Jacob Jensen, міністр продовольства, сільського та рибного господарства Данії представляє в правлячій коаліції партію Venstre (Ліберальна партія Данії), чия поява на політичній арені пов’язана із захистом інтересів первинного виробничого сектору.
З 1995 року кількість суден у данському рибальському флоті скоротилася як у комерційній, так і в некомерційній категоріях на 76% та 44% відповідно, йдеться у звіті1 Комісії з питань рибальства. Різниця між цими двома групами пов’язана з вартістю вилову: з 2012 року судно з мінімальною вартістю вилову 270 000 данських крон (36 200 євро) на рік належить до комерційної категорії, тоді як судно з вартістю вилову, нижчою за цей поріг, потрапляє до некомерційної категорії. Ці дві категорії поділяються на судна довжиною менше 17 м, демерсальні судна (судна доного лову) довжиною більше 17 м, пелагічні судна довжиною більше 17 м і спеціальні судна, які займаються виловом бурих креветок, мідій і північної креветки у водах навколо Гренландії. Таким чином, промисел демонструє високий ступінь різноманітності, який ще більше посилюється різноманітністю знарядь лову, системою розподілу квот, що регулює діяльність судна, а також тим, чи ведеться промисел близько до узбережжя.
Jacob Jensen, Міністр продовольства, сільського та рибного господарства Данії
Залучення нового покоління рибалок має вирішальне значення для майбутнього галузі
Для пана Jensen`а пріоритет є очевидним – мати рибальство, яке є конкурентоспроможним по відношенню до флотів країн ЄС та країн, що не є членами ЄС, але при цьому є екологічно стійким. Різноманітність флоту, з його великими, середніми і малими суднами, приносить користь прибережним громадам і рибальським гаваням по всій країні. Данська політика у сфері рибальства спрямована на підтримку цієї різноманітності та запобігання консолідації флоту в меншій кількості рук, – каже він, – оскільки ми зацікавлені в розвитку галузі. З 2008 року кількість суден у категоріях понад 17 м демерсальних, понад 17 м пелагічних та спеціальних рибальських суден була більш-менш стабільною, тоді як кількість суден у групі до 17 м продовжувала зменшуватися. Пан Jensen не має ілюзій – деякі судна повинні вийти з сектору, тоді як інші потребують модернізації. Однією з цілей є залучення більшої кількості молоді в галузь, що є викликом для багатьох країн ЄС, оскільки молодь відлякують витрати на початок кар’єри рибалки, бюрократія на всіх рівнях і складний характер роботи. Міністр твердо переконаний, що молоде покоління принесе в галузь нові способи ведення справ і свіжі ідеї, особливо якщо їх підтримати новим капіталом, і сприятиме відродженню сектору.
Донне тралення заборонено на 5 данських мілинах (рифах)
Данські судна прибережного рибальства ведуть боротьбу з використанням бім-тралів суднами інших країн, оскільки вони мають значний негативний вплив на морське дно, морські біотопи та рибні запаси. Данські рибалки більше не використовують це знаряддя лову. Для пана Jensen’а спільна рибогосподарська політика означає спільні правила в ЄС; рибалки з інших країн повинні дотримуватися правил, які є обов’язковими для данських рибалок, коли вони ловлять рибу в данських водах. Тому він запропонував заборонити риболовлю донними тралами на п’яти данських рифах у Північному морі та Скагерраку – захід, спрямований безпосередньо на іноземні рибальські судна. Заборона використання бім- тралів матиме позитивний вплив на морське середовище і сприятиме більш сталому рибальству. Це дуже важливо, коли рибні запаси вже перебувають під тиском наслідків зміни клімату, оскільки це підвищить їхню опірність тим змінам. Пан Jensen погоджується з тим, що біологічних рекомендацій, які лежать в основі рішень про квоти, слід дотримуватися настільки, наскільки це можливо, але вважає, що це виправдано, коли цифри коригуються з політичних міркувань. У той же час, він бачить один із способів перевести рибальство у більш сталий напрямок – підтримати розробку та впровадження нових, більш селективних знарядь лову.
Багато шляхів до більшої сталості
Електрифікація флоту є ще однією можливістю, але наразі не всі сегменти флоту однаково піддаються електрифікації, але для тих, хто може відмовитися від дизельного палива, це шлях вперед, оскільки дизельне паливо є дорогим і забруднює навколишнє середовище.
Але уряд також підтримує розробку шляхів досягнення цих цілей. Мито має поступово зростати до 750 данських крон (100 євро) за тонну викидів вуглекислого газу до 2030 року, хоча Комісія з питань рибальства рекомендує, щоб воно продовжувало зростати і після 2030 року, поки не досягне рівня, який стимулюватиме перехід на зелене паливо з метою досягнення кліматично нейтрального рибного сектору до 2050 року. Пан Jensen не вимагатиме від рибної галузі зменшити свій вплив на клімат, якщо способів досягти цього просто не існує. Якщо не розроблені відповідні електродвигуни, ми не можемо наполягати на тому, щоб рибальські судна почали використовувати акумулятори. Так само, якщо в гаванях не розгорнута інфраструктура для зарядки акумуляторів, ми не можемо очікувати, що судна будуть електрифікуватися. Рішення для рибальських суден повинні бути комерційно, технічно і фінансово життєздатними, перш ніж їх можна буде впроваджувати, і пан Jensen готовий запропонувати політичні та фінансові засоби для цього. Він наводить приклад прибережного рибальства, яке має прийняти певні умови, але натомість отримує підтримку від міністерства в його зусиллях з просування іміджу міністерства як прихильника малих прибережних громад та продуктів місцевого вилову. Для міністра рибальство має історичні та культурні традиції, які варто зберігати, навіть якщо є лише кілька районів, де рибальство має реальну економічну цінність. Він вважає, що рибальство сприяє зв’язку між різними частинами країни у спосіб, який не можна виміряти в кронах і ере, і який він також бере до уваги при обговоренні шляхів розвитку рибальства. Він бачить роль контролюючих інстанцій не лише в моніторингу та інспекціях, але й у допомозі галузі зрозуміти та дотримуватися правил.
Аквакультура відіграє важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни
Виробництво аквакультури в Данії базується переважно на вирощуванні райдужної форелі та мідій з незначними обсягами інших видів риб. Галузь підпорядковується суворим правилам щодо викиду поживних речовин у навколишнє середовище, що сприяло розробці складних технічних рішень для вирощування риби в рециркуляційних системах з низьким споживанням води та мінімальним викидом поживних речовин. Сьогодні ці системи експортуються по всьому світу. Підтримка подальшого розвитку цих технологій за допомогою досліджень є пріоритетом міністерства, де враховуються як економічні міркування, так і міркування сталого розвитку. Він пов’язує війну в Україні з необхідністю зосередитися на продовольчій безпеці не лише в Данії, а й у ширшому регіоні, і вважає, що аквакультура відіграє важливу роль у цьому відношенні. Данія не відчувала голоду протягом десятиліть, але війна та інші геополітичні події наблизили загрозу порушення ланцюгів поставок і дефіциту продовольства, що зумовило необхідність зосередити увагу на життєстійкості. Тим не менш, важливість продовольчої безпеки не можна побачити в статистиці виробництва аквакультури, яка в Данії (і в ЄС) роками перебуває в стагнації. Однією з причин, на яку посилаються представники галузі, є бюрократична тяганина, яка зав’язує сектор у вузли. У відповідь пан Jensen вказує на ініціативу його міністерства, яке запрошує надавати пропозиції щодо скасування або спрощення правил без шкоди для навколишнього середовища, добробуту тварин або кліматичних вимог. За підтримки міністерства у В’єтнамі замінили використання антибіотиків на вакцини для вирощеної риби – приклад співпраці, яким пан Jensen по праву пишається, оскільки він демонструє, що данський досвід, як технічний, так і адміністративний, використовується для сталого підвищення безпечності та якості харчових продуктів. Таким чином, подальша роль Данії як виробника продуктів харчування з рибальства та аквакультури є пріоритетом для міністра, враховуючи прогнозоване зростання населення планети, а також загрозу від геополітичних подій. Крім того, рибальство тісніше пов’язує різні частини країни, що неможливо виміряти в суто грошовому еквіваленті, але це цінний атрибут, який визнається в усьому політичному спектрі. Данія вже давно є виробником високоякісних продуктів харчування, і за підтримки міністерства ця здатність буде розвиватися і адаптуватися до сучасних вимог до виробництва, яке практично не впливає на клімат і навколишнє середовище.
1 Fiskerikommissionen, december 2023, ISBN: 978-87-88363-30-2
Посилання на оригінал журналу Eurofish Magazine Issue 4 2024 (August)
