Eurofish Magazine Issue 5 2022 (September / October) РР. 46-48
Ю. Є. Шарило, egts@ukr.net, директор бюджетної установи «Методично-технологічний центр з аквакультури», м. Київ
1. Війна в Україні була руйнівною для економіки країни. Але деякі сектори мають постраждати гірше, ніж інші. Яким був вплив на сектор рибальства та аквакультури на даний момент і яким він буде в довгостроковій перспективі. Наскільки його було відновлено та скільки часу знадобиться для відновлення?
24 лютого 2022 року збройні сили російської федерації перейшли український кордон і почалась неспровокована повномасштабна військова агресія проти суверенної України. Україна веде боротьбу за свою незалежність проти колоніальних намірів росії. За масштабом це найжорстокіша війна з часів другої світової війни 1939-1945 рр.
Головною особливістю тактики агресора є потужні артилерійські обстріли території України, що супроводжуються не тільки масовими людськими жертвами, а й руйнуванням поселень, об’єктів інфраструктури та промисловості. Дістається і підприємствам аквакультури.
Для моніторингу впливу військової агресії на українську аквакультуру Методично-технологічним центром з аквакультури проведено дослідження, результати якого будуть опубліковані на наших інформаційних ресурсах. В умовах тимчасової окупації майже 20% території України дослідження проводились шляхом опитування через інтернет мережу, соціальні мережі, за допомогою телефонних опитувань, а також поштою.
Завдання цього дослідження полягало в отриманні безпосередньо від бізнесу інформації про вплив на сектор рибництва України військових дій, воєнного стану, проаналізувати дані та намагатись спрогнозувати перспективу подальшої роботи сектору. Попередньо нами були встановлені обсяги руйнування об’єктів аквакультури, що зазнали ушкоджень під час бойових дій. Встановлено, що приблизно з 120 ставкових рибницьких господарств станом на 1 липня 2022 року руйнування різного ступеню зазнали 14, що розташовані на Півночі та Півдні України (Київська, Житомирська, Чернігівська, Сумська, Херсонська, Миколаївська та Одеська області).
Центральних та Західних областях руйнування рибницьких господарств не зафіксовано. Військові дії на Сході України та в Криму відбуваються з 2014 року, тому провести там дослідження неможливо. Поки, що ми не можемо здійснювати повний моніторинг руйнувань рибницьких господарств у Харківській, Луганській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях — там зараз ведуться активні бойові дії. Під обстрілами знаходяться окремі райони Дніпропетровської та Одеської областей. Моніторинг руйнування виробничих потужностей аквакультури України ведеться постійно, але їх обсяги і грошову оцінку ми зможемо зробити після закінчення активної фази бойових дій та повної деокупації території нашої країни. Крім того, ворогом ведуться постійні ракетні обстріли усієї території України, тому руйнувань може зазнати кожне рибницьке підприємство України, і не лише ставкове.
Ось деякі результати дослідження. На питання чи змінився стан роботи рибницьких господарств з початком війни 52% опитаних суб’єктів аквакультури повідомили, що продовжують працювати без змін, 38% зазначили про часткові зміни в роботі, а 10% суб’єктів аквакультури припинили свою діяльність з початком війни. Збитків від бойових дій зазнали 72% опитаних, 26% опитаних не зазнали збитків, а 2% не змогли надати відповідь. Військові дії змусили суб’єктів аквакультури підняти ціну на продукцію аквакультури. Про це заявили 27% опитаних, 10% повідомили, що ціна знизилась, 25% що ціна на рибу залишилась без змін. Крім того, 25% опитаних суб’єктів аквакультури зазначили у опитувальниках про те, що зараз не продають власну продукцію, а ще 13% було важко відповісти на дане питання. Думаю, що по завершенню теплого сезону в аквакультурі відповіді зміняться. Херсонська, Миколаївська та Одеська області).
Стан рибницьких господарств після військової агресії рф
Наслідки війни на аквакультуру України також закладаються у собівартість продукції через збільшення виробничих витрат. Про це заявили 76% опитаних суб’єктів аквакультури, ще 13% повідомили про виникнення нових та збільшення існуючих витрат, 7% відповіли про те, що змін в даному аспекті не відбулося, а 4% було важко відповісти.
Рибницькі господарства України, що зазнали збитків від військової агресії рф
Щодо відновлення виробничого потенціалу української аквакультури ми маємо наступний прогноз:
– 3-5 років після повного закінчення війни – це стабілізація роботи сектору аквакультури та вихід на виробничі показники довоєнного потенціалу (станом на 24 лютого 2022 року);
– до 2030 року — поступове впровадження положень засадничих актів законодавства ЄС в частині рибництва у внутрішніх водоймах (“Пташина” директива, Рамкова водна директива тощо), активне запровадження більш сучасних ефективних практик там де це доцільно (враховуючи, що станом на сьогодні українська аквакультура — це у першу чергу коропівництво у ставках), інновацій, новітніх біотехнологій у сфері аквакультури;.
Проте вже починаючи з сьогоднішнього дня українська влада має закладати фундамент нової сучасної ефективної аквакультури, яка буде діяти на засадах сталості.
Що стосується рибальства, то у морських водах під юрисдикцією України воно зараз повністю припинено, і його відновлення почнеться не одразу за завершення бойових дій, а лише після ретельного вивчення стану морського довкілля та оцінки безпечності використання морських живих ресурсів.
У внутрішніх водоймах комерційне рибальство, у зв’язку з небезпекою, частково припинено (в Україні це у першу чергу рибальство на водосховищах Дніпровського каскаду), і так само вимагатиме підготовчих дій невідомої тривалості для відновлення цього виду економічної діяльності.
Що стосується рибопереробної промисловості, то варто взяти до уваги, що великі рибопереробні потужності у місті Богодухові Харківської області було знищено під час ракетних атак російської армії. Лишається значний потенціал на рибопереробних потужностях у Львівській та Одеській областях, а також на Миколаївщині, але зараз ці підприємства не можуть працювати на повну потужність у зв’язку із складнощами з імпортом сировини, на якій вони здебільшого працювали. Стан переробних потужностей у Бердянську та Мелітополі у зв’язку з тимчасовою окупацією цих міст невідомий. У той же час, потужності в Одеській області переорієнтувались на збільшення використання прісноводної риби (товстолобики, звичайний короп), але обсяги такої сировини обмежені. Після завершення бойових дій, ймовірно, власники цих потужностей упритул займуться модернізацією підприємств з метою збільшення асортименту та збільшення використання місцевої сировини.
2. Україна та ЄС підписали угоду про асоціацію у 2014 році. Яким був вплив цієї угоди на сектор рибальства та аквакультури? Це принесло якісь зміни на місцях? Чи були положення, спрямовані конкретно на цей сектор, чи переваги (якщо такі були) мали більш загальний характер?
Україна у 2014 році з підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом заклала підмурівок модернізації усіх сфер країни, запровадження європейських стандартів в Україні та трансформації українського суспільства до європейських цінностей. Мета модернізації України — це забезпечення на нашій території:
– сталої демократії;
– сталої системи верховенства права;
– сталої економіки.
Власне українці остаточно визначилися з напрямком руху в бік західної цивілізації, а Верховною Радою України 7 лютого 2019 року був ухвалений Закон України “Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)”, за яким закріпила незворотність стратегічного курсу держави на набуття членства в ЄС та НАТО.
Незважаючи на військові дії з 2014 року на Сході України, українським урядом було проведено ряд успішних реформ та заходів з євроінтеграції: створення національної поліції, створення анти корупційної системи, реформа самоврядування територіальних громад та інші. Ці перетворення назавжди змінили життя українців, відбувається переоцінка цінностей, почалося формування громадянського суспільства. Позитивну роль тут також відіграв безвізовий режим ЄС для українців. Значною мірою перелічені вище фактори дають змогу українцям успішно протистояти у кілька разів сильнішому ворогові.
Що стосується впливу євроінтеграційних процесів в Україні на рибне господарство, то тут ми маємо як позитивний досвід, так і негативний. Спробую пояснити свої слова. Основна проблема аквакультури в Україні це відсутність структурної перебудови виробничої сфери, а саме поступового переходу від командно-адміністративних відносин, планової економіки (з орієнтацією на міфічні числа збільшення виробництва без огляду на потреби споживачів) та єдиної (державної) форми власності геть на все до ринкової економіки. Прорахунки керівництва галузі під час процесу приватизації рибницьких та рибальських виробничих потужностей (в Україні колись був один з найбільших у світі флот дистанційного рибальства) та відсутність стратегії розвитку призвели до стагнації сфери аквакультури, зменшення обсягів виробництва, скорочення площі рибницьких ставків, зростання собівартості продукції. Виробнича сфера аквакультури опинилась в “тіні”.
Проте завдяки, в першу чергу, інформаційній компанії по інтеграції України до ЄС, запровадженню безвізового режиму та проведеній роботі міжнародних і європейських організації щодо запровадженню в українську аквакультуру сучасних практик, перед українськими виробниками відкрилось вікно можливостей. Зокрема в період з 2014 по 2022 роки в Україні активно розвивалась аквакультура в рециркуляційних системах, ефективно працює, мабуть, що найбільше у Європі підприємство з аквапоніки. Велика увага приділялась питанням підвищення конкурентоспроможності продукції аквакультури, забезпечення її якості, розвитку ланцюжків доданої вартості, переробки риби та морепродуктів, маркетингу та брендингу в аквакультурі.
З боку держави також відбулися ряд позитивних змін, які направлені на стимулювання розвитку галузі аквакультури. Зокрема, аквакультуру внесли до переліку сільськогосподарських напрямків, яким надається державна підтримка, відбувається постійне удосконалення нормативної бази, запроваджені механізми кредитування виробничої сфери аквакультури.
Більшість механізмів з підтримки аквакультури перед війною лише проходили стадію адаптації, тому говорити про якісь конкретні результати некоректно, тим більше, що бойові дії на території України практично заморозили усі ці починання.
На нашу думку, положеннями, які потрібно впроваджувати терміново, є заходи впровадження системи відстеження продукції рибальства та рибництва в частині законності походження, положень Директиви ЄС 2371/2003 та похідних документів. Роботу з цього питання було почато 2012-го року, продовжено 2016-го, але лише зараз, як видається, керівництво галузі береться за цю проблему серйозно, впритул.
Крім того, як випливає з численних матеріалів Eurofish, за що ми дуже вдячні колективу часопису, загострюється питання створення дієвих об’єднань виробників. Ця проблема в умовах України, за вкорінення (хто б що не казав) у свідомість українців менталітету одноосібника, є відверто нагальною. Тут ми хотіли б розраховувати на допомогу наших колег з ЄС, де, як свідчать згадані матеріали, об’єднання виробників допомагають вирішити багато поточних проблем та проблем розвитку.
3. Через блокування українських гаваней рибальський флот змушений залишатися в порту. Неможливість ловити рибу має негайні економічні наслідки для рибалок, але чи має відсутність риби також ширші наслідки для продовольчої безпеки в Україні? Чи можна щось зробити, щоб це виправити?
Через війну і блокування морських портів наразі ми можемо говорити про зупинку морського промислового рибальства в Чорному та Азовському морях. Також Україна не може здійснювати рибальство у внутрішніх водоймах на окупованих росією територіях. Проте рибальство у внутрішніх водоймах на території, що контролюється Україною, проводиться з деякими обмеженнями. Звичайно порівняти обсяги вилову риби з довоєнними неможливо, але все ж таки на деяких Дніпровських водосховищах рибалки працюють.
На території окупованої Херсонської області окупанти намагаються незаконно розпочати вилов водних біоресурсів і місцева окупаційна адміністрація пропонує українським рибалкам отримувати фейкові документи дозвільного характеру і розпочинати рибний промисел.
Щодо комерційного рибальства у Чорному та Азовському морях я вже сказав вище. У той же час, всі чудово знають з численних інтерв’ю та публікацій, що внутрішній ринок риби та морепродуктів України значною мірою наповнюється за рахунок імпорту (до 80%). І тут реально на забезпечення постачання вплинули військові дії. Логістичні ланцюжки, які зв’язували Україну з портами країн Балтії та йшли через Білорусь, виявились перерваними. Ввезення рибопродукції через кордон з Польщею зараз дещо ускладнено (на початку війни такий імпорт був майже нездійсненним). Це відобразилось на пропозиції риби та морепродуктів у супермаркетах та спеціалізованих крамницях, як у частині зменшення асортименту, так і щодо суттєвого збільшення ціни (на деякі види риб і рибопродукції — у рази). На певні види риби зростання ціни відстає від рівня падіння вартості гривні (хеки, скумбрія, оселедець), а на деякі — суттєво випереджає падіння курсу гривні (сьомга, дорада, лаврак тощо), що, не виключено, пов’язано як з складнощами транспортування деяких видів продукції (зокрема свіжої та охолодженої), так і з пропозицією певних видів продукції на Світовому ринку. У цілому можна констатувати, що, безперечно, стан продовольчої безпеки у частині риби та морепродуктів погіршився, і причиною цього є виключно війна.
4. У секторі рибальства та аквакультури працюють переважно чоловіки. Через те, що чоловіків закликають захищати свою країну, робота в секторі припинилася чи її взяли на себе жінки та люди похилого віку? Наскільки ці зміни вплинуть на вихід?
Робота рибалок і рибоводів це тяжка праця, що пов’язана із значними ризиками для здоров’я. В секторі рибальства та рибництва в Україні працюють здебільшого чоловіки. На рибопереробних підприємствах переважають жінки. Однак мусимо зазначити, що статистичні дані з питання гендеру в рибній галузі України не обліковуються і не аналізуються, і це одне з питань, яке має вирішуватись під час здійснення заходів з наближенням структури нашої економіки до економіки країн ЄС. Звичайно військовий стан і мобілізація чоловіків до лав Збройних сил України негативно впливає та буде впливати найближчим час на кадрову ситуацію у рибальстві та рибництві. Велика кількість чоловіків з рибогосподарського сектору, що воювали в 2014-2019 роках на Сході України, в перші дні війни пішли на війну добровольцями.
З іншого боку, як і у більшості країн умовної “Півночі”, рибальство та рибництво в Україні помітно ”старішають”, тож відплив людського потенціалу з підприємств рибальства та рибництва був не таким значним, як у деяких інших галузях економіки.
За результатами дослідження ми встановили, що приблизно половина опитаних суб’єктів аквакультури підтвердили вплив воєнного стану на кадрове забезпечення аквакультури: “так” відповіли 35% суб’єктів аквакультури, “ні” відповіли 44 %, підтвердили частковий вплив — 15%, а 6% опитаних зазначили, що на це питання важко відповісти.
Слід зазначити, що мобілізація в Збройні сили України відбувається хвилями і поступово, тому ближче до кінця року цей вплив може значно збільшитись.
5. Війна призвела до дефіциту ряду товарів, що призвело до зростання світових цін, наприклад, енергоносіїв, зернових та олійних культур. Наслідки такого стрімкого зростання цін відображаються на цінах на кілька факторів виробництва для рибного господарства. Як реагують фермери?
Військові дії в Україні дійсно генерують важливі процеси, особливо у сфері продовольчого забезпечення на світовому рівні, руйнуються логістичні ланцюги та система реалізації продукції. Виникають випадки дефіциту товарів на світових ринках. Нерідко такі випадки призводять до підвищення цін на готову продукцію та сировину для її виробництва або їх коливання, що призводить до негативних наслідків у виробничій сфері.
Наприклад суб’єктами аквакультури з початку військової агресії (не враховуючи ті рибницькі господарства, що зазнали руйнувань від ворожих атак) відзначено, що 28% опитаних відмітили зменшення обсягів виробництва, 28% опитаних повідомили про те, що вплив війни був незначний (здебільшого це суб’єкти аквакультури Центрального та Західного регіонів України), і ще 22% повідомили про частковий вплив війни на виробництво. От як виглядає діаграма впливу військової агресії на аквакультуру України:
Думаю, що більш цілісну картину ми зможемо отримати взимку після закінчення сезону вирощування риби.
Щонайменше на початку війни були значні (навіть катастрофічні) проблеми із забезпеченням підприємств інтенсивної аквакультури спеціалізованими імпортними кормами. Потім логістичні ланцюги вдалось відновити, але дуже цікава справа: одна з відомих компаній з виробництва кормів після оголошення виходу з російського ринку доволі набагато підняла ціни на корм (у доларовому еквіваленті), що постачались до України, що не могло не відбитись на економіці підприємств. Ситуація з кормами зачепила осетринництво, форелівництво та сомівництво (вирощування кларієвого сома). У деяких районах, наближених до фронту, а також у районах, які зазнали ракетних нападів, були проблеми з постачанням електроенергії, і це відбилось на функціонуванні підприємств, які використовують РАС та аквапоніку — доволі енерговитратні напрями рибництва.
Дії українських фермерів в даній ситуації були доволі адекватними: спочатку це був шок, особливо на окупованих територіях, ну а потім фермери повернулися до роботи (в більшій мірі це стосується Центральної та Західної України), в березні-травні провели інкубацію об’єктів аквакультури (ставкове коропівництво), зариблення ставків, зараз відбувається годівля риби, а після цього у вересні-листопаді вилов товарної риби. Господарства інтенсивної аквакультури у той же час скорочують виробництво, а деякі навіть оголосили про можливий вихід з бізнесу – економічні показники таких підприємств, які виробляють рибу дещо вищого цінового сегменту, стали в умовах війни від’ємними.
Головне завдання сьогодні для української аквакультури — забезпечити продовольчу безпеку держави в умовах війни. З цією метою Уряд України оголосив про старт реформування рибної галузі. Так 22 липня 2022 року на своєму засіданні Кабінет Міністрів України затвердив важливий законопроект, направлений на спрощення ведення бізнесу у сфері рибництва. На скільки мені відомо робота на покращення умов ведення рибогосподарської діяльності продовжується.
6. Що можуть зробити інші країни, щоб допомогти Україні зберегти сектор під час війни та відбудувати його після?
Війна, яку принесли на нашу українську землю російські окупанти, неодмінно призведе до глобального переформатування світового правопорядку.
Очевидно, що після війни потрібно зробити глибокий аналіз подій, розібратися в причинах та мотивах агресії, розробити заходи щодо неповторення подібних катаклізмів на планеті. Проте війна це не лише збитки та горе, це ще й каталізатор економічних спроможностей, поява нових можливостей. На мою думку, зараз українці переоцінюють шкалу національних цінностей. Ми розуміємо, що вікно можливостей відкриється для українців на деякий час, і ми маємо їх реалізувати.
Стосовно наслідків війни, що найбільше вплинули на аквакультуру, тут слід відмітити три аспекти:
– реалізація продукції аквакультури — знизилась купівельна спроможність населення і підвищилась собівартість продукції. В результаті опитування 54% суб’єктів аквакультури повідомили про труднощі з реалізацією, 10% заявили про відсутність проблеми, 17% повідомили про частковий характер проблеми, 11% заявили про те, що в період бойових дій не реалізовували продукцію, а 8% важко відповісти;
– логістика — обмеження, викликані війною: частина території України окупована, заблоковані українські морські порти; проблеми з логістикою виникали у 41 опитаних, 14% заявили про відсутність у них такої проблеми, 32% повідомили про частковий характер проблеми, а 14% важко відповісти.
– рибні корми — через військові дії зросли виробничі затрати. Проблеми з логістикою і збільшенням вартості перевезень. У фермерів просто не вистачає обігових коштів на корми. Однак на момент опитування лише 30% фермерів повідомили про дефіцит кормів, 33% заявили про частковий характер проблеми (дефіцит лише якоїсь групи кормів), а 37% зазначили про відсутність проблеми у їх господарствах.
Слід зазначити, що ці проблеми дошкуляли українським рибоводам і перед війною — війна лише загострила проблему. В умовах економічного виснаження український аквабізнес потребує недорогих кормів та отримання довгострокового кредитування.
Можливим варіантом допомоги є придбання зарубіжними партнерами українських коропових, судака, продукції українського океанічного рибальства, що допомогло б в умовах падіння платоспроможності населення України підтримати українського виробника. Напевно корисною була би допомога у сертифікації переробних потужностей рибницьких господарств з метою постачання рибопродукції до країн Європи на захід від наших кордонів, адже це як правило недешева процедура, яку самотужки за поточних умов вряд чи хтось подолає. Звичайно, була би корисною допомога у придбанні за європейськими цінами кормів для інтенсивної аквакультури, адже, у ситуації фізичного руйнування ставків у результаті бойових дій саме на інтенсивні форми аквакультури варто розраховувати у вирішенні питання продовольчої безпеки. Треба сказати відверто, що українські фермери вже не розраховують на допомогу держави (вона була відсутня і до війни).
Конкретні напрями допомоги з аквафермерами (крім питання кормів) не обговорювались. На наш погляд як методично-технологічного центру, допомога потрібна у впровадженні більш опірних до змін клімату, захворювань, сучасних продуктивних порід типових об’єктів українського рибництва, відповідного посадкового матеріалу, а саме звичайного коропа, райдужного пструга, можливо, кларієвого сома. У даний час на це питання відповісти доволі важко, оскільки фермери переймаються питаннями взагалі виживання як суб’єктів підприємництва.
Крім того, на наш погляд, корисною була би допомога у створенні об’єднань виробників у вигляді семінарів, зустрічей тощо.
7. Нещодавно Україну оголосили кандидатом на вступ до ЄС. Які реформи необхідно здійснити у секторі рибальства та аквакультури, щоб привести його у відповідність до вимог ЄС? Які наслідки, як позитивні, так і негативні, для сектора?
Сьогодні мета українців — відбудувати прекрасну Україну, створити ефективну та сучасну модель держави. Ті інституційні зміни, в першу чергу в секторі урядування, запровадження сучасних ефективних систем управління та взаємодії урядових структур та громадських об’єднань, які ми розпочали раніше, необхідно завершити. Зокрема в секторі аквакультури та рибальства необхідно здійснити наступні заходи:
– розбудовувати більш прозоре, конкурентне та привабливе для інвестицій бізнес-середовище;
– систему управління сектором аквакультури перевести в режим надання державних сервісів для підтримки бізнесу та діджиталізації послуг;
– створити передумови для залучення в рибогосподарський комплекс кращих практик та біотехнологій.
Думаю, що існують ризики щодо негативних наслідків євроінтеграції для української аквакультури, які можуть бути пов’язані з високими стандартами природоохоронного законодавства. Ця сфера для українців завжди була складною та неврегульованою, в першу чергу у сфері водних відносин, законодавства про тваринний світ. Традиційно складна сфера це боротьба з ННН-рибальством. Крім того, управлінці вищого рівня розглядають зазвичай рибальство та рибництво лише з точки зору економіки, і доволі часто не враховують таку важливу опору з трикутника сталого розвитку, як соціальну, що є притаманним європейським поглядам на галузь рибного господарства. У цій царині роботу лише розпочато.
Гострою, на наш погляд, проблемою є фактична відсутність зв’язку між фермером-рибоводом та структурами урядування, яка у країнах ЄС найчастіше відображається у системі ліцензування. Якщо у країнах ЄС фермери часто скаржаться на надмірно обтяжливі процедури у частині отримання ліцензій на здійснення рибництва, то в Україні цей документ (процедура) про дозвіл на здійснення рибницької діяльності відсутній. Свого часу депутати Верховної Ради України відмовились включати положення про ліцензування аквакультури до Закону України “Про аквакультуру” як таке, що, на їх погляд, створює додаткові проблеми для приватного підприємництва. У той же час, обов’язки суб’єкта аквакультури перед державою і суспільством, що мають імперативний характер, у згаданому Законі відсутні, оскільки цей вид діяльності не ліцензується. Як це питання буде вирішуватись у подальшому? Мені важко сказати…
Але ми очікуємо позитивних наслідків від приєднання до Європейської спільноти від створення ефективної та сучасної моделі рибної галузі на засадах сталості. Українська аквакультура має також свої конкурентні переваги – значні запаси природних поверхневих та підземних водних ресурсів, українську школу рибництва, що колись була досить сильною, талановитий та роботящий народ. Впровадження більш прийнятних для спільноти методів рибництва та виробництва конкурентної продукції українські аквафермери, сподіваємось, зможуть активніше виходити на світові ринки. Маємо надію, перелічені вище заходи мають дати поштовх створення ланцюжків доданої вартості через рибопереробку, маркетинг, рекреаційні послуги, інші напрямки.
Ми також бачимо перспективу у створенні комбінованих акваферм, включення рибницьких господарств до різних кластерів (туристичних, екологічних, освітніх, наукових), комбінації різних напрямків рибництва, водного та сільського господарства.
8. Незважаючи на війну, деяка комерційна та адміністративна діяльність у секторі рибальства та аквакультури продовжується більш-менш як і раніше. Які завдання у вашому інституті ви вважаєте критичними і чому? Чи рутинне виконання обов’язків має на меті надати персоналу видимість нормального життя чи існують інші цілі?
Дійсно, незважаючи на війну за незалежність Україна і деякі успіхи на фронті, ситуацію вдалося стабілізувати. Бізнес теж налагоджує свою діяльність уже в нових, сподіваюсь тимчасових, економічних умовах. Деякі коригування планів змушений був провести і Методично-технологічний центр з аквакультури. Ми сьогодні плануємо свою діяльність не з точки зору як нам реагувати на наслідки війни на сектор аквакультури (бо результати впливу війни на рибництво України остаточно ми матимемо лише після завершення бойових дій), а зосередилися на якомога більш широкій комунікації щодо розбудови рибного господарства України за сучасними зразками та прикладами, як ЄС, так і інших країн світу але з урахуванням інтересів українського бізнесу.
Сьогодні пріоритетними завданнями центру є:
– дослідження, аналіз впливу війни на сектор та розробка пропозицій для здійснення заходів з мінімізації впливу військових дій на рибогосподарський комплекс;
– адаптація українського законодавства до Acquis communautaire;
– пропагування запровадження інновацій та новітніх технологій, які підвищать конкурентоздатність української продукції аквакультури, дозволять збільшити енергоощадність, підвищити ефективність, пропагування необхідності урізноманітнення об’єктів аквакультури з метою максимального задоволення потреб сучасних споживачів.
Незважаючи на активні бойові дії, які відбувалися на околицях міста Києва, центр не припиняв роботу, ми працювали дистанційно.
Критичним моментами в роботі центру вважаю період з початку березня до кінця травня 2022 року. Тоді завданнями було термінове налагодження розірваних логістичних зв’язків з метою забезпечення продовольчої безпеки України, зокрема постачання продукції аквакультури до Збройних сил України, біженцям та постраждалих від бойових дій українців. Фахівці центру на чолі з першим заступником директора паном Миколою Федоренком (зараз він перебуває у резерві Збройних Сил України) тоді взяли на себе важкий тягар налагодження взаємодії виробників сировини, переробних підприємств, органів територіальної оборони, військово-цивільних адміністрацій для забезпечення можливості максимального задоволення потреб воїнів та постраждалого населення у відносно недорогій та поживній їжі.
Згодом Держрибагентство створило електронну платформу “РИБА-ДОПОМОГА-ЗАХИСТ”. Дія цього державного сервісу направлена на допомогу суб’єктам аквакультури реалізувати власну продукцію, закупити необхідні виробничі матеріали та обладнання, а також максимально ефективно доправити продукцію до споживачів, в першу чергу в зоні бойових дій. Забезпечення продуктами харчування ЗСУ було та лишається основною задачею.
Зараз наразі складно сказати про ефективність роботи даної платформи, висновки будемо мати після закінчення виробничого сезону та отримання статистичних даних, але маємо результат – Україна вистояла, українці відігнали московських окупантів від Києва, Збройні сили України звільнили Північні території нашої держави.
Посилання на оригінал: https://www.eurofishmagazine.com/magazine-issues/item/893-eurofish-magazine-issue-5-2022-september-october
Eurofish Magazine Issue 5 2022 (September / October) РР. 46-48
