прибережних районах.
Видовий склад та флагманські продукти
Виробництво аквакультури в Туреччині зосереджено на високоцінних видах, що зумовлено як екологічною сталістю, так і високим ринковим попитом. Основними видами є райдужна форель (Oncorhynchus mykiss), дорада (Sparus aurata) та лаврак (Dicentrarchus labrax). Туреччина є найбільшим у світі виробником цих трьох видів. Протягом останнього десятиліття Туреччина також досягла значних успіхів із “турецьким лососем” (як брендом), вирощеним у морських садках, який швидко здобув міжнародне визнання. Виробництво турецького лосося зросло з приблизно 18 000 тонн у 2020 році до 60 000 тонн у 2024 році завдяки високому експортному попиту та інвестиціям у технології морського розведення. Турецький лосось став одним із найшвидше зростаючих експортних товарів та важливим символом інноваційного потенціалу сектору.
В останні роки також прискорилися зусилля з диверсифікації, що супроводжуються зростаючим інтересом до горбаня (Argyrosomus regius), середземноморських мідій та інших нових видів. Цей розвиток сприяє стійкості та гнучкості ринку. Продукти з доданою вартістю, включаючи філе, копчені продукти та готові до приготування страви, набувають все більшого значення у відповідь на зміну споживчих уподобань як на внутрішньому, так і на експортних ринках.
На діаграмі показано частку виробництва у 2024 році за видами, що вирощуються, а також альтернативними та потенційними видами для аквакультури в Туреччині
(на діаграмі: «турецький лосось», блакитний тунець та інші, лаврак, дорада, райдужна форель.)
Міжнародна конкурентоспроможність та результати зовнішньоторговельної діяльності
Туреччина стала одним із ключових гравців на світових ринках аквакультури. Вона посідає 17-те місце серед 20 найбільших виробників у світі та є провідним європейським виробником лаврака, доради та форелі. Турецька риба, вирощена в умовах аквакультури, займає міцні позиції на ринку завдяки високій якості, безпеці харчових продуктів та конкурентоспроможним цінам. Динаміка експорту відображає зростання обсягів виробництва. У 2025 році загальний обсяг експорту продукції рибальства та аквакультури Туреччини зріс майже на 12% у порівнянні з попереднім роком і досяг 2,24 млрд доларів США та 290 000 тонн. Більшу частину цього експорту становлять продукти аквакультури, такі як лаврак, дорада, форель, “турецький лосось” та тунець. У 2024 році експорт здійснювався до 97 країн, включаючи Європейський Союз, Велику Британію, Російську Федерацію, Японію, Південну Корею та все більшу кількість ринків на Близькому Сході та в Північній Америці. Цей успіх підкріплений сучасною переробною промисловістю, що відповідає міжнародним стандартам безпечності харчових продуктів, простежуваності та сталого розвитку. Експортна мета сектору на найближчі роки — досягти 3 млрд доларів США.
Сталість, планування та пріоритети на майбутнє
Сталий розвиток лежить в основі політики Туреччини у сфері аквакультури. Протягом останніх років Міністерство сільського та лісового господарства запровадило підхід, спрямований на оптимізацію використання ресурсів та зміцнення довгострокової стабільності галузі. Вирощування таких ключових видів, як дорада, лаврак, “турецький лосось”, мідії та форель, здійснюється в рамках планової системи, яка на сьогодні охоплює переважну більшість загального обсягу продукції аквакультури. Крім того, в Туреччині розвивається розведення осетрових — риб, що мають значну економічну цінність завдяки цінного кав’яру та високоякісному м’ясу і включених до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). З огляду на географічне розташування Туреччини та придатність її водних ресурсів для відтворення, осетрове господарство вважається перспективним сектором як з точки зору внутрішнього ринку, так і з точки зору експортного потенціалу.
На міжнародному рівні ефективність врядування Туреччини отримала офіційне визнання. У рамках Генеральної комісії з рибальства у Середземному морі (GFCM) Туреччина чотири роки поспіль отримувала оцінку повної відповідності вимогам, що є конкретним підтвердженням її прихильності міжнародним принципам врядування та науково обґрунтованому управлінню ресурсами. Екологічний моніторинг, просторове планування, технології морської аквакультури та підвищення ефективності використання кормів є центральними елементами цього підходу. Разом із цифровими системами моніторингу та вдосконаленим збором даних ці заходи сприяють прозорому управлінню та адаптивному менеджменту. Постійні зусилля з удосконалення оцінок ємності середовища, зменшення викидів поживних речовин та підвищення кормових коефіцієнтів спрямовані на мінімізацію екологічного сліду при одночасному забезпеченні сталого зростання.
Водночас політики та представники галузі працюють над вирішенням нових викликів, таких як наслідки зміни клімату, ризики захворювань, витрати на виробничі ресурси та конкуренція за прибережні території. Посилення наукових досліджень та інновацій, розширення можливостей для навчання та поглиблення співпраці між державними установами, університетами та приватним сектором вважаються необхідними для збереження конкурентоспроможності та стійкості галузі.
Розбудовуємо стійку та сталу майбутню аквакультуру
Сектор аквакультури Туреччини — це динамічна галузь із постійним потенціалом зростання, що поєднує міцну інституційну базу, конкурентоспроможне виробництво та експортно-орієнтовану структуру з дедалі більшим акцентом на сталий розвиток.
Цей сектор має всі можливості для задоволення світового попиту на корисний для здоров’я тваринний білок із низьким рівнем викидів вуглецю та для сприяння досягненню національних цілей у сфері продовольчої безпеки, розвитку сільських територій та ‘зеленого’ зростання.
У перспективі постійні інвестиції в інновації, диверсифікацію, екологічну ефективність та людський капітал будуть ключовими для підтримки зростання та збереження водних екосистем. У цьому контексті досвід Туреччини пропонує цінні ідеї для країн, які прагнуть збалансувати економічний розвиток із відповідальними практиками аквакультури та повною мірою реалізувати потенціал аквакультури як основи блакитної економіки.
