Автор оригіналу: Редакція FishFocus. Джерело: Fish Focus (11 березня 2026 року) / Науково-дослідний інститут Nofima. Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Сучасне вирощування атлантичного лосося стикається з необхідністю мінімізувати екологічний слід при збереженні високої продуктивності та здоров’я риби. Одним із таких критичних викликів є використання цинку — мінералу, що має фундаментальне значення для фізіології риб, зокрема для швидкого загоєння ран. Недоліком сучасних технологій годівлі є те, що лосось здатний засвоїти лише невелику частину цього мікроелемента, тоді як більша його частина вимивається безпосередньо у водне середовище. Науковці норвезького інституту Nofima розробили революційний метод додавання цинку, який буквально «повертає кормову гранулу внутрішньою стороною назовні».
Технологічний бар’єр: чому традиційні премікси є неефективними?
Сьогодні у промисловому виробництві кормів мінеральний цинк додають у загальний сухий премікс мікроелементів перед його подачею в екструдер — апарат, який під впливом високих температур та великого тиску формує гранули. Після виходу з екструдера гарячі гранули зазвичай проходять вакуумне покриття жирами та оліями, які всотуються в їхню пористу структуру. Оскільки мінерали є термостабільними, їх традиційно вносили на першому етапі (до екструзії), проте дослідження показали, що під час термічної обробки цинк міцно зв’язується з жорсткими білковими структурами.
Як пояснює провідний дослідник Nofima доктор Ентоні Філіп (Antony Philip), коли цинк виявляється заблокованим у цих білкових комплексах, це суттєво перешкоджає його вивільненню та подальшому всмоктуванню в кишківнику лосося. Щоб вирішити цю біологічну проблему, вчений запропонував змінити черговість технологічного процесу: перенести додавання цинку з початкового сухого преміксу безпосередньо в рідку олійну оболонку, якою покривають готові гранули. Доктор Філіп присвятив мінеральному харчуванню лосося понад десять років, здобувши профільну освіту в Індії та подвійний докторський ступінь у Франції та Нідерландах, що дало йому змогу знайти цей простий, але геніальний спосіб розв’язання проблеми.
Документальне підтвердження: потрійна вигода для лососівництва
Новий метод було детально протестовано та задокументовано в Центрі технології кормів інституту Nofima на постсмолтах лосося (вагою від 200 до 280 грамів), які утримувалися в наземних резервуарах із морською водою. Результати експерименту продемонстрували визначну ефективність: при додаванні цинку в покриття його засвоюваність в організмі риби збільшувалася на 15%. Водночас вміст цинку в екскрементах лосося знизився на 25%.
Запровадження цієї технології гарантує комерційним фермам та довкіллю так званий «потрійний виграш»:
- Покращення здоров’я риби: Підвищується рівень поглинання життєво необхідного мінералу, що позитивно впливає на загальний стан та імунітет лосося.
- Захист довкілля: Мінімізуються втрати цинку у навколишнє водне середовище, оскільки лосось засвоює його значно краще.
- Екологічна циклічність: Суттєво зменшується концентрація металу в накопиченому осаді (мулі) аквакультури, що полегшує його подальшу утилізацію та використання як якісного добрива в рамках циркулярної економіки.
Регуляторний тиск та підготовка індустрії
Необхідність швидкого впровадження цієї технології диктується жорсткими екологічними ініціативами Європейського Союзу. Наразі в ЄС діє ліміт у 180 мг цинку на кілограм корму для лососевих риб (та 150 мг/кг для інших видів), проте Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) вже запропонувало знизити цю планку до 150 мг/кг також і для лосося. За словами директорки з досліджень і розробок Норвезького фонду досліджень морепродуктів (FHF) Ренати Йохансен (Renate Johansen), надлишок цинку у воді є токсичним для мікроскопічного життя навколо морських ферм. Водночас різке нормативне зниження вмісту мінералу в кормах без підвищення його засвоюваності загрожує лососеві дефіцитними захворюваннями, що робить пошук технологічних рішень життєво важливим для галузі.
Наразі Nofima у співпраці з Інститутом морських досліджень, Akvaplan-niva, компаніями MOWI Feed AS, Huvepharma NV та NIVA розпочинає масштабний проект “TOP-zinc”, який фінансується фондом FHF. У рамках цієї ініціативи вчені планують детально дослідити, які стратегії забезпечують найкраще засвоєння і як це впливає на здоров’я риб у довгострокових випробуваннях у морських садках. Проте доктор Філіп наголошує, що виробники кормів та фермери можуть отримати значні фінансові та експлуатаційні переваги, не чекаючи офіційного набрання чинності новими нормами ЄС, а вже зараз випробувавши метод на базах вирощування смолтів. «Змінивши метод, виробники кормів можуть сприяти збільшенню споживання, скороченню викидів і зниженню витрат на корми», — зазначає він. Раніше низька засвоюваність була лише біологічною проблемою, але тепер вона перетворюється на операційний та регуляторний виклик, що вимагає негайних дій від бізнесу.
Висновок: глобальне значення мінеральної оптимізації
Технологія вакуумного нанесення мікроелементів на оболонку кормових гранул є визначним прикладом того, як фундаментальна біологічна наука пропонує прості, але високоефективні промислові рішення. Цей досвід доводить, що сталий розвиток аквакультури та захист вразливих водних екосистем не обов’язково вимагають компромісів із продуктивністю ферм чи значного подорожчання технологій. У глобальній перспективі оптимізація мікроелементного живлення риб відкриває шлях до створення екологічно безпечних кормів нового покоління. Це дасть аквакультурі змогу успішно адаптуватися до найсуворіших світових стандартів зеленого переходу, мінімізувати забруднення водойм важкими металами та перетворити потенційно токсичні відходи (осад) на безпечні біоресурси для циркулярної економіки, гарантуючи довгострокову продовольчу безпеку планети.
