Стаття: 7 серпня 2025.
Автор: Eugene Gerden.
Переклад зроблено фахівцями Державної установи “Методично-технологічний центр з аквакультури”.
Французький сектор рибництва сьогодні повільно розвивається, незважаючи на постійно зростаючий імпорт і жорстку конкуренцію з іноземними конкурентами на внутрішньому ринку.
Працівниця устричного господарства
Закінчення пандемії та стабілізація економічної ситуації у Франції не надали потужного імпульсу для зростання рибницького сектору країни, а частка вітчизняної аквакультурної рибної продукції в загальному споживанні риби та морепродуктів у Франції залишається незначною.
За даними Французького міжпрофесійного комітету з продуктів аквакультури (CIPA), місцевої асоціації, яка об’єднує деякі провідні французькі рибницькі підприємства, ця частка не перевищує 2%.
За словами Marine Levadoux, директорки CIPA, це при тому, що Франція має добре розвинений сектор аквакультури, який налічує до 320 компаній, що працюють на 600 виробничих майданчиках.
Насправді, аквакультура є давньою і добре налагодженою галуззю у Франції з її 5500 км берегової лінії та тисячами річок і водойм. Її традиційні сектори виробництва (як у прісній, так і в солоній воді) включають вирощування молюсків (переважно устриць і мідій), яке розвивалося з античних часів на середземноморському та атлантичному узбережжі країни, а також вирощування ставкової риби (коропа, плітки і лина), яке розвивалося з часів Середньовіччя в південно-західних, центральних і східних регіонах Франції.
З них сегмент вирощування прісноводних лососевих (зокрема, райдужної та морської форелі) залишається одним з найбільш розвинених у Франції на сьогоднішній день. Він був започаткований понад століття тому і значно розширився після Другої світової війни.
Проте, незважаючи на багаті традиції рибництва у Франції та її статус піонера європейської морської аквакультури, останніми роками галузь була майже повністю неконкурентоспроможною перед обличчям імпорту.
З метою підвищення обізнаності місцевих споживачів про французьку рибу, восени минулого року CIPA оголосила про створення нового колективного бренду: Французька аквакультурна риба. Запуск нового бренду мав на меті зробити продукцію сектору більш помітною для споживачів та популяризувати її. Просування французької продукції аквакультури також було одним із пріоритетів, визначених державними органами влади у Плані розвитку аквакультури на майбутнє, підписаному у 2022 році, який слугує дорожньою картою для сектору.
Незважаючи на це, частка імпорту залишається майже на рекордно високому рівні, створюючи серйозні проблеми для місцевих виробників.
Насправді, проблеми у французькому рибництві почалися на початку 2000-х років, коли після стрімкого зростання з 1970 року галузь зіткнулася з серйозною стагнацією.
На додаток до припливу імпорту (переважно з Азії, що призвело до торгового дефіциту в галузі близько €4 млрд), галузь також зіткнулася з епідемічними захворюваннями, які особливо сильно вплинули на сектор виробництва молюсків . Прикладом цього стала масова загибель тихоокеанських устриць у 2008 році, що призвела до серйозної кризи в цьому сегменті в той період часу.
Наразі Франція виробляє близько 40 000 тонн вирощеної риби, в тому числі 5 000 тонн морської риби, такої як лаврак, дорада, тюрбо, горбаль, лосось, морський язик та осетрові. У випадку з морською рибою це невелика цифра, порівняно з приблизно 100 000 тонн у Греції та Туреччині. П’ять компаній керують інкубаторами та продають мальків. Насправді, французькі інкубатори визнані в усьому світі завдяки своєму досвіду. У 2024 році було вироблено близько 100 мільйонів мальків, більшість з яких було відправлено на експорт. Загалом, французькі рибоводи мають одні з найстаріших, найдосвідченіших та найефективніших інкубаторів для лаврака, доради, тюрбо та горбаля в Європі.
Серед центрів рибництва у Франції – регіони Нова Аквітанія, О-де-Франс і Бретань (Nouvelle Aquitaine, Hauts-de-France, Brittany), на які разом припадає 67% національного виробництва.
Згідно з попереднім повідомленням у французькій діловій газеті Les Echos, поточна стагнація в галузі відображається в тому, що з середини 1990-х років практично не було побудовано жодної нової ферми. Окрім економічних чинників, це також пов’язано з високим адміністративним навантаженням та бюрократією.
Щоб краще протистояти конкуренції з боку дешевої азійської риби, деякі французькі гравці в останні роки зосередилися на виробництві продукції високого класу, приділяючи більше уваги сталому розвитку аквакультури.
Лаврак
Устрівництво
Тим часом, поточна ситуація у французькому устричному секторі також залишається складною. Вже кілька років устричне господарство переживає не найкращі часи. Численні хвороби та забруднення води негативно вплинули на деякі виробництва, а виробники стикаються з падінням споживання.
Наприкінці 2024 року устричні фермери повідомили про падіння продажів на 20-30% порівняно з 2021 роком. Але продажі у Франції вже впали на 5,9% між 2019 і 2021 роками . За словами французьких фермерів, існують також великі проблеми, пов’язані зі зміною клімату, які призвели до значних температурних коливань, що впливають на устриці. Це змусило фермерів розглянути нові методи виробництва.
Як розповів в інтерв’ю діловій газеті France Info Nicolas Mureau, фермер, що вирощує устриці в Boursefranc-le-Chapus, методи, які використовують фермери, залишаються традиційними.
Він сказав: “Ми вирощуємо устриці так, як це робили наші діди та прадіди. Нові виклики означають, що ми змушені думати про інші методи, які створять певні проблеми.”
І серед цих проблем – труднощі з підбором персоналу.
‘Нам потрібно зняти деяке навантаження, тому що у нас дуже важка фізична праця’, – сказав Mureau.
За словами французьких устричних фермерів, хоча за останні 20 років відбулося багато змін у сфері генетики та кондиціонування, цього не можна сказати про власне фермерство.
За їхніми словами, ще однією проблемою є високий рівень забруднення, оскільки прибережні райони приваблюють багато людей, а людський вплив на галузь має бути зведений до мінімуму, наскільки це можливо.
Устрична ферма
