ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНОЇ МІГРАЦІЇ РИБ (EUROFISH MAGAZINE 1 / 2025:29-31)

Кооператив рибалок поблизу Даламана на заході Туреччини використовує систему шлюзів для вилову кефалі під час міграції риби між озером і морем.

Рибальський кооператив Dalko в Dalyan, що на березі Іонічного моря, існує вже майже 50 років і сьогодні налічує близько 750 членів.Як один з найстаріших рибальських кооперативів у Туреччині, він є зразком для інших кооперативів, які часто надсилають своїх представників, щоб дізнатися, як працює Dalkoі як він вирішує проблеми своїх членів.  Кооператив зосереджується на вилові риби з каналу, що з’єднує озеро Кючегіз з Іонічним морем. Oğuz Burak Sünger,, який тісно пов’язаний з кооперативом, пояснює, що в озері мешкає 12 видів риби, але основними об’єктами лову є лише два види – літня кефаль і зимова кефаль. Вони мають деякі фізичні відмінності, наприклад, голова літньої кефалі більша, а ніс зимової більш загострений, але, мабуть, найбільша різниця полягає в сезоні вилову.

Дрібній рибі дозволяють втекти

Риба мігрує з озера до моря каналом, який розгалужується в певній точці: ліве розгалуження йде до моря, а праве – до садків кооперативу.  Ліве розгалуження захищене бар’єром, який можна відкривати або закривати. Під час вилову риби шлюз закривається, спрямовуючи рибу до садків.

Пан Sünger пояснює, що навіть навіть якщо риба маленька, це не означає, що вона не несе в собі гамет. Замість 20 млн ікринок вони можуть мати лише 10 млн. Солона вода допомагає ікринкам дозрівати, тому риби інстинктивно прямують до моря, коли вони готові до нересту. За цими маленькими нерестовиками в озері та морі цілодобово стежать співробітники кооперативу, які працюють у три восьмигодинні зміни. Використовується швидкісний катер та дрони, щоб гарантувати, що рибалки не виловлять їх до того, як вони віднерестяться. Ми знаємо, коли риба збирається нереститися, і саме тоді ми пильно стежимо за нею, – каже пан Sünger, – оскільки ми повинні забезпечити майбутні покоління риби, бо від цього залежить існування кооперативу, а також з екологічних міркувань.

Ali Demirhan (ліворуч) та Emre Dön (праворуч) з Директорату з сільського та лісового господарства провінції Muğla, та Oğuz Burak Sünger (у центрі) з рибальського кооперативу Dalko з Dalyan

Обсяги вилову зимової кефалі становлять від 500 до 750 тонн на рік і домінують у річному вилові.  Сезон літньої кефалі починається в червні або липні, і вилов становить близько 150 тонн на рік. Після нересту в морі з ікринок вилуплюється молодь, яка мігрує в озеро, де вона росте і дозріває, і цикл повторюється. За кефаллю слідує дорада, який також потрапляє у пастку в садках. Рибу виловлюють щодня і розвозять по всій території Туреччини автопарком кооперативу. Місцевий ринок не може поглинути всю рибу, яку ми виробляємо, – каже пан Sünger, тому ми мусимо продавати її в інших частинах країни. Комерційні покупці також можуть приходити до кооперативу, щоб придбати рибу для подальшого продажу роздрібним торговцям. Кооператив має мережу з п’яти магазинів у регіоні, де продається риба. Крім самої риби, іншим основним продуктом є ікра. Кооператив має переробний цех, де жінки виймають ікру та сушать її. Самозабезпечення є одним із принципів кооперативу, оскільки це допомагає зменшити витрати. Наприклад, садки виготовляють робітники, які згинають рулони сталевого дроту в садки, а також створюють секції зі сталевого дроту для ремонту саджалок у разі їхнього пошкодження. Ці секції потім водолази прикріплюють до пошкоджених садків.  Виготовлення садків у такий спосіб знижує вартість удвічі порівняно з ціною перероблених садків, особливо тому, що сировина закуповується безпосередньо з заводу, а не через дилера. Кисневі балони, якими користуються водолази, також наповнюються за допомогою обладнання, яким володіє кооператив, замість того, щоб віддавати цю роботу на аутсорсинг.

Кооператив виконує різноманітні функції

Крім того, що кооператив забезпечує дохід рибалкам і захищає запаси, він також підтримує екологічний стан каналу.  Arif Yalili, голова ради директорів кооперативу (і дядько пана Sünger’а) прагне підтримувати канал у належному стані і відправляє водолазів кооперативу стежити за дном каналу і прибирати сміття. Dalyan  є курортною зоною, і в сезон його відвідують до 10000 туристів на день, багато з яких також плавають вздовж каналу для огляду визначних пам’яток. Роблячи внесок у місцеву економіку, вони також генерують сміття, частина якого потрапляє в канал. Робітники виконують цю роботу під час низького сезону, коли немає риби для вилову. Таким чином, вони можуть отримувати зарплату цілий рік.

Рибальський кооператив Dalko Dalyan має п’ятдесятирічну історію і налічує близько 750 членів, він служить прикладом для інших кооперативів у Туреччині.

Членство в кооперативі визначається місцем проживання, оскільки обов’язковою умовою членства є проживання біля озера. Проживання в іншому місці позбавляє права на членство. Членство також доступне лише для тих, хто має ліцензію рибалки. Членство в товаристві надає певні пільги у вигляді безкоштовного вилову риби до 50 кг на рік та 1 кг ікри. Рибалки, однак, не виконують жодної роботи кооперативу; це роблять близько 90 працівників кооперативу. Вони дбають про вилов риби, здійснюють функції моніторингу рибних запасів і каналу, видобувають ікру, займаються маркетингом і продажем. Переробне підприємство кооперативу сертифіковане за стандартом ISO і має холодильні камери, камери шокової заморозки та зберігання, а також льодогенератори, щоб рибу можна було зберігати належним чином після вилову. У низький сезон інші види, такі як синій краб, лаврак, дорада,  та вугор, також виловлюються та зберігаються для продажу. Ікра кефалі є важливим продуктом для кооперативу через її високу цінність. Після вилучення ікри з риби її чистять, солять і сушать. Висушений продукт першого ґатунку також занурюють у віск для подовження терміну зберігання. При використанні воскове покриття легко знімається. Оскільки попит на продукт на місцевому ринку перевищує пропозицію, ікра не експортується, хоча попит на неї є в Італії та інших країнах.

Система шлюзів використовується для улову риби, в основному кефалі, лаврака, доради та вугра, під час їх міграції з озера Köyceğiz в Іонічне море і назад.

Канал, що з’єднує озеро Köyceğiz з Іонічним морем, роздвоюється: одна гілка йде в море, а інша веде рибу до садків. Блокування та розблокування розвилки до моря дозволяє рибалкам контролювати улов.

Посушливі сезони загрожують рибі прямо та опосередковано

Кооператив також переживає періоди, коли дощів не вистачає, і коли це трапляється, аератори використовуються для переміщення та аерації води в садках, щоб риба не страждала від нестачі кисню. Іншим проявом зміни клімату є збільшення потоку солоної води в озеро, оскільки прісна вода, яка зазвичай живить озеро, стає більш рідкісною. Зазвичай взимку тут йдуть дощі, але в останні два-три роки зима більше схожа на літо, каже пан Sünger, і замість чотирьох чітко виражених сезонів у нас, здається, є лише два – літо і зима. Підвищений вміст солі впливає на очерет в озері, який не витримує солі. Загибель очерету негативно впливає на рибу та інші організми, які використовують очерет як інкубатори, розплідники та корм. Пан Sünger очікує, що в майбутньому прісноводна дельта буде замінена морською водою. Кооперативу також доводиться боротися з великою кількістю бакланів, які ненажерливо поїдають рибу. Відлякування їх пострілами чи вибухівкою викликає протести з боку активістів, тому кооператив повинен знайти інші способи боротьби з ними. Були зроблені перші спроби диверсифікувати виробництво на продукти з доданою вартістю, такі як філе, яке продається готелям. Іншою ініціативою є магазин риби та чіпсів, який пропонує конкурентноздатну, здорову та смачну їжу зі свіжої риби за низькими цінами. Ці та інші розробки, безсумнівно, дозволять кооперативу продовжувати свою діяльність принаймні протягом наступних п’ятдесяти років.

Ікру кефалі сушать на ситах. Готовий продукт є делікатесом і продається за високою ціною.

Посилання на оригінал журналу Eurofish Magazine Issue 1 2025 (January / February)